Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Час заснування Кілії невідомий. Саму назву міста часто пов’язують з легендою про те, що на острові Зміїному, поблизу дельти Дунаю, був колись храм на честь міфічного старогрецького героя Ахілла. Згодом навколо нього виникло невеличке поселення Ахіллея, або Ахаллія, що на мовах деяких народів звучало як Акіллія, поки пізніше не трансформувалося в Кілію. Згодом цю назву прибрало місто, що виникло на Дунаї. Існує ще дві версії про походження назви міста Кілії – від румунського «chile» - «келія», житло пустельника, і турецького « killi» - «глинястий».
Хоч сучасна назва міста – Кілія – не зустрічається раніше XII століття, проте можна вважати, що вона існувала давно. Спочатку виникла Стара Кілія і якийсь час відігравала роль торговельного і стратегічного пункту на Нижньому Дунаї. Дещо пізніше на лівому березі виникла Нова Кілія. З другої половини XII століття вона входила до складу Галицького князівства. На початку XIII століття землі цього краю, в т. ч. й Нова Кілія і Стара Кілія, входили до складу Галицько-Волинського князівства.
В 40-х роках XII століття через пониззя Дунаю пройшли монголо-татарські орди, підкоривши південно-західні руські князівства. Однак зв’язки з Кілією не припинялися. Так, у списку за XIV століття, що включає «имена всем градам Руським дальним и ближним», згадуються і міста по Дунаю: «Дрествин, Дичин, Килия, на усть е Дуная, Новое село». Згадана тут Кілія – це, власне, невеличке рибальське поселення – Стара Кілія на правому березі Дунаю, а на лівому – Нове село, яке стало називати Новою Кілією.
В 1359 році утворилася Молдавська держава, до складу якої в кінці XIV століття увійшла і Кілія. В той час у Молдавському князівстві набула значного розвитку торгівля. Проте домінуючу роль в ній на той час посідали венеціанські купці, які, за висловом Карла Маркса, «майже монополізували торгівлю Константинополя і Чорного моря».
Спочатку Кілія була значним укріпленням візантійців на Дунаї, а згодом, маючи зручну пристань, стала важливим торговельним пунктом генуезьких купців. З травня 1381 року і до кінця літа 1403 року в Кілію навіть призначались консули Генуї.
В 1403-1404 рр. місто захопила Волощина. В 1472 році його здобув молдавський господар Олександр Добрий. У XV столітті Кілія поділялася на фортецю, оточену валами і ровами, та посад, де жили купці й ремісники. Але переважав тут «чорний» люд, який був зайнятий на будівельних роботах у фортеці й посаді, займався рибальством, працював на соляних промислах, обслуговував торговельні склади місцевих та іноземних купців. Його ряди весь час поновлювалися, тому що сюди тікало багато селян з навколишніх сіл від нестерпно важкого феодального гніту. Одночасно чимало міських жителів не поривали з сільським господарством: займались розведенням худоби, городництвом, садівництвом, виноградарством і хліборобством. Провідна роль в економіці міста належала транзитній торгівлі, бо місто знаходилося в дельті Дунаю, єдиної ріки, як підкреслював К. Маркс, що починалася у самому серці Європи і була природним шляхом з країнами Сходу. Часто проїздили цим шляхом і львівські купці, які одержували спеціальні привілеї від молдавських господарів. Так, у грамоті Стефана Великого від 3 липня 1460 року згадуються «ливовчане що имоу[т] ходити до Браила или до Келеи по рибоу». Отже торговельні зв’язки між Кілією і руськими містами підтримувалися і в XV столітті.
Через вигідне географічне положення Кілія часто було об’єктом агресивних зазіхань інших завойовників, зокрема Туреччини і Угорщини. У 1942 році довелося відбивати сильний турецький напад. Влітку 1448 року Кілію захопила Угорщина, гарнізон якої перебував тут до 1465 року, поки цей важливий порт на нижньому Дунаї знову не перейшов до Молдавії. Зважаючи на стратегічне положення міста, тут будується фортеця. В 1479 році на її спорудженні працювало 800 майстрів, каменярів і 17 тис чорноробів. Та заходи по зміцненню кордонів Молдавії не могли зупинити постійні нашестя Туреччини. 17 липня 1484 року вона захопила Кілію, яку султан Баязет II називав «ключем до Молдавії і Угорщини». Місто стало
Кілія
Сторінка 1 з 13
Кілія – місто районного підпорядкування, центр району. Розташована на лівому березі Кілійського гирла Дунаю, за 29 км на південь від залізничної станції Дзинілор (на лінії Ізмаїл-Білгород-Дністровський). Відстань до Одеси ґрунтовим шляхом – 227 км, водним (по Дунаю і Чорному морю) – 118 морських миль, повітряним сполученням – 165 км. Населення – 24,2 тис. чоловік. Хоч сучасна назва міста – Кілія – не зустрічається раніше XII століття, проте можна вважати, що вона існувала давно. Спочатку виникла Стара Кілія і якийсь час відігравала роль торговельного і стратегічного пункту на Нижньому Дунаї. Дещо пізніше на лівому березі виникла Нова Кілія. З другої половини XII століття вона входила до складу Галицького князівства. На початку XIII століття землі цього краю, в т. ч. й Нова Кілія і Стара Кілія, входили до складу Галицько-Волинського князівства.
В 40-х роках XII століття через пониззя Дунаю пройшли монголо-татарські орди, підкоривши південно-західні руські князівства. Однак зв’язки з Кілією не припинялися. Так, у списку за XIV століття, що включає «имена всем градам Руським дальним и ближним», згадуються і міста по Дунаю: «Дрествин, Дичин, Килия, на усть е Дуная, Новое село». Згадана тут Кілія – це, власне, невеличке рибальське поселення – Стара Кілія на правому березі Дунаю, а на лівому – Нове село, яке стало називати Новою Кілією.
В 1359 році утворилася Молдавська держава, до складу якої в кінці XIV століття увійшла і Кілія. В той час у Молдавському князівстві набула значного розвитку торгівля. Проте домінуючу роль в ній на той час посідали венеціанські купці, які, за висловом Карла Маркса, «майже монополізували торгівлю Константинополя і Чорного моря».
Спочатку Кілія була значним укріпленням візантійців на Дунаї, а згодом, маючи зручну пристань, стала важливим торговельним пунктом генуезьких купців. З травня 1381 року і до кінця літа 1403 року в Кілію навіть призначались консули Генуї.
В 1403-1404 рр. місто захопила Волощина. В 1472 році його здобув молдавський господар Олександр Добрий. У XV столітті Кілія поділялася на фортецю, оточену валами і ровами, та посад, де жили купці й ремісники. Але переважав тут «чорний» люд, який був зайнятий на будівельних роботах у фортеці й посаді, займався рибальством, працював на соляних промислах, обслуговував торговельні склади місцевих та іноземних купців. Його ряди весь час поновлювалися, тому що сюди тікало багато селян з навколишніх сіл від нестерпно важкого феодального гніту. Одночасно чимало міських жителів не поривали з сільським господарством: займались розведенням худоби, городництвом, садівництвом, виноградарством і хліборобством. Провідна роль в економіці міста належала транзитній торгівлі, бо місто знаходилося в дельті Дунаю, єдиної ріки, як підкреслював К. Маркс, що починалася у самому серці Європи і була природним шляхом з країнами Сходу. Часто проїздили цим шляхом і львівські купці, які одержували спеціальні привілеї від молдавських господарів. Так, у грамоті Стефана Великого від 3 липня 1460 року згадуються «ливовчане що имоу[т] ходити до Браила или до Келеи по рибоу». Отже торговельні зв’язки між Кілією і руськими містами підтримувалися і в XV столітті.
Через вигідне географічне положення Кілія часто було об’єктом агресивних зазіхань інших завойовників, зокрема Туреччини і Угорщини. У 1942 році довелося відбивати сильний турецький напад. Влітку 1448 року Кілію захопила Угорщина, гарнізон якої перебував тут до 1465 року, поки цей важливий порт на нижньому Дунаї знову не перейшов до Молдавії. Зважаючи на стратегічне положення міста, тут будується фортеця. В 1479 році на її спорудженні працювало 800 майстрів, каменярів і 17 тис чорноробів. Та заходи по зміцненню кордонів Молдавії не могли зупинити постійні нашестя Туреччини. 17 липня 1484 року вона захопила Кілію, яку султан Баязет II називав «ключем до Молдавії і Угорщини». Місто стало
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шевченкове
- Червоний Яр
- Фурманівка
- Трудове
- Старі Трояни
- Приозерне
- Новоселівка
- Мирне
- Ліски
- Дмитрівка
- Десантне
- Василівка
- Приморське
- Вилкове