Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Степанівка (згодом Ширяєве) заснована наприкінці XVIII століття вихідцями з Болгарії і збіглими українськими селянами-кріпаками. За 5-м ревізьким переписом 1795 року тут налічувалося 36 дворів, 289 жителів. Основну частину населення становили юридично вільні поселенці — десятинники. За користування землею й угіддями, які належали поміщикові Ширяєву (він одержав від російського уряду 10 тис. десятин), поселенці віддавали йому грішми чи натурою десяту частину врожаю, приплоду худоби тощо і виконували певні натуральні повинності.
Розвивалося поселення досить швидко, бо розташоване було поблизу давнього торгового шляху, який з’єднував Одесу з Балтою (т. зв. Чорний шлях). Цим трактом тяглися валки з пшеницею, тютюном, горілкою та іншими товарами, що призначалися для відправки на ринки Росії і закордону. З півдня у північні райони везли в’ялену рибу, сіль, фрукти та промислові вироби. Рік у рік збільшувався потік вантажів через Ширяєве. Зростало населення. За даними 1859 року туї налічувалося вже 85 дворів, 402 мешканці.
У середині XIX століття поселення було віднесено до волосним центром. Воно мало православну церкву з оригінальним оздобленням, єврейський молитовний будинок, поштову станцію, кілька кам’яних осель місцевих торговців і багатих ремісників. Але переважали тут темні й вогкі хатини-напівземлянки без подвір’я і садків. У них мешкали десятинними. Поміщик, на землях якого стояли ці жалюгідні домівки (він же був власником значної їх частини), завжди міг викинути з них селян просто неба. Десятинники перебували в цілковитій залежності від землевласника.
реформа 1861 року не змінила економічного становища переважної більшості селян Ширяєвого і навколишніх хуторів. З 204 дворів – 199, тобто всі господарства десятинників, не одержали наділів.
Отже, 97,5 проц. селянських родин залишилося без землі. Вона перебувала в руках Ширяєва (8,4 тис. десятин) і духівництва (307 десятин). Хлібороби, як і раніш, мусили йти в кабалу до поміщика. Та 71 селянська родина (34 проц.), зовсім не мала за що орендувати землю і залишалась без ріллі. Значна частина брала в оренду від 1 до 5 десятин. За садибу також треба було платити чинш по 8-12 крб. щороку тому ж поміщикові. У тих садибах міцно оселилися злидні і нестатки. Щоб якось проіснувати, частина селян шукала заробітків в інших місцях, а також у ремісництві і дрібній торгівлі. Так, у 80-х роках XIX століття 117 господарств Ширяєвого займалося тільки землеробством, 3 – землеробством і торгівлею. Ремесла і торгівля набули в містечку значного розвитку. Тут працювало 14 кравців, 13 шевців, 10 ковалів, 7 теслярів, чимало лимарів і гончарів.
Серед північних населених пунктів Херсонської губернії Ширяєве займало одне з перших місць за обсягом торговельного обороту. Великі базари збиралися в містечку кожні два тижні, по понеділках, малі — щодня. Чималі прибутки власникам давали 8 крамниць, корчма, винний погріб, трактир.
Багаті крамарі, шинкарі одночасно займалися лихварством. Вони як павуки висмоктували кров трудового люду, розоряли селянські господарства, відбираючи за борги майно, худобу. Отже, жителі Ширяєвого терпіли не тільки від поміщицької експлуатації, а й від гноблення з боку торговців і лихварів.
Селяни були темні, неписьменні. У церковнопарафіяльній школі, яка відкрилася у 1866 році, навчалося всього 23 учні. Біднота і мріяти не могла про освіту. Позбавлена вона була і медичної допомоги. Фельдшерський пункт, який діяв у Ширяєвому, обслуговував населення всієї волості.
У 1896 році в Ширяєвому налічувалося 1708 жителів. Серед них було близько 70 проц. українців, понад 20 проц. євреїв, 4 проц. росіян, решта — болгари, німці, поляки тощо. З розвитком капіталістичних відносин зростала експлуатація, посилювалося зубожіння селянських мас. Капіталіст Тренгель, який орендував у Ширяєва маєток на 10 років з умовою виплати йому щороку 38 тис. крб., намагався здерти з селян вдвоє і втроє більшу суму. Він почав здавати землю в оренду за дві третини врожаю або грішми — 15 крб. за десятину ріллі і 50 — левади. Важкі умови оренди, зросла плата за садибу (чинш), велика кількість інших податків (земські, подушні, шляхові, шкільні та інші) і найбільш ненависна — церковна десятина вкрай розоряли селян. Вони
Ширяєве
Сторінка 1 з 7
Ширяєве (стара назва - Степанівка) - селище міського типу, центр однойменного району і селищної Рада, якій підпорядковані населені пункти Йосипівка, Подільці, Тисячне. Розташоване в долині річки Великого Куяльника. Відстань до Одеси — 125 км, найближчої залізничної станції Затишшя 32 км. Населення —7,1 тис. чоловік. Розвивалося поселення досить швидко, бо розташоване було поблизу давнього торгового шляху, який з’єднував Одесу з Балтою (т. зв. Чорний шлях). Цим трактом тяглися валки з пшеницею, тютюном, горілкою та іншими товарами, що призначалися для відправки на ринки Росії і закордону. З півдня у північні райони везли в’ялену рибу, сіль, фрукти та промислові вироби. Рік у рік збільшувався потік вантажів через Ширяєве. Зростало населення. За даними 1859 року туї налічувалося вже 85 дворів, 402 мешканці.
У середині XIX століття поселення було віднесено до волосним центром. Воно мало православну церкву з оригінальним оздобленням, єврейський молитовний будинок, поштову станцію, кілька кам’яних осель місцевих торговців і багатих ремісників. Але переважали тут темні й вогкі хатини-напівземлянки без подвір’я і садків. У них мешкали десятинними. Поміщик, на землях якого стояли ці жалюгідні домівки (він же був власником значної їх частини), завжди міг викинути з них селян просто неба. Десятинники перебували в цілковитій залежності від землевласника.
реформа 1861 року не змінила економічного становища переважної більшості селян Ширяєвого і навколишніх хуторів. З 204 дворів – 199, тобто всі господарства десятинників, не одержали наділів.
Отже, 97,5 проц. селянських родин залишилося без землі. Вона перебувала в руках Ширяєва (8,4 тис. десятин) і духівництва (307 десятин). Хлібороби, як і раніш, мусили йти в кабалу до поміщика. Та 71 селянська родина (34 проц.), зовсім не мала за що орендувати землю і залишалась без ріллі. Значна частина брала в оренду від 1 до 5 десятин. За садибу також треба було платити чинш по 8-12 крб. щороку тому ж поміщикові. У тих садибах міцно оселилися злидні і нестатки. Щоб якось проіснувати, частина селян шукала заробітків в інших місцях, а також у ремісництві і дрібній торгівлі. Так, у 80-х роках XIX століття 117 господарств Ширяєвого займалося тільки землеробством, 3 – землеробством і торгівлею. Ремесла і торгівля набули в містечку значного розвитку. Тут працювало 14 кравців, 13 шевців, 10 ковалів, 7 теслярів, чимало лимарів і гончарів.
Серед північних населених пунктів Херсонської губернії Ширяєве займало одне з перших місць за обсягом торговельного обороту. Великі базари збиралися в містечку кожні два тижні, по понеділках, малі — щодня. Чималі прибутки власникам давали 8 крамниць, корчма, винний погріб, трактир.
Багаті крамарі, шинкарі одночасно займалися лихварством. Вони як павуки висмоктували кров трудового люду, розоряли селянські господарства, відбираючи за борги майно, худобу. Отже, жителі Ширяєвого терпіли не тільки від поміщицької експлуатації, а й від гноблення з боку торговців і лихварів.
Селяни були темні, неписьменні. У церковнопарафіяльній школі, яка відкрилася у 1866 році, навчалося всього 23 учні. Біднота і мріяти не могла про освіту. Позбавлена вона була і медичної допомоги. Фельдшерський пункт, який діяв у Ширяєвому, обслуговував населення всієї волості.
У 1896 році в Ширяєвому налічувалося 1708 жителів. Серед них було близько 70 проц. українців, понад 20 проц. євреїв, 4 проц. росіян, решта — болгари, німці, поляки тощо. З розвитком капіталістичних відносин зростала експлуатація, посилювалося зубожіння селянських мас. Капіталіст Тренгель, який орендував у Ширяєва маєток на 10 років з умовою виплати йому щороку 38 тис. крб., намагався здерти з селян вдвоє і втроє більшу суму. Він почав здавати землю в оренду за дві третини врожаю або грішми — 15 крб. за десятину ріллі і 50 — левади. Важкі умови оренди, зросла плата за садибу (чинш), велика кількість інших податків (земські, подушні, шляхові, шкільні та інші) і найбільш ненависна — церковна десятина вкрай розоряли селян. Вони
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Червоний Кут
- Старі Маяки
- Саханське
- Осинівка
- Орджонікідзе
- Олександрівка
- Новосвітівка
- Новоєлизаветівка
- Новоандріївка
- Миколаївка
- Мар’янівка
- Малігонове
- Макарове
- Катерино-Платонівка
- Бранкованове
- Жовтень