Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кілія

Сторінка 2 з 13
адміністративним центром Кілійської райї (округи) Сілістрійського пашалика (провінції). В цьому кутку Бессарабії, що дістав назву Буд жака (в перекладі з турецької мови – кут), встановлено порядки воєнно-феодальної
Туреччини. Корінні мешканці, зокрема слов’янського походження, були позбавлені будь-яких прав, зазнавали нещадного гноблення військових і цивільних властей. Загарбники мали великий зиск і від мита за продаж полонених невільників, яких вивозили через Кілію до Туреччини, та з рибальських промислів на Дунаї.
Турецький мандрівник XVIIстоліття Евлія Челебі в своїх мемуарах зазначав, що тут мешкало немало знатних, купців і работорговців, а також волохи, молдовани, руси. З його спогадів відомо, що Кілія залишилась торговельним містом. Для купців тут були побудовані караван-сараї. В торгових рядах на березі ріки розміщалося безліч крамниць, де можна було бачити представників різних цехів.
Використовуючи працю підлеглих, турки значно укріпили фортецю, навколо якої викопали глибокі рови. В самій фортеці були цитадель, численні дерев’яні будинки для військових і служилих людей, соборна мечеть і 7 малих мечетей. Антіохійський патріарх Макарій і його син архідиякон Павло Алеппський, які в 50-х роках XVII століття поверталися з далекої подорожі по Росії і зупинилися проїздом у Кілії, скрізь на майданах міста чули лише «мусульманський заклик до молитви». Все ж корінне населення, яке, крім соціального поневолення зазнавало й духовного, не поривало із своїми національними традиціями, боролося проти насадження мусульманства. В 1648 році на громадські кошти було збудовано православну Миколаївську церкву. Ця споруда зберігається й тепер як архітектуру пам’ятника.
Хоч в умовах важкого турецького гноблення послабились торговельні зв’язки між європейськими країнами, проте це «власне торгове міст». Як назвав його Дмитро Кантемір, відвідувало багато кораблів «не тільки віх приморських тутешніх міст, але й віддалених єгипетських, венеціанських і рагузинських». Тут можна було зустріти купців з різних країн, зокрема, з Росії, що засвідчує священик Іван Лук’янов, який 1700 року проїздом до Єрусалима зупинився в Кілії.
Досить часто приїздили в Кілію австрійські купці. В 1768 році Австрія, маючи від Туреччини привілеї на вільне плавання в дунайських водах, послала сюди свого емісара Ніколауса Клємана. Під час перебування в Новій Кілії 1768 року він став свідком справжнього погрому міста, якй вчинили турецькі яничари. Вони вибігали на міські вулиці, писав Клеєман, «грабуючи все, що їм попадалось; виносили з магазинів, яких не встигли позамикати, все те, що їм було потрібне».
Міста-фортеці, в яких стояли військові гарнізони і жили різні урядовці, були опорними пунктами турецького панування. Незважаючи на це, місцеве населення весь час вело боротьбу за своє визволення. Час від часу відбувалися збройні сутички між населенням Буджака і гарнізонами турецьких фортець Кілії та Акермана.
Особлива роль у боротьбі проти турецького гніту за визволення українських земель, що були загарбані Туреччиною, належить українським козакам. Вони часто здійснювали успішні походи і. як співалося і відомі народній пісні, не раз бували
Біля города, біля Кілії
На турецькій лінії.
Найзначнішими були походи козаків на Кілію під керівництвом Григорія Лободи і Северина Наливайка восени 1594 і весною 1595 року. В першій половині XVII століття відбулося немало морських походів на Кримське ханство і турецьке узбережжя Чорного моря. У травні 1602 року запорожці на 30 чайках і кількох галерах, відібраних у турків, вийшли в море і під Кілією вступили в бій з ворожою ескадрою. Відбивши одну галеру, вони перехопили їх кораблі. Наступні походи козаків мали місце в 1606, 1609, 1610 і в 1621 рр. У 1632 році запорізькі козаки на чолі з Іваном Сулимою штурмом взяли фортецю, але через кількісну перевагу ворога закріпитися тут не змогли.
Про довгу і уперту боротьбу козацтва з турецько-татарськими загарбниками, зокрема за Кілію, розповідають українські народні думи: «Козак Голота», «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер». Обидві ці думи здавна популярні в народі, а на тему одної з них радянський композитор В. А. Золотарьова у 1928 році написав оперу «Хвесько Андибер». В оповіданні української


Сучасна карта - Кілія