Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Колективізація викликала шалений опір куркулів, особливо коли в селі намітились перші успіхи. Від шантажу вони переходили до прямих актів терору, загрожували бідноті помстою, підпалювали хати активістів. У селі діяла куркульська банда Щербини. У вересні 1929 року ця зграя по-звірячому вбила робітника радгоспу «Іллічівка» активного сількора комсомольця Т. Лісового.
Колгоспам значно допомагала Благовіщенська МТС, створена в 1932 році в Миколаївці. Багато для організаційно-господарського зміцнення колгоспів зробив політвідділ МТС, на чолі якого стояв член КПРС з 1919 року учасник громадянської війни М. П. Субота. Спираючись на комуністів і комсомольців села, політвідділ добився впровадження й дотримання внутрішнього розпорядку в колгоспах, зміцнення трудової дисципліни.
Зразки самовідданої роботи показувала жіноча тракторна бригада, зокрема трактористи М. Бил тик, М. Кефаль, Г. Аркушенко, Є. Непокотилюк. Найвищого виробітку – 1200 га м’якої оранки досяг тракторист Г. Сотниченко. У 1938 році він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У другій половині 30-х років колгоспи значно зміцніли – і організаційно, і економічно. З кращі показники в роботі передовики Миколаївки стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Зокрема, в 1940 році учасником виставки став колгосп ім.. 12-річчя Жовтня, який мав 1130 га землі. В останній передвоєнний рік колгосп «Перекопська перемога» з усієї площі посіву зібрав 4020 цнт озимої пшениці, 201 цнт жита, 282 цнт вівса, 1139 цнт ячменю, 670 цнт кукурудзи, 570 цнт соняшнику тощо.
На цей час у селі було остаточно ліквідовано неписьменність. Багато сил цій важливій справі віддавала вчителька В. І. Бузинова. Великою культурною подією у Миколаївці в 1937 році стало відкриття середньої школи.
Розпочалися роботи по впорядкуванню шляхів. Методом народної будови було прокладено шосе Андрієво-Іванівка-Березівка. На будівництві особливо відзначалися колгоспники артілі ім. 12-річчя Жовтня.
Коли фашистська Німеччина напала на нашу Батьківщину, понад 500 жителів зібралися в центрі села на мітинг. В резолюції мітинг говорилося: «Ми, робітники, службовці, колгоспники, трудова інтелігенція села Миколаївки Другої, беремо на себе зобов’язання, ще міцніше згуртувавшись, працювати на кожній ділянці, тим самим забезпечити нашій рідній Червоній Армії і Військово-Морському флоту і нашим гордим соколам можливість швидко розбити ворога». Коли наблизився фронт, колгосп частину майна і худобу евакуювали на схід.
29 серпня 1941 року Миколаївку окупували німецько-фашистські загарбники. Окупанти встановили режим терору і насильства. Але жителі села схилили голову перед загарбниками, вони всіляко чинили опір.
Частини Червоної Армії визволили Миколаївку від загарбників 28 березня 1944 року. Окупанти завдали великої шкоди колгоспам. Тільки по двох артілях, «Перекопської перемоги» та «Заповіт Леніна», збитки становили 10 618 278 карбованців.
Одразу ж після визволення села було відновлено акти на вічне користування колгоспів землею. Впорядковані присадибні ділянки колгоспників, робітників і службовців у розмірах, які існували до війни.
Важкими були перші післявоєнні роки. В колгоспах не вистачало робочої сили, техніки, тягла. На фронтах Вітчизняної війни полягло 117 жителів Миколаївки. Основний тягар відбудованих робіт ліг на плечі жінок. Для обробітку полів брали власних корів. У цей час держава допомогла відродженим колгоспам насінням, колгоспи Ростовської області – племінною худобою. Миколаївці трудились самовіддано, не шкодуючи сил. Кращих з них – М. П. Суботу, Є. А. Кравченко, О. Т. Білоус, Є. І. Шашкіну було нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
Відбудовувалися колгоспи під керівництвом партійних організацій – у перші післявоєнні роки територіальних, а потім колгоспних.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в село повернулись фронтовики. Вони активно включились у відбудову господарства артілей. Особливо
Миколаївка
Сторінка 5 з 8
досвіду ведення господарства, а це сприяло зміцненню та впровадженню 6-пільної сівозмін колгоспники в 1935 році одержали на трудодень 1 крб. 3 коп. грішми та по 7 кг зерна. Колективізація викликала шалений опір куркулів, особливо коли в селі намітились перші успіхи. Від шантажу вони переходили до прямих актів терору, загрожували бідноті помстою, підпалювали хати активістів. У селі діяла куркульська банда Щербини. У вересні 1929 року ця зграя по-звірячому вбила робітника радгоспу «Іллічівка» активного сількора комсомольця Т. Лісового.
Колгоспам значно допомагала Благовіщенська МТС, створена в 1932 році в Миколаївці. Багато для організаційно-господарського зміцнення колгоспів зробив політвідділ МТС, на чолі якого стояв член КПРС з 1919 року учасник громадянської війни М. П. Субота. Спираючись на комуністів і комсомольців села, політвідділ добився впровадження й дотримання внутрішнього розпорядку в колгоспах, зміцнення трудової дисципліни.
Зразки самовідданої роботи показувала жіноча тракторна бригада, зокрема трактористи М. Бил тик, М. Кефаль, Г. Аркушенко, Є. Непокотилюк. Найвищого виробітку – 1200 га м’якої оранки досяг тракторист Г. Сотниченко. У 1938 році він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У другій половині 30-х років колгоспи значно зміцніли – і організаційно, і економічно. З кращі показники в роботі передовики Миколаївки стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Зокрема, в 1940 році учасником виставки став колгосп ім.. 12-річчя Жовтня, який мав 1130 га землі. В останній передвоєнний рік колгосп «Перекопська перемога» з усієї площі посіву зібрав 4020 цнт озимої пшениці, 201 цнт жита, 282 цнт вівса, 1139 цнт ячменю, 670 цнт кукурудзи, 570 цнт соняшнику тощо.
На цей час у селі було остаточно ліквідовано неписьменність. Багато сил цій важливій справі віддавала вчителька В. І. Бузинова. Великою культурною подією у Миколаївці в 1937 році стало відкриття середньої школи.
Розпочалися роботи по впорядкуванню шляхів. Методом народної будови було прокладено шосе Андрієво-Іванівка-Березівка. На будівництві особливо відзначалися колгоспники артілі ім. 12-річчя Жовтня.
Коли фашистська Німеччина напала на нашу Батьківщину, понад 500 жителів зібралися в центрі села на мітинг. В резолюції мітинг говорилося: «Ми, робітники, службовці, колгоспники, трудова інтелігенція села Миколаївки Другої, беремо на себе зобов’язання, ще міцніше згуртувавшись, працювати на кожній ділянці, тим самим забезпечити нашій рідній Червоній Армії і Військово-Морському флоту і нашим гордим соколам можливість швидко розбити ворога». Коли наблизився фронт, колгосп частину майна і худобу евакуювали на схід.
29 серпня 1941 року Миколаївку окупували німецько-фашистські загарбники. Окупанти встановили режим терору і насильства. Але жителі села схилили голову перед загарбниками, вони всіляко чинили опір.
Частини Червоної Армії визволили Миколаївку від загарбників 28 березня 1944 року. Окупанти завдали великої шкоди колгоспам. Тільки по двох артілях, «Перекопської перемоги» та «Заповіт Леніна», збитки становили 10 618 278 карбованців.
Одразу ж після визволення села було відновлено акти на вічне користування колгоспів землею. Впорядковані присадибні ділянки колгоспників, робітників і службовців у розмірах, які існували до війни.
Важкими були перші післявоєнні роки. В колгоспах не вистачало робочої сили, техніки, тягла. На фронтах Вітчизняної війни полягло 117 жителів Миколаївки. Основний тягар відбудованих робіт ліг на плечі жінок. Для обробітку полів брали власних корів. У цей час держава допомогла відродженим колгоспам насінням, колгоспи Ростовської області – племінною худобою. Миколаївці трудились самовіддано, не шкодуючи сил. Кращих з них – М. П. Суботу, Є. А. Кравченко, О. Т. Білоус, Є. І. Шашкіну було нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
Відбудовувалися колгоспи під керівництвом партійних організацій – у перші післявоєнні роки територіальних, а потім колгоспних.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в село повернулись фронтовики. Вони активно включились у відбудову господарства артілей. Особливо
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка
- Андрієво-Іванівка