Сторінка 3 з 7
(згодом командир Другого Ананьївського партизанського загону). С.П.Клочков, А.І. Поличенко, І.Ф. Немазенко та інші. Жителі Ширяєвого уникали мобілізації до денікінської армії, ховали від ворога хліб, худобу тощо. У лютому 1920 року
партизанські загони і місцеві жителі допомогли частинам Червоної Армії вигнати з містечка білогвардійців. У Ширяєвому знову було створено волосний революційний комітет. керівниками якого стали Г. С. Іваанов та І. Матвієнко. При ревкомі організовані відділи — управління, військовий, земельний тощо. Вони розгорнули роботу по допомозі Червоній Армії, виконанню продрозверстки, боротьбі з бандитизмом і куркульством тощо. Влітку 1920 року, коли становище в містечку трохи стабілізувалося ревком передав свої повноваження новообраній Раді селянських депутатів. Тоді ж створено комітет незаможних селян, який очолював комуніст Г. Й. Бурковськнй. До КНС вступили бідняки та середняки. Виникла каса взаємодопомоги.
Рада і комнезам займалися проведенням в життя земельної і продовольчої політики Комуністичної партії. Більше 10 тис. десятин поміщицької, церковної та куркульської землі було конфісковано і розподілено між трудящими селянами. Виконком волосної Ради насамперед наділяв землею інвалідів, сиріт, солдаток та бідняків.
У 1920 році в Ширяєвому виник партійний, а згодом і комсомольський осередки. Партійний осередок, який складався з 11 чоловік — Г. Й. Бурковського, В. Паркова, К. І. Кудюкіна, В. Османчука та інших, — за допомогою сільського активу і КНС розгорнув діяльність по зміцненню Радянської влади, проводив рішучу боротьбу проти куркульства, разом з комсомольцями організовував суботники. Ці суботники проводилися по впорядкуванню села і шляхів, ремонту колишньої панської садиби, в якій відкрився Будинок матері й дитини2. У 1920 році на базі церковнопарафіяльної було створено трудову школу, де навчалося понад 200 дітей, працювало 4 вчителі. Комсомольці виступили ініціаторами створення самодіяльного сільського театру, який виступав із спектаклями не тільки в Ширяєвому, але й в інших селах волості.
Комуністи проводили широку роз'яснювальну і виховну роботу серед населення, викривали і знешкоджували контрреволюційні елементи, що намагалися посіяти серед селян недовір’я до Радянської влади. Так, у серпні 1920 року в Ширяєвому було затримано трьох невідомих, у яких знайдено листа із закликом до селян вбивати комуністів і радянських активістів. Місцеві куркулі утворили підпільну контрреволюційну організацію для повалення молодої Радянської влади. В січні 1922 року 9 її активних учасників було викрито і заарештовано. Партійним і радянським органам, жителям Ширяєвого не раз доводилося боронити село від банд Тютюнника. У боротьбі з куркульським і націоналістичним бандитизмом загинули сільські активісти М. Сокуренко, Б. Фельдман, був поранений голова волвиконкому К. І. Кудюкін. Тільки у‘1922 році місцевим органам влади за допомогою регулярних військових частин і населення вдалося покінчити з бандитизмом.
В умовах нової економічної політики партійний осередок надавав великого значення розвитку сільської кооперації. В Ширяєвому створено прокатний пункт сільськогосподарське кредитне і споживче товариства. Комуністи і комсомольці, спираю чись на КНС, вели непримиренну боротьбу проти намагання куркульських елементів пролізти до керівництва кооперацією, залучали до неї наймитів та найбідніших селян. Одночасно створювалися товариства для спільного обробітку землі. В 1921-1922 рр. виникли перші ТСОЗи – «Арнаута» і «Пробудження». Останній об’єднував 20 господарств, з них 6 бідняцьких і 14 середняцьких. Серед його членів було 2 комуністи. Товариство мало 171 га землі, 6 коней, 2 воли, 10 корів, 6 плугів. Трохи пізніше організовано ТСОЗ «Равенство и братство» і сільськогосподарську артіль «Показатель», на чолі якої стояв комуніст П.Д. Терентьєв. У 1923 році на базі конфіскованих поміщицьких маєтків створено землеробсько-скотарський радгосп «Ширяєве» (421 га землі), який був взірцем не тільки для жителів села, а й усього Демидівського району.
Селянські господарства Ширяєвого, які одержали від Радянської влади землю і яким вона допомагала через кооперацію кредитами та сільськогосподарськими машинами, поступово міцніли. У 1924 році середняцьких господарств налічувалося понад 43 проц. (453 із загальної кількості 1046). Однак у селі все ще переважали бідняцькі родини (понад 580). Хоч вони і мали землю, але неспроможні були її обробити через нестачу худоби та реманенту і знов потрапляли в залежність від куркулів. Селяни дедалі переконувалися, що одноосібним господарствам не позбутися куркульської експлуатації, не вийти на широкий шлях заможного і щасливого життя.
У 1924-1928 рр. партійний осередок, сільська Рада і комнезам проводили напружену роботу по підготовці умов для колективізації селянських господарств. У 1929 році створюються сільськогосподарські артілі «Ударник», ім. Мічуріна, «Квітуча Україна», ім. Шмідта та інші. Це був початок масового колгоспного руху.
Дивиться також інші населені пункти цього району: