Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Бірзула виникла в середині XVIII століття. Вона вперше згадується в турецьких документах 1779 року в числі 41 населеного пункту Дубоссарської рані. Її назва походить під молдавського слова «бір» – данина. Вважають, що це невелике поселення на півдні Поділля було місцем, де зосереджувалася зібрана данина з підлеглих цієї території. Значну частішу населення Бірзули становили втікачі з Правобережної України, що були під владою шляхетської Польщі. Кілька років поселенці користувалися пільгами, а згодом з них. як і з усього населення, татари, а потім турки стягували «бір» – одну десяту будь-якого прибутку та багато інших податків. Тих же, хто не міг повністю сплатити цих податків, чекала жорстока розправа.
В кінці XVIII століття з приєднанням до Росії Північного Причорномор’я життя цього краю відроджується. Починається інтенсивне його заселення, пожвавлюється торгівля, створюються умови для виникнення нових поселень і міст. «Ханська слобода» Бірзула, що в середині XVIII століття мала два-три десятки глинобитних хат і землянок, у 1795 році виросла в містечко, в якому налічувалося 102 двори з 412 жителями. Основним заняттям населення були землеробство і тваринництво, однак становище жителів Бірзули, які значилися міщанами і своєї землі не мали, лишалось тяжким. Вони змушені були на кабальних умовах орендувати поміщицькі, удільні га казенні землі, що прилягали до Бірзули.
Після реформи 1861 року в Бірзулі лише 3 сім’ї одержали наділи по 1 десятині на їдця; поміщику належало 235 десятин, церкві – 40 десятин.
За переписом 1886–1887 pp. в Бірзулі числилось 102 господарства з 859 жителів: лише 120 сімей мали свої житла. Орендували вони удільну землю всією громадою. З 142 господарств, що займалися хліборобством, 27 обробляли своїм тяглом до 50 десятин землі. Ця категорія орендарів використовувала працю батраків і давала товарне зерно. 65 господарств обробляли землю супрягою по 3-4 десятини на господарство. Це був середній прошарок населення. 49 господарств, шо не мали ні волів, ні коней, наймали тяглову силу і могли освоїти пересічно по 2 десятини на сім'ю. 28 чоловік із 24 бідняцьких господарств ходили на заробітки. 30 сімей жили виключно з найманої праці, 11 – займалися ремісництвом, 9 – частково торгівлею
або ремісництвом. Тут працювали 5 кузень, вітряк, цегельня. 5 крамниць, був заїжджий двір.
Піднесення економіки Бірзули почалося в 70–80 роках XIX століття після спорудження залізниці, яка сполучала Одесу з Киевом та Москвою. Будівельні роботи розпочалися в травні 1863 року па дільниці Одеса– Бірзула і були закінчені в листопаді 1865 року. Одразу ж розгорнулося будівництво залізниці від Бірзули в напрямі Харкова через Балту–Єлисаветград– Крюків; рух поїздів тут відкрився в жовтні 1869 року. В середині 1870 року стала до ладу дільниця Бірзула-Київ.
Будівництво залізниці сприяло виникненню і розвитку промисловості Бірзули та підвищенню товарності сільського господарства. Разом з тим зростав напівпролетарський і пролетарський прошарок її населення.
Становище робітників на залізниці було тяжким. До того ж заробітна плата видавалася з великими перебоями. У 1868 році артільні старости Є. Деніков і Ф. Трофимов скаржилися новоросійському генерал-губернаторові на те, що їх артіль «перебуває у винятково злиденному становищі», бо робітники вже 4 місяці не одержують заробітної плати. Навіть реакційна газета «Новороссийский телеграф» писала про велику заборгованість робітникам на станції Бірзула, яким не виплачували грошей протягом року.
Незабаром Бірзула стала важливим залізничним вузлом. У 1880 році тут побудували дерев'яні платформи, працювали паровозне депо і майстерні. Поблизу станції виникло селище. В 1886-1887 pp. тут було 19 добротних будинків міського типу, а також 8 хат і 21 землянка. В селищі проживало 474 чоловіка, з яких 69 сполучали хліборобство на орендованих землях з роботою на залізниці. Багато людей, переважно євреїв, мешкало в маленьких комірках, добудованих позаду крамниць. Щотижня на великій площі селища збирались базари та щорічні ярмарки.
Залізнична станція, вантажооборот якої в 1880-1890 pp. становив 34 млн. пудів, значно сприяла піднесенню торгівлі, розвиткові товарного
Котовськ
Сторінка 1 з 12
Котовськ (до 1935 року Бірзолове, Бірзулове, Бірзула) – місто обласного підпорядкування, центр Котовського району, вузол залізниць і шосейних шляхів. Розташований на річці Ягорлику, за 198 км па північ від Одеси. Населення – 34,3 тис. чоловік. В кінці XVIII століття з приєднанням до Росії Північного Причорномор’я життя цього краю відроджується. Починається інтенсивне його заселення, пожвавлюється торгівля, створюються умови для виникнення нових поселень і міст. «Ханська слобода» Бірзула, що в середині XVIII століття мала два-три десятки глинобитних хат і землянок, у 1795 році виросла в містечко, в якому налічувалося 102 двори з 412 жителями. Основним заняттям населення були землеробство і тваринництво, однак становище жителів Бірзули, які значилися міщанами і своєї землі не мали, лишалось тяжким. Вони змушені були на кабальних умовах орендувати поміщицькі, удільні га казенні землі, що прилягали до Бірзули.
Після реформи 1861 року в Бірзулі лише 3 сім’ї одержали наділи по 1 десятині на їдця; поміщику належало 235 десятин, церкві – 40 десятин.
За переписом 1886–1887 pp. в Бірзулі числилось 102 господарства з 859 жителів: лише 120 сімей мали свої житла. Орендували вони удільну землю всією громадою. З 142 господарств, що займалися хліборобством, 27 обробляли своїм тяглом до 50 десятин землі. Ця категорія орендарів використовувала працю батраків і давала товарне зерно. 65 господарств обробляли землю супрягою по 3-4 десятини на господарство. Це був середній прошарок населення. 49 господарств, шо не мали ні волів, ні коней, наймали тяглову силу і могли освоїти пересічно по 2 десятини на сім'ю. 28 чоловік із 24 бідняцьких господарств ходили на заробітки. 30 сімей жили виключно з найманої праці, 11 – займалися ремісництвом, 9 – частково торгівлею
або ремісництвом. Тут працювали 5 кузень, вітряк, цегельня. 5 крамниць, був заїжджий двір.
Піднесення економіки Бірзули почалося в 70–80 роках XIX століття після спорудження залізниці, яка сполучала Одесу з Киевом та Москвою. Будівельні роботи розпочалися в травні 1863 року па дільниці Одеса– Бірзула і були закінчені в листопаді 1865 року. Одразу ж розгорнулося будівництво залізниці від Бірзули в напрямі Харкова через Балту–Єлисаветград– Крюків; рух поїздів тут відкрився в жовтні 1869 року. В середині 1870 року стала до ладу дільниця Бірзула-Київ.
Будівництво залізниці сприяло виникненню і розвитку промисловості Бірзули та підвищенню товарності сільського господарства. Разом з тим зростав напівпролетарський і пролетарський прошарок її населення.
Становище робітників на залізниці було тяжким. До того ж заробітна плата видавалася з великими перебоями. У 1868 році артільні старости Є. Деніков і Ф. Трофимов скаржилися новоросійському генерал-губернаторові на те, що їх артіль «перебуває у винятково злиденному становищі», бо робітники вже 4 місяці не одержують заробітної плати. Навіть реакційна газета «Новороссийский телеграф» писала про велику заборгованість робітникам на станції Бірзула, яким не виплачували грошей протягом року.
Незабаром Бірзула стала важливим залізничним вузлом. У 1880 році тут побудували дерев'яні платформи, працювали паровозне депо і майстерні. Поблизу станції виникло селище. В 1886-1887 pp. тут було 19 добротних будинків міського типу, а також 8 хат і 21 землянка. В селищі проживало 474 чоловіка, з яких 69 сполучали хліборобство на орендованих землях з роботою на залізниці. Багато людей, переважно євреїв, мешкало в маленьких комірках, добудованих позаду крамниць. Щотижня на великій площі селища збирались базари та щорічні ярмарки.
Залізнична станція, вантажооборот якої в 1880-1890 pp. становив 34 млн. пудів, значно сприяла піднесенню торгівлі, розвиткові товарного
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Чапаєвка
- Старва Кульна
- Станіславка
- Петрівка
- Олексіївка
- Нестоїта
- Любомирка
- Куяльник
- Коси
- Климентове
- Качурівка
- Гонората
- Великий Фонтан
- Борщі
- Новоселівка
- Липецьке