Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території села виявлено поселення епохи пізньої бронзи (початок ІІ тисячоліття до н. е.) та перших віків нашої ери.
До 1807 року на місці села існувало поселення напівкочових ногайських татар Байрамча (ймовірно від назви мусульманського свята байрам).
Після війни з Туреччиною 1806-1812 рр. і приєднання краю до Росії уряд почав роздавати землі поміщиками і царським чиновникам. За даними 1824 року землі Байрамчі належали колезькому раднику Миколі Криницькому, спадкоємці якого в 1848 році продали їх поміщику К. Х. Зіро
Переважну масу населення Байрамчі становили селяни-втікачі з України, Молдавії і Росії. Більшість з них була напівзалежними селянами, які відбували натуральні і сплачували грошові повинності на користь власника землі на основі місцевих звичаїв або відповідного контракту. Юридично вони вважалися вільними. Таких селян, яких ще називали царанами, тут у 1855 році налічувалось 344 ревізькі душі. Дещо в кращому становищі були десятинники, які орендували землю в поміщика за дежму, тобто десяту частину врожаю або худоби. Проте їх було небагато. Становище основної маси населення Байрамчі було тяжким. Вони не раз скаржилися на утиски поміщика, а в 185 році відмовилися виконувати натуральні повинності.
В червні 1856 року царська казна відкупила Байрамчу із землями в поміщика К. Х. Зіро за 115 тис. крб. сріблом і передала її Новоросійському (Дунайському) козацькому війську. 16 грудня того ж року Байрамчу перейменовано на станицю Миколаївку-Новоросійську. В Миколаївці-Новоросійській поселилося багато козаків із станиць і хуторів, що відійшли від Росії до Молдавії. Частина населення, що мешкала тут раніше, переселилася в інші місця. В червні 1859 року сюди було переведено з Акермана військове правління Новоросійського козацького війська, а станиці підтверджено права містечка, які вона одержала ще в 1846 році.
Миколаївка-Новоросійська стала центром Новоросійського козацького війська. Тут розмістилося військове правління, комісія військового суду, архів, цейхгауз та інші установи. Управління станицею було підпорядковане Миколаївсько-Новоросійському станичному керівництву.
В складі Новоросійського козацького війська Миколаївка-Новоросійська буда досить розвинутим для того часу економічним центром. Тут налічувалось 5 млинів, кузня, 16 крамниць. Крім того, вона вважалася одним із «найзначніших торговельних центрів» війська. В станиці відбувалися щотижневі базари, а двічі на рік великі ярмарки – георгіївський (весною) і покровський (восени). З місцевих товарів тут збувалися хліб і худоба, з привізних – мануфактура, металеві вироби, шкіра, сало, ліс.
Становище основної маси козацтва мало чим відрізнялись від долі військових поселенців. Крім постійної військової служби на власному спорядженні, козаки змушені були підтримувати в справності шляхи і мости, утримувати військові команди, що зупинялися в станиці, супроводжувати арештантів, віддавати частину врожаю на т. зв. громадські потреби тощо. Внаслідок цього власні господарства рядового козацтва були дуже бідними. В 1858 році тут було 110 хат, де налічувалося 784 чол. козацького стану і 14 чол., які до війська безпосередньо не належали. Козаки мали 92 коні, 130 волів, 969 корів і непродуктивної худоби та 675 овець. Обмаль поголів’я пояснювалася тим, що козацькі родини одержали земельні наділи в 4 рази менші за визначені положенням, за яким на кожен козацький пай мало виділятися по 30 десятин. Сталося це тому, що 4 вищі старшини одержали по 200 десятин, 17 середніх – по 100 десятин, 100 десятин передавалося в користування церкви, 337 десятин відводилося під садиби і лише 2202 десятини було розподілено між 313 рядовими козаками.
Населення було позбавлене можливості одержувати медичну допомогу. Госпіталь, що містився в станиці, мав всього 25 ліжок і обслуговував все військо.
Рядове козацтво, обмануте царським урядом і козацькою старшиною, висловлювало невдоволення існуючим становищем. Хоч в умовах постійного військово-адміністративного нагляду воно не набрало активних форм (здебільшого козаки тікали з служби), проте могло легко перерости в
Миколаївка-Новоросійська
Сторінка 1 з 8
Миколаївка-Новоросійська – село, центр однойменної сільради. Розташована на лівому березі річки Хаджидера, що впадає в озеро Алібей, на 23 км на південний схід від районного центру і залізничної станції Сарата (на лінії Одеса-Ізмаїл). Через село проходить шосейний шлях Одеса-Ізмаїл. Населення 2266 чоловік. До 1807 року на місці села існувало поселення напівкочових ногайських татар Байрамча (ймовірно від назви мусульманського свята байрам).
Після війни з Туреччиною 1806-1812 рр. і приєднання краю до Росії уряд почав роздавати землі поміщиками і царським чиновникам. За даними 1824 року землі Байрамчі належали колезькому раднику Миколі Криницькому, спадкоємці якого в 1848 році продали їх поміщику К. Х. Зіро
Переважну масу населення Байрамчі становили селяни-втікачі з України, Молдавії і Росії. Більшість з них була напівзалежними селянами, які відбували натуральні і сплачували грошові повинності на користь власника землі на основі місцевих звичаїв або відповідного контракту. Юридично вони вважалися вільними. Таких селян, яких ще називали царанами, тут у 1855 році налічувалось 344 ревізькі душі. Дещо в кращому становищі були десятинники, які орендували землю в поміщика за дежму, тобто десяту частину врожаю або худоби. Проте їх було небагато. Становище основної маси населення Байрамчі було тяжким. Вони не раз скаржилися на утиски поміщика, а в 185 році відмовилися виконувати натуральні повинності.
В червні 1856 року царська казна відкупила Байрамчу із землями в поміщика К. Х. Зіро за 115 тис. крб. сріблом і передала її Новоросійському (Дунайському) козацькому війську. 16 грудня того ж року Байрамчу перейменовано на станицю Миколаївку-Новоросійську. В Миколаївці-Новоросійській поселилося багато козаків із станиць і хуторів, що відійшли від Росії до Молдавії. Частина населення, що мешкала тут раніше, переселилася в інші місця. В червні 1859 року сюди було переведено з Акермана військове правління Новоросійського козацького війська, а станиці підтверджено права містечка, які вона одержала ще в 1846 році.
Миколаївка-Новоросійська стала центром Новоросійського козацького війська. Тут розмістилося військове правління, комісія військового суду, архів, цейхгауз та інші установи. Управління станицею було підпорядковане Миколаївсько-Новоросійському станичному керівництву.
В складі Новоросійського козацького війська Миколаївка-Новоросійська буда досить розвинутим для того часу економічним центром. Тут налічувалось 5 млинів, кузня, 16 крамниць. Крім того, вона вважалася одним із «найзначніших торговельних центрів» війська. В станиці відбувалися щотижневі базари, а двічі на рік великі ярмарки – георгіївський (весною) і покровський (восени). З місцевих товарів тут збувалися хліб і худоба, з привізних – мануфактура, металеві вироби, шкіра, сало, ліс.
Становище основної маси козацтва мало чим відрізнялись від долі військових поселенців. Крім постійної військової служби на власному спорядженні, козаки змушені були підтримувати в справності шляхи і мости, утримувати військові команди, що зупинялися в станиці, супроводжувати арештантів, віддавати частину врожаю на т. зв. громадські потреби тощо. Внаслідок цього власні господарства рядового козацтва були дуже бідними. В 1858 році тут було 110 хат, де налічувалося 784 чол. козацького стану і 14 чол., які до війська безпосередньо не належали. Козаки мали 92 коні, 130 волів, 969 корів і непродуктивної худоби та 675 овець. Обмаль поголів’я пояснювалася тим, що козацькі родини одержали земельні наділи в 4 рази менші за визначені положенням, за яким на кожен козацький пай мало виділятися по 30 десятин. Сталося це тому, що 4 вищі старшини одержали по 200 десятин, 17 середніх – по 100 десятин, 100 десятин передавалося в користування церкви, 337 десятин відводилося під садиби і лише 2202 десятини було розподілено між 313 рядовими козаками.
Населення було позбавлене можливості одержувати медичну допомогу. Госпіталь, що містився в станиці, мав всього 25 ліжок і обслуговував все військо.
Рядове козацтво, обмануте царським урядом і козацькою старшиною, висловлювало невдоволення існуючим становищем. Хоч в умовах постійного військово-адміністративного нагляду воно не набрало активних форм (здебільшого козаки тікали з служби), проте могло легко перерости в
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ярославка
- Фараонівка
- Успенівка
- Сергіївка
- Світлодолинське
- Ройлянка
- Новоселівка
- Надежда
- Михайлівка
- Крива Балка
- Колісне
- Зоря
- Забари
- Плахтіївка