Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Плахтіївка

Сторінка 3 з 7
пропаганду  серед рекрутів, щоб вони уникали служби в румунські армії і переходили через кордон у Радянський Союз.
Під час румунської окупації становище жителів з кожним роком гіршало. Непосильні податки та різні повинності важким тягарем лягали на плечі трудового селянства. В разі несвоєчасної сплати податків їх нещадно били,
забирали худобу, реманент, одяг. Багато хто продавав своє майно і покидав село, виїжджав за кордон. На запитання, куди вони їдуть і чого шукають, селяни у відчаї відповідали: «Куди очі дивляться, тільки б не жити в Бессарабії, гірше не буде».
В цей час в селі ще більше посилюється класове розшарування, загострюється класова боротьба. В 1932 році в Плахтіївці налічувалось 8,7 тис. жителів, 1538 дворів. Понад 10 куркульських господарств зосередили в своїх руках близько 10 проц. придатної для обробітку землі, широко використовували працю батраків.
У червні 1940 року Червона Армія визволила трудящих Ізмаїльщини. Плахтіївка стала вільною. 28 червня на майдані відбувся багатолюдний мітинг, на якому селяни висловили вдячність Комуністичній партії і Радянському урядові на визволення їх з-під іноземного гноблення, обрали місцевий орган влади – виконком  Плахтіївської сільської Ради, депутатів трудящих з 9 чоловік. Головою став батрак І. С, Праведний. Плахтіївка увійшла до складу Саратського району Ізмаїльської області.
Сільська Рада, спираючись на політичну активність трудового селянства і за допомогою комсомольської організації, створеної на початку 1941 року, розгорнула велику організаційну й виховну роботу. Почались соціалістичні перетворення. Батракам і бідноті було передано понад 6 тис. га орної землі, конфіскованої в поміщиків і куркулів, анульовані кабальні борги селян поміщикам і банкам, відкрито дільничну лікарню, клуб, бібліотеку, семирічну та 2 початкові школи, в яких сіли з парти понад 500 дітей.
Почали створюватися товариства по спільному обробітку землі. До них увійшли колишні батраки і малоземельні селяни. Визначною подією в житті села стало 12 січня 1941 року, коли вперше в історії його жителів брали участь у виборах до верховних Рад Союзу РСР і Української РСР. Вони одностайно проголосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. Депутатом Верховної Ради УРСР обрали біднячку з рідного села Є. В. Волошину.
Побудова нового життя була перервана нападом фашистської Німеччини на нашу Батьківщину. З перших днів Великої Вітчизняної війни жителі села активно допомагали фронту: ремонтували шляхи, будували оборонні споруди;  передали для Червоної Армії понад 200 кращих коней, 100 возів, збрую тощо. Більше 800 чоловік стали в ряди Червоної Армії. 21 липня 1941 року німецько-румунські загарбники вдерлися в село. Зав’язався жорстокий бій між підрозділом Червоної Армії і військами ворога. Незважаючи на чисельну перевагу противника в живій силі і техніці, його частини були відкинуті на 4 км від села до річки Сарати. В цьому бою вбито і поранено близько двохсот ворожих солдатів і офіцерів, знищено 2 танки і виведено з ладу багато іншої воєнної техніки. Однак 22 липня ціною великих втрат ворогові вдалося захопити село.
Більше трьох років Плахтіївка була під чоботом німецько-румунських окупантів. Окупанти за допомогою куркулів, що повернулись, встановили в селі жорстокий режим. Вони насильно вивозили молодь на роботу в поміщицькі господарства Румунії, примушували населення сплачувати численні податки, відібрали наділену землю, коней, велику рогату худобу, свиней, пошкодили багато селянських посівів та виноградників.
Населення Плахтіївки чинило опір окупантам: уникало вивезення на роботу в Румунію, саботувало виконання господарських робіт тощо.
23 серпня 1944 року частини 46-ї армії 3-го Українського фронту визволили Плахтіївку. Багато жителів села влилося в лави діючої Червоної Армії. За мужність і героїзм, проявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 652 жителі села нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу; 470 чоловік полягли на полі бою за незалежність своєї Батьківщини.
Після визволення села під німецько-румунським загарбників відновила роботу сільська Рада, почали діяти школи, пошта, лікарня, відкрилися магазини. Для забезпечення роботи в лікарні селяни передали 72 ліжка з постільними речами та необхідний посуд. Одночасно велася підготовка до весняної сівби 1945 року. Внаслідок наполегливих зусиль було засіяно 11


Сучасна карта - Плахтіївка