Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виникнення залізничної станції та населеного пункту припадає на початок 60-х рр. ХХ століття. Воно пов’язане з будівництвом Одесько-Балтійської залізниці, закладення якої урочисто відзначили 4 травня 1863 року. Тоді ж почались грабарні роботи на головній колії Одеса-Роздільна. Нову станцію назвали так тому, що тут роботи на головній колії Одеса-Роздільна. Нову станцію назвали так тому, що тут магістраль розділялася на дві вітки: одна – до Парканів, друга – до Бірзули.
Нелегким було життя перших поселенців Роздільної. Жити доводилось у землянках, вагонах та нашвидку збитих бараках. Бракувало питної води. Її доводилось возити від водокачки, за 9 верст від станції, або користувались непридатною – солоною з місцевих колодязів.
У 1863 році біля станції виникло невелике селище з 20 дворів, де жило 179 чоловік. Першими його мешканцями були робітники залізниці. Того ж року тут відкрили крамницю, заїжджий двір, два шинки, приватну пекарню, поштово-телеграфну станцію, аптеку, а згодом і метеорологічну станцію.
Робітників жорстоко експлуатували. Вони працювали п 15-16 годин на добу, а заробляли пересічно по 25-30 копійок на день.
Через Роздільну весь час йшли вантажі на Одесу. Від неї було прокладено стратегічну вітку до румунського кордону. Таким чином, Роздільна перетворилась на залізничний вузол і в1906 році стала станцією першого класу Південно-Західної залізниці. У зв’язку з цим розширилися служби. В наступному 1907 році почало діяти оборотне депо, де провадився потоковий ремонт і заправка паровозів для зворотного рейсу. Залізнична майстерня мала паровозне та вагонне відділення, де ремонтували рухомий состав та виготовлення запчастини. У 1907 році на вузлі працювало близько 300 робітників і службовців. Це були, головним чином, машиністи, стрілочники тощо.
Зростало й селище. На початку ХХ століття в Роздільній було 1175 жителів. Крім залізничників, тут жили й селяни. Із 189 дворів 72 було селянських. Родючі землі навколо Роздільної належали поміщикам Костіну, Гросулу-Толстому та іншим. Поселенцям-хліборобам виділили всього по 2 десятини землі на ревізьку душу. Цього, звичайно, було недосить, щоб прогодувати сім'ю тому селянам доводилось працювати в поміщицьких економіях, де наймитам-чоловікам платили всього по 10-15 коп. – в день, а жінкам ще менше – 8-10 копійок.
Житлом трудящим були халупи з глини, змішаної з соломою. На їх фоні особливо виділялись великі кам'яні поміщицькі та графські будинки
В селищі був медичний пункт на 2 ліжка, де працювали лікар ті фельдшер. До них і звертались пл. допомогу хворі Роздільної та сусідніх сіл.
Уже повільно розвивались освіта й культура. У 1863 році в селищі відкрили двокласне училище і тільки через 30 років – чотирикласне народне училище. В цих навчальних закладах через скрутні матеріальні умови навчалася тільки третина дітей залізничників.
Тяжке становище, жорстока експлуатація штовхали роздільнянців на боротьбу проти існуючих порядків. Загальнополітичний страйк 1903 року на півдні України, застрільниками якого були робітники залізничних майстерень Одеси, охопив і роздільнянський вузол. Одеські соціал-демократи поширювали тут у 1904 році листівки «Хто наш ворог?», «До новобранців», «Війна і робітники» тощо. В одній з них – «До всіх громадян» - був заклик підняти повстання в навколишніх селах.
Роздільнянські залізничники, слідом за одеськими, висунули вимогу збільшити розцінки за поденну роботу, оплачувати працю у святкові дні в полуторному розмірі, двічі на місяць видавати зарплату тощо. Революційні виступи набували чимдалі ширшого розмаху. 22 жовтня 1905 року залізничники припинили рух поїздів між Одесою і Бірзулою. 17 листопада робітники та службовці Роздільної створили профспілку та виробили додаткові методи щодо поліпшення становища залізничників. На початку грудня 1905 року Одеський комітет РСДРП закликав робітників залізниці до загального страйку, який і почався 11 грудня. Припинився рух поїздів, замовк телеграф. Як повідомляла перса, «Пасажирський рух ще триває, але
Роздільна
Сторінка 1 з 8
Роздільна – місто районного підпорядкування, центр району, вузлова станція на розгалуженні Одеського та Молдавського відділків Одесько-Кишинівської залізниці, що сполучає Одесу з Києвом і Кишиневом. Відстань до Одеси – 72 км. Населення – 12 тис. чоловік. Нелегким було життя перших поселенців Роздільної. Жити доводилось у землянках, вагонах та нашвидку збитих бараках. Бракувало питної води. Її доводилось возити від водокачки, за 9 верст від станції, або користувались непридатною – солоною з місцевих колодязів.
У 1863 році біля станції виникло невелике селище з 20 дворів, де жило 179 чоловік. Першими його мешканцями були робітники залізниці. Того ж року тут відкрили крамницю, заїжджий двір, два шинки, приватну пекарню, поштово-телеграфну станцію, аптеку, а згодом і метеорологічну станцію.
Робітників жорстоко експлуатували. Вони працювали п 15-16 годин на добу, а заробляли пересічно по 25-30 копійок на день.
Через Роздільну весь час йшли вантажі на Одесу. Від неї було прокладено стратегічну вітку до румунського кордону. Таким чином, Роздільна перетворилась на залізничний вузол і в1906 році стала станцією першого класу Південно-Західної залізниці. У зв’язку з цим розширилися служби. В наступному 1907 році почало діяти оборотне депо, де провадився потоковий ремонт і заправка паровозів для зворотного рейсу. Залізнична майстерня мала паровозне та вагонне відділення, де ремонтували рухомий состав та виготовлення запчастини. У 1907 році на вузлі працювало близько 300 робітників і службовців. Це були, головним чином, машиністи, стрілочники тощо.
Зростало й селище. На початку ХХ століття в Роздільній було 1175 жителів. Крім залізничників, тут жили й селяни. Із 189 дворів 72 було селянських. Родючі землі навколо Роздільної належали поміщикам Костіну, Гросулу-Толстому та іншим. Поселенцям-хліборобам виділили всього по 2 десятини землі на ревізьку душу. Цього, звичайно, було недосить, щоб прогодувати сім'ю тому селянам доводилось працювати в поміщицьких економіях, де наймитам-чоловікам платили всього по 10-15 коп. – в день, а жінкам ще менше – 8-10 копійок.
Житлом трудящим були халупи з глини, змішаної з соломою. На їх фоні особливо виділялись великі кам'яні поміщицькі та графські будинки
В селищі був медичний пункт на 2 ліжка, де працювали лікар ті фельдшер. До них і звертались пл. допомогу хворі Роздільної та сусідніх сіл.
Уже повільно розвивались освіта й культура. У 1863 році в селищі відкрили двокласне училище і тільки через 30 років – чотирикласне народне училище. В цих навчальних закладах через скрутні матеріальні умови навчалася тільки третина дітей залізничників.
Тяжке становище, жорстока експлуатація штовхали роздільнянців на боротьбу проти існуючих порядків. Загальнополітичний страйк 1903 року на півдні України, застрільниками якого були робітники залізничних майстерень Одеси, охопив і роздільнянський вузол. Одеські соціал-демократи поширювали тут у 1904 році листівки «Хто наш ворог?», «До новобранців», «Війна і робітники» тощо. В одній з них – «До всіх громадян» - був заклик підняти повстання в навколишніх селах.
Роздільнянські залізничники, слідом за одеськими, висунули вимогу збільшити розцінки за поденну роботу, оплачувати працю у святкові дні в полуторному розмірі, двічі на місяць видавати зарплату тощо. Революційні виступи набували чимдалі ширшого розмаху. 22 жовтня 1905 року залізничники припинили рух поїздів між Одесою і Бірзулою. 17 листопада робітники та службовці Роздільної створили профспілку та виробили додаткові методи щодо поліпшення становища залізничників. На початку грудня 1905 року Одеський комітет РСДРП закликав робітників залізниці до загального страйку, який і почався 11 грудня. Припинився рух поїздів, замовк телеграф. Як повідомляла перса, «Пасажирський рух ще триває, але
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Яковлівка
- Щербанка
- Старостине
- Понятівка
- Новоукраїнка
- Марківка
- Лиманське
- Кучурган
- Кірове
- Кам’янка
- Єреміївка
- Єгорівка
- Гаївка
- Виноградар
- Бецилове