Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці XIX століття на місці сучасного Розквіту виник хутір Гладкий, який входив до Демидівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії. Хутір і навколишні землі належали німцю-колоністу Куссу. У 1898 році на хуторі було лише 3 двори, в яких проживав 21 чоловік. Напередодні Жовтневої революції тут налічувалось 7 дворів, панський будинок і 6 землянок, де проживали чабани разом з сім’ями та підпаски, що доглядали панські отари. Чабанів брали достроково. Підпасків чабан наймав на власні кошти. Наймитська доля була тяжкою. Про ті часи розповідає колишній наймит, нині уславлений голова колгоспу ім.. XXI з’їзду КПРС М. О. Посмітний: Платили мало, годували погано, а працювати доводилося від зорі до зорі». Змучені важкою працею, влітку 1914 року чабани під керівництвом М. Посмітного, П. Мороза та Л. Сулими організували страйк, вимагаючи поліпшення їх злиденного життя. Прибулі на хутір жандарми заарештували призвідників виступу і через деякий час відправив їх на фронт.
Встановлення Радянської влади на Одещині на початку 1918 року, перші її зхоли показали хуторянам, що нова влада – їх захисник.
У лютому 1920 року в Гладкому остаточно встановилася Радянська влада. Повернувшись після закінчення громадянської війни додому, фронтовики поділили землю. Та обробляти її будняцьким реманентом поодинці було не під силу. Тоді зібралися колишні наймити М. Посмітний, Л. Сулима, Ф. Музика, 4 брати Спірки, 2 брати Заворотнюки, 2 брати Барди, Ф. Коршемлюк та А. Яковлєв і вирішили об’єднатись, щоб разом обробляти землю. Так у 1924 році виник ТСОЗ «Червона Україна», головою якого обрано М. О. Посмітного. ТСОЗу належало 180 га землі, 20 коней, кілька плугів і дерев’яних борін та 2 косарки. Першого року зорали тільки 113 га землі, а вже наступного – освоїли всю площу. Через деякий час на прохання тсозівців 550 га родючих угідь поблизу хутора Гладкого були передані артілі.
З цього часу власне й почалась історія соціалістичного села Розквіту, історія нинішнього колгоспу ім. XIX з’їзду КПРС.
З 1925 року землі навколо хутора почали заселяти вихідці з густонаселених північних областей України. За два кілометри від Гладкого виник хутір Тараса Шевченка, заснований переселенцями з колишнього Ново-Шепелицького району Київської області. 17 родин цього хутора організували ТСОЗ «Земельна праця», головою якого обрали І. Г. Шевченка. Він з 11 років працював грабарем на залізницях, одержуючи за це мізерні гроші. В роки громадянської війни він був червоним кавалеристом. На 310 га виділеної ТСОЗу землі господарство мало всього 20 коней. На кошти, одержані від держави, тсозівці придбали 3 сівалки та молотарку.
Восени 1926 року до хутора Гладкого прибули переселенці з Поділля. Вони організували артіль «Схід сонця», в який об’єднались 80 чоловік. Колгосп мав 250 десятин землі. 5 однолемішних плугів, 3 дерев’яні і 3 залізні борони, 7 коней. На одержані від держави від держави гроші подоляни почали будувати за півтора кілометра від Гладкого хати і громадські приміщення. Новий населений пункт дістав назву Федорівна, за ім’ям першого голови артілі Ф. Серкизюка. Комуніст з 1918 року, вчитель з села Жванець на Поділлі, він доклав багато зусиль, щоб створити колективне господарство. Багато працював з молоддю, залучаючи її до будівництва нового життя. Новоствореним колективним господарствам держава надала сільськогосподарський кредит, за допомогою якого селяни могли придбати худобу, чистосортне насіння, нові машини. На початку 1926 року члени ТСОЗу «Червона Україна» вирішили придбати за рахунок кредиту трактор. До Одеси на курси трактористів вони послали І. Барду. У березні 1926 року новий трактор прибув на станцію Сербка. Коли ця звістка долинула до хутора, зустрічати його вийшли всі жителі. Того року добре оброблене поле дало хороший урожай озимої пшениці.
Гірше йшли справи в переселенських артілях і товариствах. Кошти, що їх давала держава, витрачались на спорудження хат та на прожиток. Для обробітки всієї землі не вистачало робочих рук, через те частину її доводилося здавати в оренду заможним селянам. Таким колективам Об’єднання українських радгоспів запропонувало замість грошових кредитів обробляти землю тракторами.
У 1926 році вперше в Радянському Союзі на полях сучасного колгоспу XXI з’їзду КПРС почали працювати державні трактори з радгоспу ім. Шевченка, який, маючи на ой час 10 тракторів «Красный путиловец», поклав початок майбутнім машинно-тракторним станціям. Трактори підняли цілину, по 5-6- разів переорювали її, засіяли чистосортним насінням. І хоч рік видався посушливим, на переселенських полях зеленіли сотні гектарів пшениці.
Розквіт
Сторінка 1 з 8
Розквіт (до 1930 року – Гладкий, Кусса, Гуза, до 1959 року – Будьоннівське) – село, що входить до Ставківської сільської Ради. Розташований на 35 км від районного центру і за 22 км від залізничної станції Раухівка на лінії Одеса-Харків. Населення – 1067 чоловік. Встановлення Радянської влади на Одещині на початку 1918 року, перші її зхоли показали хуторянам, що нова влада – їх захисник.
У лютому 1920 року в Гладкому остаточно встановилася Радянська влада. Повернувшись після закінчення громадянської війни додому, фронтовики поділили землю. Та обробляти її будняцьким реманентом поодинці було не під силу. Тоді зібралися колишні наймити М. Посмітний, Л. Сулима, Ф. Музика, 4 брати Спірки, 2 брати Заворотнюки, 2 брати Барди, Ф. Коршемлюк та А. Яковлєв і вирішили об’єднатись, щоб разом обробляти землю. Так у 1924 році виник ТСОЗ «Червона Україна», головою якого обрано М. О. Посмітного. ТСОЗу належало 180 га землі, 20 коней, кілька плугів і дерев’яних борін та 2 косарки. Першого року зорали тільки 113 га землі, а вже наступного – освоїли всю площу. Через деякий час на прохання тсозівців 550 га родючих угідь поблизу хутора Гладкого були передані артілі.
З цього часу власне й почалась історія соціалістичного села Розквіту, історія нинішнього колгоспу ім. XIX з’їзду КПРС.
З 1925 року землі навколо хутора почали заселяти вихідці з густонаселених північних областей України. За два кілометри від Гладкого виник хутір Тараса Шевченка, заснований переселенцями з колишнього Ново-Шепелицького району Київської області. 17 родин цього хутора організували ТСОЗ «Земельна праця», головою якого обрали І. Г. Шевченка. Він з 11 років працював грабарем на залізницях, одержуючи за це мізерні гроші. В роки громадянської війни він був червоним кавалеристом. На 310 га виділеної ТСОЗу землі господарство мало всього 20 коней. На кошти, одержані від держави, тсозівці придбали 3 сівалки та молотарку.
Восени 1926 року до хутора Гладкого прибули переселенці з Поділля. Вони організували артіль «Схід сонця», в який об’єднались 80 чоловік. Колгосп мав 250 десятин землі. 5 однолемішних плугів, 3 дерев’яні і 3 залізні борони, 7 коней. На одержані від держави від держави гроші подоляни почали будувати за півтора кілометра від Гладкого хати і громадські приміщення. Новий населений пункт дістав назву Федорівна, за ім’ям першого голови артілі Ф. Серкизюка. Комуніст з 1918 року, вчитель з села Жванець на Поділлі, він доклав багато зусиль, щоб створити колективне господарство. Багато працював з молоддю, залучаючи її до будівництва нового життя. Новоствореним колективним господарствам держава надала сільськогосподарський кредит, за допомогою якого селяни могли придбати худобу, чистосортне насіння, нові машини. На початку 1926 року члени ТСОЗу «Червона Україна» вирішили придбати за рахунок кредиту трактор. До Одеси на курси трактористів вони послали І. Барду. У березні 1926 року новий трактор прибув на станцію Сербка. Коли ця звістка долинула до хутора, зустрічати його вийшли всі жителі. Того року добре оброблене поле дало хороший урожай озимої пшениці.
Гірше йшли справи в переселенських артілях і товариствах. Кошти, що їх давала держава, витрачались на спорудження хат та на прожиток. Для обробітки всієї землі не вистачало робочих рук, через те частину її доводилося здавати в оренду заможним селянам. Таким колективам Об’єднання українських радгоспів запропонувало замість грошових кредитів обробляти землю тракторами.
У 1926 році вперше в Радянському Союзі на полях сучасного колгоспу XXI з’їзду КПРС почали працювати державні трактори з радгоспу ім. Шевченка, який, маючи на ой час 10 тракторів «Красный путиловец», поклав початок майбутнім машинно-тракторним станціям. Трактори підняли цілину, по 5-6- разів переорювали її, засіяли чистосортним насінням. І хоч рік видався посушливим, на переселенських полях зеленіли сотні гектарів пшениці.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка
- Ставкове