Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
учасник революційного руху Д. Г. Соловйов, нині колгоспник сільгоспартілі «Перемога». Міський комітет партії очолив перший секретар О. І. Литвинов.
Після 22-річного економічного застою, що мав місце під час панування румунських бояр, успішно стала розвиватися економіка Кілії та району. Зусиллями трудящих міста і сіл налагоджувалося народне господарство, яке до того було в занедбаному стані. Розпочалася реконструкція порту та інших націоналізованих підприємств, збудованих ще за царської Росії (судноремонтні майстерні, парові млини тощо). Одночасно будувалися нові підприємства. В порту споруджено елеватор. Розширили виробництво продовольства з місцевої сировини міськхарчокомбінат і м’ясокомбінат. Колишні кустарі-ремісники об’єдналися в промислові артілі: «Червоний металіст», «Нове життя» та інші. Була організована рибальська артіль «Заповіти Ілліча», де працювало 9 риболовецьких бригад.
По-новому зажили і селяни околиць Кілії. Тут організували перший колгосп ім. Кірова. Помазанська МТС допомагала йому в обробітку землі тощо. Серед перших колгоспників було 26 родин колишніх наймитів, які ніколи раніше не мали власної землі.
Відкрилися нові лікувальні заклади, дошкільні дитячі установи, а також міський клуб, бібліотека, літній кінотеатр. У вересні 1940 року розпочався навчальний рік у 10 школах Кілії, які охопили 2,5 тисячі дітей. У березні 1941 року відкрито регулярні рейси між радянськими портами на Дунаї. Пасажирську лінію Рені-Вилкове обслуговували річкові пароплави «Радянська Бессарабія» і «Радянська Буковина».
12 січня 141 року трудящі міста брали участь у виборах до Верховної Ради УРСР. Першим депутатом до верховного органу Республіки було обрано Д. Г. Соловйова.
Мирну працю радянських людей порушив віроломний напад гітлерівської Німеччини. Вранці 22 червня 1941 року ворог відкрив з-за Дунаю артилерійський вогонь по суднах і портах, зокрема по Кілії. Кілійський міський комітет партії і командування місцевого гарнізону намітили конкретні заходи по обороні міста. Був створений винищувальний батальйон в складі трьох рот. На захист міста стала також кілійська група кораблів Дунайської флотилії, створена 1940 року, яка діяла спільно з батареями Дунайського сектора берегової оборони і військових частин 14-го стрілецького корпусу при підтримці авіації Чорноморського флоту. На світанку 26 червня 1941 року з кілійської групи кораблів висаджено десантна правий берег Дунаю в районі Старої Кілії. Розгромивши ворожі сили, радянські війська зайняли кілька інших населених пунктів на правому березі та острови Даллер і Татару. Обидва береги Кілійського гирла від Репіди до Переправи перебували в руках радянських військ. Їх оборона покладалась на кілійську групу кораблів, берегові батареї і підрозділи 25-х Чапаєвської дивізії. Вони міцно утримували дунайські рубежі, завдаючи великих втрат ворогові. 26 червня радянські моряки прогнали вулицями міста 600 фашистів, взятих у полон; 19 липня 1941 року обставини змусили Дунайську флотилію вийти з нижнього Дунаю в Чорне море і взяти курс на Одесу.
З перших днів німецько-фашистської окупації міста почалися знущання над місцевим населенням. Гітлерівці арештували 300 жителів. Чимало з них потрапило до в’язниці. В Кілію, яка стала т. зв. Обласним центром Румунії, повернулись колишні домовласники, комерсанти і фабриканти.
В дні окупації придунайські плавні та острови стали базою розгортання підпільної і партизанської боротьби проти німецько-фашистських загарбників. Уже в серпні 1941 року поблизу Кілії діяла невелика партизанська група, очолював Х. С. Руденко (загинув у жовтні 1941 року). Активно діяла підпільна патріотична організація, створена в травні 1942 року з місцевого населення. Незабаром до підпілля приєдналися жителі навколишніх сіл і міста Вилкового. Члени організації поширювали листівки, в яких закликали трудящих до боротьби проти окупантів, повідомляли населення про становище на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Кілія
Сторінка 8 з 13
1940 року Кілія стала адміністративним центром району. Створений тоді ж Кілійськійміській Раді були підпорядковані приміські селища Омарбія, Маяки, Натягайлівка, Фурманська Дорога та хутори Кислицький, Степовий, Салман. Першим головою міської Ради став В. С. Бутов, а його заступником – Після 22-річного економічного застою, що мав місце під час панування румунських бояр, успішно стала розвиватися економіка Кілії та району. Зусиллями трудящих міста і сіл налагоджувалося народне господарство, яке до того було в занедбаному стані. Розпочалася реконструкція порту та інших націоналізованих підприємств, збудованих ще за царської Росії (судноремонтні майстерні, парові млини тощо). Одночасно будувалися нові підприємства. В порту споруджено елеватор. Розширили виробництво продовольства з місцевої сировини міськхарчокомбінат і м’ясокомбінат. Колишні кустарі-ремісники об’єдналися в промислові артілі: «Червоний металіст», «Нове життя» та інші. Була організована рибальська артіль «Заповіти Ілліча», де працювало 9 риболовецьких бригад.
По-новому зажили і селяни околиць Кілії. Тут організували перший колгосп ім. Кірова. Помазанська МТС допомагала йому в обробітку землі тощо. Серед перших колгоспників було 26 родин колишніх наймитів, які ніколи раніше не мали власної землі.
Відкрилися нові лікувальні заклади, дошкільні дитячі установи, а також міський клуб, бібліотека, літній кінотеатр. У вересні 1940 року розпочався навчальний рік у 10 школах Кілії, які охопили 2,5 тисячі дітей. У березні 1941 року відкрито регулярні рейси між радянськими портами на Дунаї. Пасажирську лінію Рені-Вилкове обслуговували річкові пароплави «Радянська Бессарабія» і «Радянська Буковина».
12 січня 141 року трудящі міста брали участь у виборах до Верховної Ради УРСР. Першим депутатом до верховного органу Республіки було обрано Д. Г. Соловйова.
Мирну працю радянських людей порушив віроломний напад гітлерівської Німеччини. Вранці 22 червня 1941 року ворог відкрив з-за Дунаю артилерійський вогонь по суднах і портах, зокрема по Кілії. Кілійський міський комітет партії і командування місцевого гарнізону намітили конкретні заходи по обороні міста. Був створений винищувальний батальйон в складі трьох рот. На захист міста стала також кілійська група кораблів Дунайської флотилії, створена 1940 року, яка діяла спільно з батареями Дунайського сектора берегової оборони і військових частин 14-го стрілецького корпусу при підтримці авіації Чорноморського флоту. На світанку 26 червня 1941 року з кілійської групи кораблів висаджено десантна правий берег Дунаю в районі Старої Кілії. Розгромивши ворожі сили, радянські війська зайняли кілька інших населених пунктів на правому березі та острови Даллер і Татару. Обидва береги Кілійського гирла від Репіди до Переправи перебували в руках радянських військ. Їх оборона покладалась на кілійську групу кораблів, берегові батареї і підрозділи 25-х Чапаєвської дивізії. Вони міцно утримували дунайські рубежі, завдаючи великих втрат ворогові. 26 червня радянські моряки прогнали вулицями міста 600 фашистів, взятих у полон; 19 липня 1941 року обставини змусили Дунайську флотилію вийти з нижнього Дунаю в Чорне море і взяти курс на Одесу.
З перших днів німецько-фашистської окупації міста почалися знущання над місцевим населенням. Гітлерівці арештували 300 жителів. Чимало з них потрапило до в’язниці. В Кілію, яка стала т. зв. Обласним центром Румунії, повернулись колишні домовласники, комерсанти і фабриканти.
В дні окупації придунайські плавні та острови стали базою розгортання підпільної і партизанської боротьби проти німецько-фашистських загарбників. Уже в серпні 1941 року поблизу Кілії діяла невелика партизанська група, очолював Х. С. Руденко (загинув у жовтні 1941 року). Активно діяла підпільна патріотична організація, створена в травні 1942 року з місцевого населення. Незабаром до підпілля приєдналися жителі навколишніх сіл і міста Вилкового. Члени організації поширювали листівки, в яких закликали трудящих до боротьби проти окупантів, повідомляли населення про становище на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шевченкове
- Червоний Яр
- Фурманівка
- Трудове
- Старі Трояни
- Приозерне
- Новоселівка
- Мирне
- Ліски
- Дмитрівка
- Десантне
- Василівка
- Приморське
- Вилкове