Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
іі росіяни, с також болгари, молдавани та інші національності. В околицях Арциза є поклади будівельних матеріалів: глина (червонобура), вапняк, пісковик; на глибині близько 3 км залягає нафта.
На території міста виявлено кілька поселень черняхівської культури, що належать до III— IV століть нашої ери.
Арциз засновано в 1816 році, назву дістав на честь перемоги російських військ над Наполеоном 8—9 березня 1814 року в Арсі, по-французьки Arcis. Перші поселенці були німці-колоністи. Воин почали називати місто Арцизом. Крім німців, тут поселились і польські колоністи з колишнього Варшавського герцогства.
Кожна сім'я одержала від царського уряду по 50—60 десятин кращої землі, грошову позику для обзаведення господарством, будівельні матеріали тощо. Крім того, колоністи звільнялися на 50 років від податків і назавжди від рекрутчини, а місцева царська адміністрація зобов'язана була допомагати їм будувати оселі і навіть утримувати їх на свій кошт. Необхідний будівельний матеріал привозили з Оргіївського лісу та навколишніх каменоломень.
Користуючись цими пільгами і привілеями, поселенці швидко багатіли. В 1827 році Арциз став однією з найбагатших німецьких колоній, де було 139 родин, в яких налічувалося 660 чол. їм належало 7420 десятин землі, 98 кам'яних і 14 цегляних будинків, вітряк, 96 колодязів; в їхніх господарствах налічувалось 272 коней, 1387 голів великої рогатої худоби, 460 овець тощо. Основним заняттям населення було сільське господарство. Вирощували пшеницю, кукурудзу, ячмінь, розводили велику рогату худобу, овець, а також займалися садівництвом, виноградарством та різними промислами. На той час тут були закладені 123 виноградники і фруктові сади.
Зростання товарності землеробства і скотарства сприяло розвиткові ремесла й торгівлі. Вже в 1859 році кожні два тижні відбувалися відомі арцизькі базари. Головними предметами торгівлі були коні, велика рогата худоба, вівці, а також вовна, зерно, ремісничі вироби тощо. Крім того, немало зерна й худоби колоністи вивозили через Кілію за кордон. За відсутністю зручних сухопутних шляхів між Арцизом і Кілією та іншими населеними пунктами, населення користувалося водними шляхами по Когильнику і Чазі.
В 1859 році в Арцизі налічувалося 157 дворів з населенням 1521 чол. Тут було 2 лютеранські молільні і 2 початкові ніколи з німецькою мовою навчання. Однак, заможні німці-колоністи посилали своїх дітей навчатися в Саратську гімназію або у великі міста Росії й Німеччини.
За свідченням сучасників німці-колоністи трималися замкнуто, відособлено. Вони були винятково консервативними в своїх громадсько-політичних поглядах, обмежувались вузькими інтересами власного господарства.
Крім колоністів, у Арцизі проживало немало українців і росіян. Здебільшого це було бідне населення, що займалося ремеслом, хліборобством або працювало в господарствах німецьких колоністів. Для їхніх дітей також відкрили невеличку школу. В ній працював один учитель. Навчання обмежувалось вивченням азбуки, закону божого, читанням церковних книг, співами. Проте й цю школу мала змогу відвідувати лише незначна частина дітей.
Переважна більшість жителів не одержувала медичної допомоги. Для обслуговування населення Арциза і навколишніх сіл лише на початку XX століття було відкрито фельдшерський пункт (з одним фельдшером). У зв'язку з цим більшість жителів в разі хвороби зверталася до знахарів. Заможні німці-колоністи, як правило, привозили лікарів з Акермана, Ізмаїла або навіть з Одеси.
На початку XX століття Арциз став відомим ринком по збуту коней. Сюди приїздили купці з Туреччини, Франції, Польщі та інших країн. Часом турецькі купці протягом дня купували по 50—60 коней. Особливо наживалися місцеві та іноземні купці в неврожайні роки, коли вони скуповували худобу за безцінь.
Як правило, в посушливі роки найбільше терпіли бідняцькі господарства. Вони збирали з десятини по 5—15 пудів зерна. Куркулі, застосовуючи сільськогосподарську техніку, і під час посух збирали по 50—60 пудів зерна з десятини. До того ж селяни мали невеликі наділи. Це примушувало їх орендувати землю у княгині Гагаріної, якій належало 17 тис. десятин, віддаючи їй більшу частішу врожаю. Щоб сплатити податки, бідняцькі родини брали на кабальних умовах за 12 і більше процентів річних позичку в куркулів. Важкою була доля і ремісничого населення — шевців, кравців, теслярів, столярів, ковалів та інших. Більшість з них працювала на приватних напівкустарних підприємствах. Умови праці були дуже важкі. При низькій оплаті робочий день тривав 12—14 годин.
Арциз
Сторінка 1 з 8
Арциз - місто, центр однойменного району і вузлова залізнична станція, що сполучає Одесу з Ізмаїлом і станцією Бессарабська. Розташований у заплавах річок Когильника і Чаги за 160 км на південний захід від Одеси і за 84 км на північ від Ізмаїла. Населення —- 14,6 тис. чол., переважно українці На території міста виявлено кілька поселень черняхівської культури, що належать до III— IV століть нашої ери.
Арциз засновано в 1816 році, назву дістав на честь перемоги російських військ над Наполеоном 8—9 березня 1814 року в Арсі, по-французьки Arcis. Перші поселенці були німці-колоністи. Воин почали називати місто Арцизом. Крім німців, тут поселились і польські колоністи з колишнього Варшавського герцогства.
Кожна сім'я одержала від царського уряду по 50—60 десятин кращої землі, грошову позику для обзаведення господарством, будівельні матеріали тощо. Крім того, колоністи звільнялися на 50 років від податків і назавжди від рекрутчини, а місцева царська адміністрація зобов'язана була допомагати їм будувати оселі і навіть утримувати їх на свій кошт. Необхідний будівельний матеріал привозили з Оргіївського лісу та навколишніх каменоломень.
Користуючись цими пільгами і привілеями, поселенці швидко багатіли. В 1827 році Арциз став однією з найбагатших німецьких колоній, де було 139 родин, в яких налічувалося 660 чол. їм належало 7420 десятин землі, 98 кам'яних і 14 цегляних будинків, вітряк, 96 колодязів; в їхніх господарствах налічувалось 272 коней, 1387 голів великої рогатої худоби, 460 овець тощо. Основним заняттям населення було сільське господарство. Вирощували пшеницю, кукурудзу, ячмінь, розводили велику рогату худобу, овець, а також займалися садівництвом, виноградарством та різними промислами. На той час тут були закладені 123 виноградники і фруктові сади.
Зростання товарності землеробства і скотарства сприяло розвиткові ремесла й торгівлі. Вже в 1859 році кожні два тижні відбувалися відомі арцизькі базари. Головними предметами торгівлі були коні, велика рогата худоба, вівці, а також вовна, зерно, ремісничі вироби тощо. Крім того, немало зерна й худоби колоністи вивозили через Кілію за кордон. За відсутністю зручних сухопутних шляхів між Арцизом і Кілією та іншими населеними пунктами, населення користувалося водними шляхами по Когильнику і Чазі.
В 1859 році в Арцизі налічувалося 157 дворів з населенням 1521 чол. Тут було 2 лютеранські молільні і 2 початкові ніколи з німецькою мовою навчання. Однак, заможні німці-колоністи посилали своїх дітей навчатися в Саратську гімназію або у великі міста Росії й Німеччини.
За свідченням сучасників німці-колоністи трималися замкнуто, відособлено. Вони були винятково консервативними в своїх громадсько-політичних поглядах, обмежувались вузькими інтересами власного господарства.
Крім колоністів, у Арцизі проживало немало українців і росіян. Здебільшого це було бідне населення, що займалося ремеслом, хліборобством або працювало в господарствах німецьких колоністів. Для їхніх дітей також відкрили невеличку школу. В ній працював один учитель. Навчання обмежувалось вивченням азбуки, закону божого, читанням церковних книг, співами. Проте й цю школу мала змогу відвідувати лише незначна частина дітей.
Переважна більшість жителів не одержувала медичної допомоги. Для обслуговування населення Арциза і навколишніх сіл лише на початку XX століття було відкрито фельдшерський пункт (з одним фельдшером). У зв'язку з цим більшість жителів в разі хвороби зверталася до знахарів. Заможні німці-колоністи, як правило, привозили лікарів з Акермана, Ізмаїла або навіть з Одеси.
На початку XX століття Арциз став відомим ринком по збуту коней. Сюди приїздили купці з Туреччини, Франції, Польщі та інших країн. Часом турецькі купці протягом дня купували по 50—60 коней. Особливо наживалися місцеві та іноземні купці в неврожайні роки, коли вони скуповували худобу за безцінь.
Як правило, в посушливі роки найбільше терпіли бідняцькі господарства. Вони збирали з десятини по 5—15 пудів зерна. Куркулі, застосовуючи сільськогосподарську техніку, і під час посух збирали по 50—60 пудів зерна з десятини. До того ж селяни мали невеликі наділи. Це примушувало їх орендувати землю у княгині Гагаріної, якій належало 17 тис. десятин, віддаючи їй більшу частішу врожаю. Щоб сплатити податки, бідняцькі родини брали на кабальних умовах за 12 і більше процентів річних позичку в куркулів. Важкою була доля і ремісничого населення — шевців, кравців, теслярів, столярів, ковалів та інших. Більшість з них працювала на приватних напівкустарних підприємствах. Умови праці були дуже важкі. При низькій оплаті робочий день тривав 12—14 годин.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Холмське
- Теплиця
- Павлівка
- Острівне
- Мирнопілля
- Кам’янське
- Делень
- Главані
- Вознесенка Перша
- Виноградівка
- Веселий Кут
- Нова Іванівка
- Задунаївка