Сторінка 5 з 8
комуністів і безпартійних.
Віроломний напад фашистської Німеччини порушив мирну працю тарутинців. 22 липня 1941 року на землі Тарутиного ступив кований чобіт окупантів. Гітлерівці створили в селі табір для військовополонених, всіляко знущалися з них, вбивали. Серед загиблих було 11 тарутинців.
Фашисти пограбували промислові підприємства і колгоспи. Вони забрали 300 корів, 200 свиней і 500 овець, а майно, яке не могли вивезти, зіпсували: спалили фабрику металевих виробів і суконну, 2 млини, близько тисячі господарських будівель тощо. Загальні збитки, завдані окупантами, становили 10 млн. карбованців.
Під нищівними ударами підрозділів 14-ї гвардійської Чорвонопрапорної механізованої бригади: кулеметної роти 2-го мотострілецького батальйону, танкового батальйону та інших фашистські окупанти відступили, і 22серпня 1944 року Тарутине було визволено. Смертю хоробрих полягли 63 радянські воїни. На увічнення їх пам'яті в 1950 році в центрі тарутинського парку в День Перемоги встановлено пам'ятник.
Багато жителів Тарутиного було в рядах Червоної Армії. За мужність і відвагу, виявлені в боях за Батьківщину, чимало з них відзначено урядовими нагородами: Ю. Є. Михайленко, І. Т. Коробков та інші — усього понад ЗО воїнів.
Після визволення Трудящі обрали Тарутинську районну Раду депутатів трудящих. На початку вересня 1944 року відбулися районні збори комуністів, які обрали Тарутинський райком КП України. Спочатку районна партійна організація налічувала в своїх рядах лише ЗО комуністів і 5 кандидатів у члени КПРС, комсомольська організація — 20 юнаків і дівчат.
24 вересня 1944 року в Тарутииому відбулися загальні партійні збори, які прийняли рішення мобілізувати трудящих на боротьбу за відбудову зруйнованого німецько-фашистськими загарбниками господарства. Під керівництвом партійної організації до 27-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі відремонтували районну лікарню, школу і приміщення торговельних організацій.
Відбудовуючи господарство тарутинці разом з трудящими країни прагнули допомогти рідній Червоній Армії остаточно розгромити ворога. В серпні-вересні 1944 року вони зібрали з своїх особистих заощаджень 50 тис. карбованців.
Ще на початку 1945 року в умовах війни і в перши післявоєнні місяці партійна організація націлила тарутинців на відродження зруйнованого господарства. Не вистачало машин, коней, доводилося обробляти землю волами і коровами, не було насіння, добрив, робочих рук: майже кожна селянська родина втратила на війні чоловіка, сина, брата чи сестру. Немало повернулось інвалідами. Жінкам, підліткам і літнім довелось виконувати важкі роботи. Проте й у цих умовах в 1945 році в селі відбудували 110 будинків, лазню, дитячий садок, відремонтували водопровід.
У центрі уваги партійних . радянських органів було відродження сільського господарства, що занепало під час гітлерівської окупації. 18 лютого 1946 року Тарутинська сільрада прийняла рішення про створення ініціативної групи з 15 чоловік, яка мала розробити заходи по організації і зміцненню колективного господарства. В березні 1946 року в селі було організовано колгосп їм. В. І. Леніна. Спочатку артіль мала 700 га орної землі та 18 овець.
У 1946 році через посуху загинули посіви. Партія і Уряд подали населенню всебічну допомогу. Колгосп одержав від держави на
Дивиться також інші населені пункти цього району: