Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тарутине

Сторінка 1 з 8
Тарутине – селище міського типу, центр Татарбунарського району. Розташоване в долині на обох берегах річки Анчокраку, за 7 км від залізничної станції Березине і за 22 км від Одеси. З обласним центром та селами району селище зв`язане автобусним сполученням. Між Одесою і Тарутиним щоденно курсують літаки. Населення 4,1 тис. чол., переважно українці, болгари, а також росіяни, гагаузи, молдавани, білоруси та інші.
Тарутино засноване в 1814 році. Свою назву воно дістало на честь переможного наступу російської армії проти французьких загарбників, який розпочався в жовтні 1812 року від села Тарутиного Угодсько-Заводського району Калузької губернії. Першими поселенцями Тарутиного в основному були німецькі колоністи і поляки. Колоністи одержали від царського уряду по 60 десятин землі на сім'ю у «вічне і спадкове користування», на 50 років звільнялися від податків та військової повинності. В 1827 році тут налічувалося 938 чол., з них 678 німців і 248 поляків, що мешкали в 136 будинках. Їм належало тоді 7980 десятин землі, в т. ч. сіножатей, виноградників і садів. 130 десятин землі належало церкві. Колоністи мали 358 коней. 2152 голови великої рогатої худоби і 1020 овець.
Після поразки царської Росії в Кримській війні 1853—1856 рр. Тарутине відійшло до складу Молдавського князівства. В1875 році тут налічувалося 3642 жителі. Серед них чимало було багатих колоністів, яким належала сукняна і тютюнова фабрики, дві маслобойні тощо.
Внаслідок перемоги над Туреччиною у війні 1877-1878 рр. Тарутине відійшло до Росії. Це сприяло його дальшому розвитку.
У 1886 році німці-колоністи збудували тут прядильно-ткацьку фабрику, завод землеробських машин і знарядь, млин (1889 рік). Згодом з`явився ще один млин,2 підприємства по виробництву мінеральних вод. Наприкінці XIX століття Тарутине стало головним торговельним і адміністративним центром німецьких колоній у Бессарабії. Двічі на рік тут збирались багатолюдні ярмарки і двічі на місяць - базари. Домінуючу роль у торгівлі посідали німці-колоністи, господарства яких давали велику кількість товарного хліба, зокрема пшениці, що  мала великий попит і на зовнішніх ринках. Лише в 1901 році валовий товарообіг Тарутиного, як торговельного центру і хлібного ринку на півдні України, складав понад 1,5 млн. крб. на рік.
У 1904 році в Тарутиному налічувалося 4270 жителів, у т. ч З тис. німців, 1020 євреїв, решта — росіяни, українці, вірмени. Немало з них належали до бідняцьких родин, які працювали в сільському господарстві або на промислових підприємствах. Шукаючи роботи, сюда також приходило багато знедолених селян з інших міст і сіл Бессарабії та України. Лише на промислових підприємствах тут працювало до 500 робітників. У Тарутиному проживав ще значний прошарок населення. який займався виключно торгівлею і дрібними ремеслами. Все ж основним заняттям більшості жителів Тарутиного було сільське господарство. На початку XX століття багаті німці-колоністи вже мали в своїх господарствах віялки, ручні кукурудзомолотарки, кінні молотарки, сепаратори та інші сільськогосподарські машини. Для обробітку земель і збирання врожаю вони використовували місцевих і прийшлих наймитів. У Тарутине та інші села Акерманського повіту тільки з Херсонської губернії і Хотинського повіту щороку прибувало на сезонні роботи
до 200 наймитів.
Експлуатація наймитів і бідняків у господарствах німецьких колоністів була жахливою. Так. у праці «Розвиток капіталізму в Росії» В. І.


Сучасна карта - Тарутине