Сторінка 4 з 8
плата робітника дорівнювала 40 леям на день. Тому сім'ї робітників тулились у землянках Ми жили в маленькому вологому і темному приміщенні. Моя дружина працювала пралею в багатих німців. Через важку працю вона передчасно стала інвалідом». Селяни були обкладені різними державними податками. За несвоєчасну сплату їх часто піддавали тілесним покаранням або заарештовували. Особливо дикі розправи над селянами чинили каральні експедиції, котрі прибували для стягнення податків. Нестерпні умови життя
примушували робітників і селян залишати рідні місця і переходити за Дністер на територію Радянської України, де їх зустрічали як рідних братів.
Та марно силкувались румунські окупанти силою зупинити революційний рух за відновлення Радянської влади. Він охоплював усе нові й нові райони Бессарабії. На початку 1933 року в Тарутнному, Бендерах і Чадир-Лунге поширювалась комуністична література, що закликала до боротьби з поневолювачами. У зв'язку з цим були заарештовані й ув'язнені К. Коноков, Ш. Браїловський, Я.Сакин, М. Андрєєв, С. Торик, П. Гройсман, Б. Клоц, М. Матвієнко та інші активні борці за визволення рідного краю — всього 24 чоловіка.
Прихід до влади в Німеччині фашистів позначився і на суспільно-політичному житті Румунії і Бессарабії. Готуючись до нових завоювань, гітлерівська Німеччина почала переговори з боярською Румунією про воєнний союз. Нацисти встановили «опіку» над німецьким населенням Тарутиного та інших німецьких колоній Бессарабії з метою створення тут фашистських організацій. У самому Тарутнному існував навіть центр, очолюваний спеціально надісланим з Берліна резидентом, що керував усіма фашистськими організаціями в німецьких колоніях Бессарабії.
У зв'язку із загрозою фашистського поневолення в жовтні 1938 року в людних місцях Тарутиного поширювалися рукописні антифашистські листівки, які закликали населення рішуче боротися проти фашизму. В одній із таких листівок писалось: «Товариші, єднайтесь для повалення фашизму і війни, встановлення миру, свободи і справедливості. Хай живе союз молоді — комсомол!».
Після возз'єднання Бессарабії з Союзом Радянських Соціалістичних Республік (28 червня 1940 року) трудящі Тарутиного обрали свій орган влади – сільську Раду депутатів трудящих. Головою сільради обрали В. І Тутлова. Влітку 1940 року німці-колоністи виїхали до Німеччини, а в Тарутине прибуло близько 800 сімей переселенців із села Малої Русави Вінницької області.
Швидкими темпами розвивались економіка і культура села.
В грудні 1940 року під керівництвом партійної організації тут створено З колгоспи: «Вільна праця», ім. Леніна і «7-й конгрес Комінтерну». Від держави артілі одержали сівалки, трактори, 150 коней, 270 голів великої рогатої худоби, 426 овець тощо. Завдяки цій допомозі відновили роботу і націоналізовані промислові підприємства: фабрики – суконно-ткацька і металевих виробів, артіль трикотажних виробів, бондарно-столярні майстерні, 6 парових млинів. Стали до ладу маслозавод, олійниця, крупорушка Відкрито лікарню на 75 ліжок і пологовий будинок. У 1940 році вперше в історії Тарутиного почали працювати дитячі ясла. У вересні 1940 року в селі відкрилися початкова, неповна середня школи, педагогічний технікум.
Великим святом для тарутинців стало 12 січня 1941 року, коли вони вперше взяли участь увиборах до Верховної Ради СРСР і УРСР. Виборці Тарутиного віддали свої голоси за кандидатів блоку
Дивиться також інші населені пункти цього району: