Сторінка 1 з 7
Плахтіївка – село, центр сільської Ради, якій підпорядковано село Нова Плахтіївка. Розташована понад річкою Куродерою, за 10 км від районного центру і залізничної станції Сарата. Населення – 7841 чоловік.
Заснована в 1830 році переселенцями із села Плахтіївки
Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Царські чиновники переселили 1070 жителів Плахтіївки до Бессарабії в зв’язку з тим, що при остаточному уточненні меж військових поселень Слобідської України і Херсонщини їх землі передавалися 3-й кірасирській дивізії. З великим болем у серці покидали вони свої рідні краї, заздалегідь знаючи, що попереду їх чекає невтішна доля. На новому місці переселенці зберегли назву свого села. Заново доводилось влаштовувати життя. Не вистачало коштів на будівництво житлових і господарських приміщень, на придбання худоби та реманенту. Довгі роки жили в землянках. Кожна сім'я одержала лише по 5,5 десятини землі. В той же час царський уряд, всіляко сприяючи заселенню цього краю іноземними колоністами, особливо з Німеччини, виділяв їм по 60 десятин землі на сім'ю, будівельні матеріали, надавав позику на обзаведення домашнім господарством, на 50 років звільнив від виплати податків і назавжди – від військової служби.
Важкі умови життя, малоземелля примушували бідноту йти в найми до німецьких колоністів.
Село поступово росло. За рахунок притоку нових переселенців із Слобідської України збільшувалася кількість населення. У 1853 році в Плахтіївці налічувалося 210 дворів державних селян, в яких проживало 1627 мешканців, у т. ч. 848 чоловіків і 779 жінок.
Основним заняттям селян було хліборобство і тваринництво. Здебільшого вони вирощували озиму та яру пшеницю, ячмінь, кукурудзу, займались виноградарством. На 1875 рік Плахтіївка стала великим селом, центром волості. В ній налічувалося 431 господарство і 2770 мешканців. Всього в селі було 422 коней, 1874 голови великої рогатої худоби, 4550 овець і кіз. Переважали бідняцькі господарства.
Більшість селян була неписьменною. В селі існувала лише однокласна школа, в якій навчалися діти заможних господарів. Лікарська допомога хворим не подавалась. Серед населення, особливо серед дітей раннього віку, була велика смертність. Зокрема, у 1872 році тут померло 102 жителі.
Внаслідок класового розшарування багатіли куркулі, які експлуатували бідноту. Так, на початку ХХ століття В. Іванько, Ф. Тала віра, Г. Романець мали кожен понад сто десятин землі, велику кількість худоби, коней. По 50 десятин землі належало П. Романцю, Я. Капраленку та іншим. В їх господарствах широко використовувалась наймана праця. Бідняки, що не мали тяглової сили і засобів обробітку землі, потрапляли у кабалу до куркулів і німецьких колоністів, за безцінь продавали їм свої наділи і в пошуках роботи покидали село.
Звістка про революційні події 1905 року в Петербурзі швидко дійшла і до Плахтіївки. В лютому 1905 року, через місяць після виходу в віт статті В. І. Леніна «Початок революції в Росії», в селі розповсюджувались прокламації з її текстом, надруковані Миколаївським комітетом РСДРП.
Під час першої світової війни 1914 року чоловіки призовного віку були відправлені на фронт. Для потреб армії забрано багато коней, возів. Чимало селянських господарств, залишившись без робочих рук і тяглової сили, занепало; становище жителів набагато погіршало. Додому не вернулись 96 чол., які загинули на війні.
Радо зустріли селяни звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Наприкінці грудня 1917 року тут створено революційний комітет, до якого увійшли І. Небога, О. Коротич, І. Праведний та М. Іванько. Члени ревкому організовували мітинги, роз’яснювали селянам завдання, які стоять перед ними у справі радянського будівництва.
На початку 1918 року боярська Румунія розпочала окупацію Бессарабії. Члени ревкому, зокрема І. Небога, готували селян до рішучої відсічі загарбниками. Проте часу лишалося Мао. 15 лютого 1918 року Плахтіївка була окупована. Багато односельчан влилося до лав Червоної Армії і брало активну участь у боях проти ворогів Радянської Бессарабії в 1940 році повернувся в рідне село.
Румунсько-боярські окупанти встановили в селі жорстокий режим – закрили школу, під загрозою покарання забороняли розмовляти рідною мовою. В
Дивиться також інші населені пункти цього району: