Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Володимирівка, Воровського, Дружелюбівка, Перемога, Софіївка, Траскевича, Червоні Кошари.
Поблизу села виявлена мезолітична стоянка (13-8 тис. років тому).
Миколаївка, як свідчать історичні джерела, заснована у XVIII столітті і належала надвірному раднику Хамову. В 1795 році налічувалось 65 дворів з населенням 261 чоловік. На початку ХІХ століття кількість жителів збільшилась за рахунок переселених сюди кріпаків з містечка Ак-Мечеть (нині село При бузьке Доманівського району Миколаївської області). У другій половині ХІХ століття Миколаївка згадується вже як волосний центр.
Як і в багатьох інших селах, тут існувало чиншове право, що давало можливість за певну плату користуватися землею, а також спорудженими на ній будівлями. Чиншовики, які почасти були торговими і промисловими людьми, сплачували власникові землі 10-20 копійок за квадратний сажень на рік, залежно від того, як близько будинки знаходились від базару. За будинки, які мали заїзд, платили 10 крб., ресторацію – 10, харчевню – 5, крамницю – 5 крб. В останній чверті ХІХ століття, колі в південних губерніях земля значно піднялась у ціні, чиншова оплата встановлювалася на певний строк. Це було характерним і для Миколаївки, яка вже наприкінці 50-х років згадується в документах як містечко.
За реформою 1861 року колишні кріпаки одержали по 4 десятини землі на ревізьку душу т. зв. єдиного уїзного губернського наділу, визначеного для цієї місцевості в розмірі від 3 до 6,5 десятини. Селяни, перебуваючи на становищі тимчасовозобов’язаних, мусили виконувати грошові і оброчні повинності. Панщину відробляли всі чоловіки від 18 до 55 і жінки від 17 до 50 років. Грошовий оброк у Миколаївці, як і всюди на півдні України, дорівнював 9 крб. за наділ щороку. Розмір викупної суми, згідно з положенням, при 6 процентах становив 150 карбованців.
Ґрунти, як свідчать записи в земельній подвірній книзі, були переважно глинисті, малопридатні для землеробства. Тому частина селян у 1866 році переселилась з містечка на свої наділи на лівий берег річки Чичиклії. Так виросло село Нова Слобідка, де за переписом 1886-1887 рр. налічувалось 46 селянських господарств. Через нестачу угідь, вони орендували прилеглий масив казенної землі.
Селяни, що не могли сплатити викупу, одержували дарчий або, як назвав його народ, четвертий, сирітський наділ. У Миколаївці налічувалось 36 таких господарств. Вони переселились на дарчі наділи, заснувавши село Пелагіївку. І Нова Слобідка, і Пелагіївка за адміністративним поділом належали до містечка Миколаївки.
Малоземельні переселенці, не маючи змоги прогодувати сім’ю, поступово втрачали свої наділи, які в них скуповували за безцінь поміщики і куркулі. Вже наприкінці 60-х років у Миколаївці налічувалось понад 400 безземельних, які мусили йти в найми. Становище цих селян було дуже скрутним. Вони не раз зверталися до генерал-губернатора з проханням нарізати їм казенно-оброчної землі. В 1869 році цим господарством було нарізано невеличкий масив землі, який аж ніяк не міг задовольнити потреби жителів.
Кількість безземельних селян зростала також і в подальші роки, оскільки процес розорення й зубожіння тривав весь час. У Миколаївці в 1885 році було 4630 десятин землі. З них 4013 десятин належало поміщикам, 110 церкві, решта – 506,8 – селянам. На цій незначній площі господарювали 142 селянські сім’ї, що мали 781 їдця. Погано оброблена земля давала мало хліба. Так, у 1889-1890 рр. врожаї озимої пшениці становили по 28 пудів, жита – 34, ячменю – 28, проса – 19 пудів десятини.
Заробітки у наймах теж були мізерні – поміщик платив по 20-30 копійок на день. Тільки чоловіки, що працювали на молотарках, одержували по 50-80 копійок.
Зовнішній вигляд Миколаївці мала непривабливий. Тут не було жодної дерев’яної або кам’яної будови. Переважали глинобитні хати, бо лісоматеріали й камінь коштували надто дорого.
Миколаївка
Сторінка 1 з 8
Миколаївка (до 40-х років ХХ століття – Миколаївка Дуга) – селище міського типу, центр однойменного району. Розташована на річці Чичиклії (притока Південного Бугу), за 153 км на північ від Одеси. До найближчої залізничної станції Колосівка (на лінії Одеса-Москва) – 38 км. Населення – 4,8 тис. Поблизу села виявлена мезолітична стоянка (13-8 тис. років тому).
Миколаївка, як свідчать історичні джерела, заснована у XVIII столітті і належала надвірному раднику Хамову. В 1795 році налічувалось 65 дворів з населенням 261 чоловік. На початку ХІХ століття кількість жителів збільшилась за рахунок переселених сюди кріпаків з містечка Ак-Мечеть (нині село При бузьке Доманівського району Миколаївської області). У другій половині ХІХ століття Миколаївка згадується вже як волосний центр.
Як і в багатьох інших селах, тут існувало чиншове право, що давало можливість за певну плату користуватися землею, а також спорудженими на ній будівлями. Чиншовики, які почасти були торговими і промисловими людьми, сплачували власникові землі 10-20 копійок за квадратний сажень на рік, залежно від того, як близько будинки знаходились від базару. За будинки, які мали заїзд, платили 10 крб., ресторацію – 10, харчевню – 5, крамницю – 5 крб. В останній чверті ХІХ століття, колі в південних губерніях земля значно піднялась у ціні, чиншова оплата встановлювалася на певний строк. Це було характерним і для Миколаївки, яка вже наприкінці 50-х років згадується в документах як містечко.
За реформою 1861 року колишні кріпаки одержали по 4 десятини землі на ревізьку душу т. зв. єдиного уїзного губернського наділу, визначеного для цієї місцевості в розмірі від 3 до 6,5 десятини. Селяни, перебуваючи на становищі тимчасовозобов’язаних, мусили виконувати грошові і оброчні повинності. Панщину відробляли всі чоловіки від 18 до 55 і жінки від 17 до 50 років. Грошовий оброк у Миколаївці, як і всюди на півдні України, дорівнював 9 крб. за наділ щороку. Розмір викупної суми, згідно з положенням, при 6 процентах становив 150 карбованців.
Ґрунти, як свідчать записи в земельній подвірній книзі, були переважно глинисті, малопридатні для землеробства. Тому частина селян у 1866 році переселилась з містечка на свої наділи на лівий берег річки Чичиклії. Так виросло село Нова Слобідка, де за переписом 1886-1887 рр. налічувалось 46 селянських господарств. Через нестачу угідь, вони орендували прилеглий масив казенної землі.
Селяни, що не могли сплатити викупу, одержували дарчий або, як назвав його народ, четвертий, сирітський наділ. У Миколаївці налічувалось 36 таких господарств. Вони переселились на дарчі наділи, заснувавши село Пелагіївку. І Нова Слобідка, і Пелагіївка за адміністративним поділом належали до містечка Миколаївки.
Малоземельні переселенці, не маючи змоги прогодувати сім’ю, поступово втрачали свої наділи, які в них скуповували за безцінь поміщики і куркулі. Вже наприкінці 60-х років у Миколаївці налічувалось понад 400 безземельних, які мусили йти в найми. Становище цих селян було дуже скрутним. Вони не раз зверталися до генерал-губернатора з проханням нарізати їм казенно-оброчної землі. В 1869 році цим господарством було нарізано невеличкий масив землі, який аж ніяк не міг задовольнити потреби жителів.
Кількість безземельних селян зростала також і в подальші роки, оскільки процес розорення й зубожіння тривав весь час. У Миколаївці в 1885 році було 4630 десятин землі. З них 4013 десятин належало поміщикам, 110 церкві, решта – 506,8 – селянам. На цій незначній площі господарювали 142 селянські сім’ї, що мали 781 їдця. Погано оброблена земля давала мало хліба. Так, у 1889-1890 рр. врожаї озимої пшениці становили по 28 пудів, жита – 34, ячменю – 28, проса – 19 пудів десятини.
Заробітки у наймах теж були мізерні – поміщик платив по 20-30 копійок на день. Тільки чоловіки, що працювали на молотарках, одержували по 50-80 копійок.
Зовнішній вигляд Миколаївці мала непривабливий. Тут не було жодної дерев’яної або кам’яної будови. Переважали глинобитні хати, бо лісоматеріали й камінь коштували надто дорого.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка
- Андрієво-Іванівка