Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території села розкопано поселення доби бронзи. Тут знайдено скарб ливарних форм для виготовлення бронзових кинджалів, списів, сокир-кельтів, різних прикрас.
У 20-х роках XIX століття ці землі заселили вихідці з Поділля, Єлисаветград- щини, а також Бессарабії, які і заснували на місці сучасних Маяків два невеликі села — Старогерманове та Новогерманове, а також кілька хуторів. Всі вона входили до складу Малаївської Другої волості Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1896 році в цих двох поселеннях налічувалось 40 дворів, жило 254 чоловіка. Власної землі вони не мали і змушені були орендувати її у місцевих поміщиків або німців-колоністів сусідніх хуторів. Перебуваючи на становищі десятиників. селяни сплачували за користування землею по 4—5 крб. за десятину і, крім того, відбували різні повинності, зокрема засівали панську землю, молотили тощо. За випас худоби вони сплачували поміщикам пересічно по 2,5 крб. за голову.
Жорстока експлуатація, тяжке економічне становище змушували селян кидати оселі і йти світ за очі. Особливо зменшилось населення Новогерманового і Старогерманового в період першої світової війни. У 1916 році в цих двох населених пунктах налічувалося лише 26 селянських дворів.
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції германівські селяни створили земельний комітет, який очолив їх боротьбу за розподіл поміщицької землі і худоби між бідняками н середняками. Однак тільки Великий Жовтень дав селянам землю і свободу. Саме тому вони з таким завзяттям боронили Радянську владу, що була встановлена в селах у січні 1918 року. У березні 1918 року, ішли Старогерманове і Новогерманове окупували австро-німецькі війська, поміщики і німці-колоністи з хуторів і сусідніх сіл Вижиного та Триградів створили контрреволюційний загін, який силою відбирав у селян землю, худобу, реманент, одержані від Радянської влади. Майже 10 місяців тривала боротьба місцевих селян з цією бандою, яка спиралась на багнети іноземних загарбників. І тільки після краху австро-німецького окупаційного режиму на Україні куркулі-колоністи трохи притихли.
Однак пишання іноземних загарбників не принесло остаточного визволення. Селянам довелося боронити село від петлюрівців, а наприкінці літа 1919 року сюди вдерлися денікінці. Разом з ними знову повернулися і поміщики.
Остаточно влада Рад у селах встановилася весною 1920 року. Того ж року Старо-германове і Новогерманове об'єдналися. Село, що дістало назву Новогерманове, було підпорядковане Новосеменівській сільраді.
Панська земля знову була розподілена між селянами. Велику роль у здійсненні ленінського декрету про землю відіграв сільський комнезам, головою якого став місцевий житель .М. Гавриленко. В серпні 1921 року КНС об’єднував 32 незаможники.
У березні 1921 року в Новогермановому сталася подія, яка позначилася на всьому дальшому житті його мешканців. На колишніх землях поміщика Мельничуківського бідняки, вихідці з села Плоського, організували сільськогосподарську артіль «Маяк», до якої ввійшло 28 сімей. Головою артілі колективісти обрали Г. К. Цуканова. В грудні 1922 року артіль мала 355 десятин землі, 17 робочих коней, 4 воли, 15 свиней, 84 вівці та деякий дрібний реманент. Незабаром до неї приєдналася невеличка комуна «Братство», створена селянами Новогерманового у 1921 році в колишньому маєтку Карузо. Душею артілі став партійний осередок, організований 1922 року. До нього входило 3 члени партії і 7 кандидатів. Своїм секретарем вони обрали Ю. І. Гребенщиковакова. Комуністи мали великий авторитет як серед колгоспників, так і серед жителів навколишніх населених пунктів. Одного з членів осередку було обрано головою Новосемснівської сільради. Комуністи входили до ради артілі, очолювали вирішальні ланки виробництва. їх помічником була передова молодь, яка в січні 1925 року об'єдналася и комсомольський осередок.
Переборюючи численні труднощі, пов'язані з відсутністю досвіду ведення колективного господарства, організації і оплато праці, з нестачею реманенту
Маяки
Сторінка 1 з 7
Маяки — село, центр однойменної сільради, якій підпорядковані населені пункти Бринза, Вижине, Левантівка, Новомихайлівка, Новосеменівка, Оленокорицьке. Маяки розташовані за 15 км від районного центру. До найближчої залізничної станції Чубівка (на лінії Одеса—Київ) — З5 км. Населення — понад 1,1 тис. чоловік. У 20-х роках XIX століття ці землі заселили вихідці з Поділля, Єлисаветград- щини, а також Бессарабії, які і заснували на місці сучасних Маяків два невеликі села — Старогерманове та Новогерманове, а також кілька хуторів. Всі вона входили до складу Малаївської Другої волості Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1896 році в цих двох поселеннях налічувалось 40 дворів, жило 254 чоловіка. Власної землі вони не мали і змушені були орендувати її у місцевих поміщиків або німців-колоністів сусідніх хуторів. Перебуваючи на становищі десятиників. селяни сплачували за користування землею по 4—5 крб. за десятину і, крім того, відбували різні повинності, зокрема засівали панську землю, молотили тощо. За випас худоби вони сплачували поміщикам пересічно по 2,5 крб. за голову.
Жорстока експлуатація, тяжке економічне становище змушували селян кидати оселі і йти світ за очі. Особливо зменшилось населення Новогерманового і Старогерманового в період першої світової війни. У 1916 році в цих двох населених пунктах налічувалося лише 26 селянських дворів.
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції германівські селяни створили земельний комітет, який очолив їх боротьбу за розподіл поміщицької землі і худоби між бідняками н середняками. Однак тільки Великий Жовтень дав селянам землю і свободу. Саме тому вони з таким завзяттям боронили Радянську владу, що була встановлена в селах у січні 1918 року. У березні 1918 року, ішли Старогерманове і Новогерманове окупували австро-німецькі війська, поміщики і німці-колоністи з хуторів і сусідніх сіл Вижиного та Триградів створили контрреволюційний загін, який силою відбирав у селян землю, худобу, реманент, одержані від Радянської влади. Майже 10 місяців тривала боротьба місцевих селян з цією бандою, яка спиралась на багнети іноземних загарбників. І тільки після краху австро-німецького окупаційного режиму на Україні куркулі-колоністи трохи притихли.
Однак пишання іноземних загарбників не принесло остаточного визволення. Селянам довелося боронити село від петлюрівців, а наприкінці літа 1919 року сюди вдерлися денікінці. Разом з ними знову повернулися і поміщики.
Остаточно влада Рад у селах встановилася весною 1920 року. Того ж року Старо-германове і Новогерманове об'єдналися. Село, що дістало назву Новогерманове, було підпорядковане Новосеменівській сільраді.
Панська земля знову була розподілена між селянами. Велику роль у здійсненні ленінського декрету про землю відіграв сільський комнезам, головою якого став місцевий житель .М. Гавриленко. В серпні 1921 року КНС об’єднував 32 незаможники.
У березні 1921 року в Новогермановому сталася подія, яка позначилася на всьому дальшому житті його мешканців. На колишніх землях поміщика Мельничуківського бідняки, вихідці з села Плоського, організували сільськогосподарську артіль «Маяк», до якої ввійшло 28 сімей. Головою артілі колективісти обрали Г. К. Цуканова. В грудні 1922 року артіль мала 355 десятин землі, 17 робочих коней, 4 воли, 15 свиней, 84 вівці та деякий дрібний реманент. Незабаром до неї приєдналася невеличка комуна «Братство», створена селянами Новогерманового у 1921 році в колишньому маєтку Карузо. Душею артілі став партійний осередок, організований 1922 року. До нього входило 3 члени партії і 7 кандидатів. Своїм секретарем вони обрали Ю. І. Гребенщиковакова. Комуністи мали великий авторитет як серед колгоспників, так і серед жителів навколишніх населених пунктів. Одного з членів осередку було обрано головою Новосемснівської сільради. Комуністи входили до ради артілі, очолювали вирішальні ланки виробництва. їх помічником була передова молодь, яка в січні 1925 року об'єдналася и комсомольський осередок.
Переборюючи численні труднощі, пов'язані з відсутністю досвіду ведення колективного господарства, організації і оплато праці, з нестачею реманенту
Дивиться також інші населені пункти цього району: