Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території, де розташована сучасна Березівка, у XVIII столітті була стоянка чумаків, які їздили по сіль на Перекопські озера. Часом заснування Березівки вважається 1802 рік. Заселили її селяни з України й центральних губерній Росії, які, рятуючись від кріпацтва, тікали на Південну Україну. Але тут вони потрапили в тяжку кабалу до поміщиків, які вже захопили вільні землі. За оренду землі селянам доводилось платити чинш. До 1884 року розмір чиншу не обмежувався законом, і це відкривало широкий простір для зловживань. Обширні земельні володіння навколо містечка (26 тис. десятин угідь і 1,2 тис. десятин лісу) належали поміщикам фон-Рауху, І. Малаховському та іншим. За даними ревізії 1859 року, в Березівці налічувалось 107 дворів і 774 жителі. Багато родючих земель належало німцям-колоністам та церкві. Селяни Березівки в цей час володіли тільки 10 проц. землі від загальної кількості.
Після реформи 1861 року колишні кріпаки за свою кров’ю і потом политу землю змушені були платити величезний викуп, що в кілька разів перевищував її вартість.
І все ж реформа, знищивши особисту залежність селян від поміщика, як і всюди, сприяла розвитку торгівлі, ремісництва. У 70-х роках у Березівці було багато ковалів, слюсарів, бондарів, шевців, кравців та інших. У 1875 році кількість населення збільшилася до 2,3 тис. чоловік.
Дореволюційна Березівка була одним з торговельних центрів Херсонщини, де заповзятливі комерсанти наживалися не перепродажу хліба, соняшнику, худоби. Напередодні першої світової війни вона мала близько 100 торгово-промислових підприємств і кількість населення досягла 7,6 тис чоловік. Відома вона була і як один з великих ринків по найму дешевої робочої сили. Сюди, на т. зв. Троїцький ярмарок, наприкінці XIX століття сходились 5-7 тис. безземельних селян, шукаючи будь-якої роботи. Це були бідняки, які не могли прожити з свого господарства. Близько 2 тис. з них взагалі не мали худоби, 1140 чоловік, за їх власним свідченням, «з’їли її в голодні роки», у 1040 – була деяка худоба, але випасати її не мали де.
Задовго до початку ярмарку тут збирались маклери, які набирали партії наймитів для поміщицьких економній. Вони намагалися купити наймитську працю якомога дешевше, бо від цього залежав розмір їх особистого заробітку. Укладаючи договори з строковими робітниками, агенти давали їм аванс для оплати податків та забезпечення деяких господарських потреб. Закабалені таким чином селяни, прибувши на місце роботи, ставали об’єктом жорсткої експлуатації. Місцеві поміщики, як правило, домовлялися між собою про загальне зниження плати сільськогосподарським робітникам.
Тяжкі умови життя викликали незадоволення трудящих Березівки, і вони не раз підіймались на боротьбу проти своїх гнобителів.
У червні 1905 року прокурор Одеського окружного суду повідомляв прокурора Одеської судової палати про заворушення на півдні Ананьївського повіту. Він писав, що не можна проїхати через Березівку в Одесу, бо шлях небезпечний, оскільки в південній частині Ананьївського повіту збираються натовпи бунтівників і безчинствують так, що поміщики і поліцаї змушені тікати.
Одеський комітет РСДРП посилав у Березівку та навколишні села Ананьївського повіту своїх агітаторів. Так, у грудні 1905 року сюди приїхав більшовик С. Дітман.. У своїх виступах він закликав селян до повстання. Коли поліція заарештувала С. Дітмана, селяни силою визволили більшовицького агітатора.
Одеській комітет РСДРП розповсюджував також у Березівці революційні листівки та нелегальну літературу. Поліцейський справник доводив до відома властей, що в лютому 1906 року на базарній площі містечка він виявив газету «Известия Совета робочих депутатов г. Одесі» та Програму Російської соціал-демократичної робітничої партії, прийняту на II з’їзді РСДРП. У квітні того ж року жандарми виявили тут більшовицькі прокламації: «Листи до селян», «Новий Маніфест – нове безправ’я», «Чому цар розігнав Думу?», «Хто такі соціал-демократи?», «Геть царя!».
Поразка революції 1905-1907 рр., столипінська аграрна реформа не послабили революційного руху березівців. Тому коли почалася перша світова війна, місцева влада намагалася збутися учасників революційних подій, відправивши їх позачергово на фронт.
Лютневу буржуазно-демократичну революцію населення Березівки зустріло масовими демонстраціями. За прикладом інших міст тут було створено Раду. Водночас виник і орган т. зв. самоврядування, до складу якого ввійшли українські буржуазні націоналісти тп монархісти.
Березівка
Сторінка 1 з 7
Березівка – місто районного підпорядкування (до 1962 року селище міського типу), центр району, залізнична станція на лінії Одеса – Москва. Розташована на лівому березі річки Тилігулу, за 83 км від Одеси. Населення – 11,7 тис. чоловік. Березівській міській Раді підпорядковані населені пункти Вікторівна, Іванівна, Ланове, Роздол. Після реформи 1861 року колишні кріпаки за свою кров’ю і потом политу землю змушені були платити величезний викуп, що в кілька разів перевищував її вартість.
І все ж реформа, знищивши особисту залежність селян від поміщика, як і всюди, сприяла розвитку торгівлі, ремісництва. У 70-х роках у Березівці було багато ковалів, слюсарів, бондарів, шевців, кравців та інших. У 1875 році кількість населення збільшилася до 2,3 тис. чоловік.
Дореволюційна Березівка була одним з торговельних центрів Херсонщини, де заповзятливі комерсанти наживалися не перепродажу хліба, соняшнику, худоби. Напередодні першої світової війни вона мала близько 100 торгово-промислових підприємств і кількість населення досягла 7,6 тис чоловік. Відома вона була і як один з великих ринків по найму дешевої робочої сили. Сюди, на т. зв. Троїцький ярмарок, наприкінці XIX століття сходились 5-7 тис. безземельних селян, шукаючи будь-якої роботи. Це були бідняки, які не могли прожити з свого господарства. Близько 2 тис. з них взагалі не мали худоби, 1140 чоловік, за їх власним свідченням, «з’їли її в голодні роки», у 1040 – була деяка худоба, але випасати її не мали де.
Задовго до початку ярмарку тут збирались маклери, які набирали партії наймитів для поміщицьких економній. Вони намагалися купити наймитську працю якомога дешевше, бо від цього залежав розмір їх особистого заробітку. Укладаючи договори з строковими робітниками, агенти давали їм аванс для оплати податків та забезпечення деяких господарських потреб. Закабалені таким чином селяни, прибувши на місце роботи, ставали об’єктом жорсткої експлуатації. Місцеві поміщики, як правило, домовлялися між собою про загальне зниження плати сільськогосподарським робітникам.
Тяжкі умови життя викликали незадоволення трудящих Березівки, і вони не раз підіймались на боротьбу проти своїх гнобителів.
У червні 1905 року прокурор Одеського окружного суду повідомляв прокурора Одеської судової палати про заворушення на півдні Ананьївського повіту. Він писав, що не можна проїхати через Березівку в Одесу, бо шлях небезпечний, оскільки в південній частині Ананьївського повіту збираються натовпи бунтівників і безчинствують так, що поміщики і поліцаї змушені тікати.
Одеський комітет РСДРП посилав у Березівку та навколишні села Ананьївського повіту своїх агітаторів. Так, у грудні 1905 року сюди приїхав більшовик С. Дітман.. У своїх виступах він закликав селян до повстання. Коли поліція заарештувала С. Дітмана, селяни силою визволили більшовицького агітатора.
Одеській комітет РСДРП розповсюджував також у Березівці революційні листівки та нелегальну літературу. Поліцейський справник доводив до відома властей, що в лютому 1906 року на базарній площі містечка він виявив газету «Известия Совета робочих депутатов г. Одесі» та Програму Російської соціал-демократичної робітничої партії, прийняту на II з’їзді РСДРП. У квітні того ж року жандарми виявили тут більшовицькі прокламації: «Листи до селян», «Новий Маніфест – нове безправ’я», «Чому цар розігнав Думу?», «Хто такі соціал-демократи?», «Геть царя!».
Поразка революції 1905-1907 рр., столипінська аграрна реформа не послабили революційного руху березівців. Тому коли почалася перша світова війна, місцева влада намагалася збутися учасників революційних подій, відправивши їх позачергово на фронт.
Лютневу буржуазно-демократичну революцію населення Березівки зустріло масовими демонстраціями. За прикладом інших міст тут було створено Раду. Водночас виник і орган т. зв. самоврядування, до складу якого ввійшли українські буржуазні націоналісти тп монархісти.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка
- Ставкове
- Розквіт