Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Селище виникло в часи заселення півдня України, після успішного закінчення російсько-турецьких воєн. Після того, як територія між Бугом і Дністром у 1792 році за Ясським мирним договором відійшла до Росії, катеринославський намісник наділив бригадира російської армії В. Ланського землею в урочищі річки Кучургану. Частину дарчої землі В. Ланський продав підполковникові А. Давидовичу. Невдовзі всі ці землі купив поручик І. Гросул-Толстой. Населений пункт, що виник на лівому березі річки Кучургану навпроти урочища Богуславки, почав називатись Гросуловим. Поряд виникли невеликі села Полєзне, Михайлівна, Міщанка, Учкурня та інші. Пізніше вони злилися з Гросуловим в один населений пункт.
Поміщик Гросул був одним з найбагатших землевласників півдня України. Він мав понад 18 тис. десятин землі, з них орної — близько 10 тисяч.
Після ревізії 1795 року селян Гросулового перевели на кріпацьке становище. Їх зобов'язали здавати поміщику одну десяту частку врожаю та відробляти 12 днів на рік панщини. Той, хто брав землю під садибу, додатково платив щорічно чинш по 50 коп. за квадратний сажень. На початку XIX століття Гросул запровадив оброк, а панщину відробляли три дні на тиждень.
Життя селян з кожним роком погіршувалось. Це обумовило загострення боротьби, особливо напередодні реформи 1861 року. Гросулівці виступили проти царського маніфесту від 19 лютого 1861 року. Їх обурило те, що тривалий час, до переходу на викуп, вони мали залишатись на становищі тимчасовозобов’язаних і підкорятись вотчинній владі поміщика, виконуючи повинності на його користь. Тому, ознайомившись з «Положенням», вони відмовились відробляти поміщику 3 дні на тиждень і лише під великим тиском «погодились» на один день панщини або на сплату оброку, сподіваючись, що заміна панщини грошовим оброком позбавить їх повсякденного знущання поміщика і його управителів. При цьому селяни вимагали негайного перенесеній, вже на початковий період скасування кріпацтва тих норм, що їх було передбачено після введення уставних грамот, а саме: негайного переходу на чинш або встановлення панщини в розмірі 40 днів для чоловіків і ЗО днів для жінок на рік чи по одному дню на тиждень.
2 квітня 1861 року тираспольський повітовий предводитель дворянства доповідав херсонському губернатору про заколот у Гросуловому. Водночас чиновник поліції писав новоросійському і бессарабському генерал-губернатору, що в маєтку поміщиків Гросулів після прочитання «Положення» селяни настирливо домагалися заміни панщини грошовою платою і що вони припинили польові роботи, незважаючи на присутність предводителя дворян, земського справника та інших чинів, які з'їхались у цей маєток «для приведення селян до покори».
Гросуловських селян підтримали кріпаки трьох сусідніх сіл. Тимто вже 10 квітня херсонський губернатор телеграфував одеському генерал-губернатору про те, що в Гросуловому і його околицях досить серйозне заворушення, потрібні війська.
Прохання губернатора задовольнили. Для придушення селянського виступу сюди прибули дві роти солдатів. Однак це не злякало селян. Вони все одно не йшли на роботу і наполягали на своїх вимогах. Губернатору довелось повідомити, що прибуття військ «не произвело ожидаемого действия». «Прийняли» селяни Гросулового царський маніфест тільки після арешту 7 ватажків і покарання різками 58 селян. 17 квітня 1861 року тираспольський предводитель дворянства телеграфував генерал-губернаторові, що в усіх маєтках братів Гросулових та в навколишніх селах «порядок водворен».
Поміщики Гросули залишили собі якнайбільше землі, тому селянські наділи були мізерними, нарізаними за найнижчою нормою. Переважній більшості селян доводилось орендувати землю в поміщика. За десятину орної землі в 1886 році вони платили по 5—6 крб., за випас голови великої рогатої худоби — 3 крб., коня — 4 крб. на рік. Поміщик стягував з селян оренду і за житло,
Велика Михайлівка
Сторінка 1 з 8
Велика Михайлівка (до 1946 року - село Гросулове) - селище міського типу, центр Великомихайлівського району і селищної Ради, до якої також входять села Вакарське та Новопетрівка. Розташована в долині річки Кучургану, за 17 км від залізничної станції Веселий Кут (на лінії Одеса-Київ) та за 111 км від Одеси. Населення — 7127 чоловік. Поміщик Гросул був одним з найбагатших землевласників півдня України. Він мав понад 18 тис. десятин землі, з них орної — близько 10 тисяч.
Після ревізії 1795 року селян Гросулового перевели на кріпацьке становище. Їх зобов'язали здавати поміщику одну десяту частку врожаю та відробляти 12 днів на рік панщини. Той, хто брав землю під садибу, додатково платив щорічно чинш по 50 коп. за квадратний сажень. На початку XIX століття Гросул запровадив оброк, а панщину відробляли три дні на тиждень.
Життя селян з кожним роком погіршувалось. Це обумовило загострення боротьби, особливо напередодні реформи 1861 року. Гросулівці виступили проти царського маніфесту від 19 лютого 1861 року. Їх обурило те, що тривалий час, до переходу на викуп, вони мали залишатись на становищі тимчасовозобов’язаних і підкорятись вотчинній владі поміщика, виконуючи повинності на його користь. Тому, ознайомившись з «Положенням», вони відмовились відробляти поміщику 3 дні на тиждень і лише під великим тиском «погодились» на один день панщини або на сплату оброку, сподіваючись, що заміна панщини грошовим оброком позбавить їх повсякденного знущання поміщика і його управителів. При цьому селяни вимагали негайного перенесеній, вже на початковий період скасування кріпацтва тих норм, що їх було передбачено після введення уставних грамот, а саме: негайного переходу на чинш або встановлення панщини в розмірі 40 днів для чоловіків і ЗО днів для жінок на рік чи по одному дню на тиждень.
2 квітня 1861 року тираспольський повітовий предводитель дворянства доповідав херсонському губернатору про заколот у Гросуловому. Водночас чиновник поліції писав новоросійському і бессарабському генерал-губернатору, що в маєтку поміщиків Гросулів після прочитання «Положення» селяни настирливо домагалися заміни панщини грошовою платою і що вони припинили польові роботи, незважаючи на присутність предводителя дворян, земського справника та інших чинів, які з'їхались у цей маєток «для приведення селян до покори».
Гросуловських селян підтримали кріпаки трьох сусідніх сіл. Тимто вже 10 квітня херсонський губернатор телеграфував одеському генерал-губернатору про те, що в Гросуловому і його околицях досить серйозне заворушення, потрібні війська.
Прохання губернатора задовольнили. Для придушення селянського виступу сюди прибули дві роти солдатів. Однак це не злякало селян. Вони все одно не йшли на роботу і наполягали на своїх вимогах. Губернатору довелось повідомити, що прибуття військ «не произвело ожидаемого действия». «Прийняли» селяни Гросулового царський маніфест тільки після арешту 7 ватажків і покарання різками 58 селян. 17 квітня 1861 року тираспольський предводитель дворянства телеграфував генерал-губернаторові, що в усіх маєтках братів Гросулових та в навколишніх селах «порядок водворен».
Поміщики Гросули залишили собі якнайбільше землі, тому селянські наділи були мізерними, нарізаними за найнижчою нормою. Переважній більшості селян доводилось орендувати землю в поміщика. За десятину орної землі в 1886 році вони платили по 5—6 крб., за випас голови великої рогатої худоби — 3 крб., коня — 4 крб. на рік. Поміщик стягував з селян оренду і за житло,
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Чапаєве
- Цебрикове
- Тростянець Перший
- Соше-Острівське
- Слов’яно-Сербка
- Полезне
- Петрівське
- Новоселівка
- Новоборисівка
- Мигаї
- Комарівка
- Кірове
- Гребеники
- Великоплоске
- Великокомарівка