Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Пужайкове
ПУЖАЙКОВЕ - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Савранці, за 32 км від районного центру і за 40 км від залізничної станції Балта на лінії Одеса-Харків. Населення – 3385 чоловік. Сільраді підпорядковане село Савранське.
Багатогалузевий колгосп «Україна» має 5622 га земельних угідь, в т.ч. 3690 га орних; із допоміжних підприємств – млин, олійня, цегельний завод.
Є середня школа, школа сільської молоді, бібліотека, Будинок культури. У післявоєнний час збудовано 806 житлових будинків. За зразковий благоустрій село одержувало (1954-1956 рр.) перехідний Червоний прапор Одеської обласної Ради депутатів трудящих. Чимало трудівників Пужайського, що славиться традиційною майстерністю вишивання рушників, були удостоєні дипломів II ступеня на обласній виставці прикладного і образотворчого мистецтва, присвяченій 50-річчю Великого Жовтня.
Пужайківці пишаються своїми односельчанами – заслуженим артистом Молдавської РСР М.Ф. Брезденюком, майстрами спорту П. Гарманчуком та С. Фоменком.
Засноване село на початку XVIII століття селянами-втікачами від панського ярма. Його жителі брали участь у виступі селян 1734 і Коліївщини 1768 року. На село у 1769 році напав великий татарський загін, з яким селяни вступили в бій. На знак протесту проти орендної плати під час революції 1905-1907 рр. селяни підпалили панський урожай. Багато жителів у роки громадянської війни воювали в бригаді Г.І. Котовського та в загоні І.К. Дячишина. У 1941 році в селі створилася підпільна група на чолі з комуністом УЙ.Д. Сосновським, яка в 1943 році приєдналася до партизанського загону ім. Жданова. Жителі в 1944 зібрали свої заощадження на будівництво торпедного катера «Одеський комсомолець».
На території села знайдено бронзові знаряддя та зброю (серпи, сокиру, кинджал) періоду бронзи (II тисячоліття до н.е.). Біля села виявлено могильних черняхівської культури (II- VI століття н. ери).
Є середня школа, школа сільської молоді, бібліотека, Будинок культури. У післявоєнний час збудовано 806 житлових будинків. За зразковий благоустрій село одержувало (1954-1956 рр.) перехідний Червоний прапор Одеської обласної Ради депутатів трудящих. Чимало трудівників Пужайського, що славиться традиційною майстерністю вишивання рушників, були удостоєні дипломів II ступеня на обласній виставці прикладного і образотворчого мистецтва, присвяченій 50-річчю Великого Жовтня.
Пужайківці пишаються своїми односельчанами – заслуженим артистом Молдавської РСР М.Ф. Брезденюком, майстрами спорту П. Гарманчуком та С. Фоменком.
Засноване село на початку XVIII століття селянами-втікачами від панського ярма. Його жителі брали участь у виступі селян 1734 і Коліївщини 1768 року. На село у 1769 році напав великий татарський загін, з яким селяни вступили в бій. На знак протесту проти орендної плати під час революції 1905-1907 рр. селяни підпалили панський урожай. Багато жителів у роки громадянської війни воювали в бригаді Г.І. Котовського та в загоні І.К. Дячишина. У 1941 році в селі створилася підпільна група на чолі з комуністом УЙ.Д. Сосновським, яка в 1943 році приєдналася до партизанського загону ім. Жданова. Жителі в 1944 зібрали свої заощадження на будівництво торпедного катера «Одеський комсомолець».
На території села знайдено бронзові знаряддя та зброю (серпи, сокиру, кинджал) періоду бронзи (II тисячоліття до н.е.). Біля села виявлено могильних черняхівської культури (II- VI століття н. ери).