Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
писали: «…Після тієї роботи тракторів, яку ми бачили, ми не хочемо більше вести бідняцьке дрібне господарство, а вирішили організувати усуспільнене тракторне господарство, в якому не буде окремих селянських клаптиків посіві». Машинно-тракторні станції допомагали біднякам зміцнювати колективні господарства. Вже в 1928 році Шевченківська МТС, створена на базі радгоспу ім. Шевченка, вивела на колгоспні поля 68 тракторів.
Впровадження в сільське господарство потужної машинної техніки сприяло не тільки зміцненню колгоспів, але й їхньому дальшому укрупненню. Господарювання трьох сусідніх товариств на невеликих нивах виявилось нераціональним. Тому постало питання про об’єднання цих артілей. Роз’яснювальну роботу серед селян про переваги колективного господарювання провадили комуністи та бідняцько-середняцький актив села.
Помічниками комуністів стали члени комсомольського осередку, створеного в 1928 році. До складу осередку ввійшли В. О. Кучер (секретар), І. Й. Зарицкий, О. Й. Дарницька, Ю. З. Білецька, М. Д. Курносенко. Комсомолка М. Барда стала першим у колгоспі працівником новоствореної тваринницької ферми. На своїх зборах молодь прийняла рішення домогтися, щоб їх батьки першими вступили в артілі. Активному процесу колективізації чинили шалений опір куркулі. Однак селяни, очолювані комуністами і комсомольцями, перебороли його.
Після об’єднання товариство в 1929 році перейшло на Статут сільгоспартілі. Було усуспільнено тягло та реманент, збудовано велику стайню, половню, комору, корівник, свинарник; молочно-товарна ферма мала 22 корови. За пропозицією будьонівці Л. Сулими колгоспи назвали ім’ям С. М. Будьонного. Головою новоствореної артілі одностайно обрали голову ТСОЗу «Червона Україна» М. О. Посмітного.
В артілі були створені постійні бригади і ланки, налагоджено нормування праці, облік і контроль. Між бригадами і ланками розгорнулося соціалістичне змагання. В 1930 році комсомольці, кількість яких збільшилася майже втроє, організували ланку по вирощуванню високих врожаїв, і вона незмінно виходила переможцем у змаганні з іншими ланками. Про той час згадує комсомолка, член садововиноградної бригади О. Й. Зарицка, що вона вдень корів доїла, а ввечері пів норми кукурудз обробляла. Комсомольці працювали вечорами до густих присмерків, падали під копиці і вже напівсонні наказували черговому: «Зійди місяць – буди», а на зорі першими підхоплювалися.
Приділялось багато уваги культурно-освітній роботі. В селі працювали бібліотека, хата-читальня, гуртки лікнепу, розповсюджувалися газети, політична література, влаштовувались масові читання, провадилась агрономічна та санітарно-медична пропаганда. Місцем проведення культурно-масової роботи в селі був клуб. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності та інші. Комсомольці випускали колгоспну стінгазету.
Переборюючи труднощі, сільськогосподарська артіль ім. Будьонного зростала й міцніла. В 1930-1931 рр. вона вийшла на перше місце в районі. Врожай зернових становив 17 цнт з га. На цей час господарство для допомоги іншим колгоспам.
На початок 1932 року до артілі ім.. Будьонного приєднався ще ТСОЗ «Земельна праця».
У довоєнні роки колгоспи ім. Будьонного перетворився на велике багатогалузеве господарство, яке мало значні досягнення в усіх галузях виробництва. Його успіхи в боротьбі за сталі врожаї зернових та інших сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності худоби вже тоді викликали великий інтерес в усіх колгоспах республіки.
Сюди за досвідом приїздили колгоспники з інших районів. З ініціативи комуністів у колгоспі постійно провадились агро заняття, на яких передовики артілі знайомились з агротехнікою, вивчали досвід новаторів колгоспного виробництва.
З числа ентузіастів, засновників колгоспу, виросли здібні бригадири – рільники, садоводи, городники, тваринники. Колгоспні ферми у 1938 році налічували тисячу голів худоби. Корови-рекордистки знатної доярки О. Бірюкової давали 4500 кг молока на рік. Бригади Ф. Музики, Л. Сулими, З. Бойченка вирощували по 200-220 пудів пшениці на кожному гектарі. Під керівництвом колгоспного виноградаря комуніста І. С. Коваленка, який впровадив кращі сорти на колгоспних виноградниках, зібрали з га по 100 цнт винограду, заклали колгоспний розсадник. Досвідчений хлібороб І. Г. Шевченко організував лабораторію, налагодив зв'язок з селекційним інститутом, пропагував наукові методи ведення господарства. Річний прибуток артілі за 1938 рік зріс до 415 тис. крб.., а у 1940 році дорівнював
Розквіт
Сторінка 2 з 8
Поступово ленінські ідеї переходу роздріб лени господарств на колективний шлях розвитку втілювався в життя. У своєму листі, зачитаному з трибуни XV з’їзду партії, селяни хуторів Гладкого, Федорівни, Шевченка та інших Впровадження в сільське господарство потужної машинної техніки сприяло не тільки зміцненню колгоспів, але й їхньому дальшому укрупненню. Господарювання трьох сусідніх товариств на невеликих нивах виявилось нераціональним. Тому постало питання про об’єднання цих артілей. Роз’яснювальну роботу серед селян про переваги колективного господарювання провадили комуністи та бідняцько-середняцький актив села.
Помічниками комуністів стали члени комсомольського осередку, створеного в 1928 році. До складу осередку ввійшли В. О. Кучер (секретар), І. Й. Зарицкий, О. Й. Дарницька, Ю. З. Білецька, М. Д. Курносенко. Комсомолка М. Барда стала першим у колгоспі працівником новоствореної тваринницької ферми. На своїх зборах молодь прийняла рішення домогтися, щоб їх батьки першими вступили в артілі. Активному процесу колективізації чинили шалений опір куркулі. Однак селяни, очолювані комуністами і комсомольцями, перебороли його.
Після об’єднання товариство в 1929 році перейшло на Статут сільгоспартілі. Було усуспільнено тягло та реманент, збудовано велику стайню, половню, комору, корівник, свинарник; молочно-товарна ферма мала 22 корови. За пропозицією будьонівці Л. Сулими колгоспи назвали ім’ям С. М. Будьонного. Головою новоствореної артілі одностайно обрали голову ТСОЗу «Червона Україна» М. О. Посмітного.
В артілі були створені постійні бригади і ланки, налагоджено нормування праці, облік і контроль. Між бригадами і ланками розгорнулося соціалістичне змагання. В 1930 році комсомольці, кількість яких збільшилася майже втроє, організували ланку по вирощуванню високих врожаїв, і вона незмінно виходила переможцем у змаганні з іншими ланками. Про той час згадує комсомолка, член садововиноградної бригади О. Й. Зарицка, що вона вдень корів доїла, а ввечері пів норми кукурудз обробляла. Комсомольці працювали вечорами до густих присмерків, падали під копиці і вже напівсонні наказували черговому: «Зійди місяць – буди», а на зорі першими підхоплювалися.
Приділялось багато уваги культурно-освітній роботі. В селі працювали бібліотека, хата-читальня, гуртки лікнепу, розповсюджувалися газети, політична література, влаштовувались масові читання, провадилась агрономічна та санітарно-медична пропаганда. Місцем проведення культурно-масової роботи в селі був клуб. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності та інші. Комсомольці випускали колгоспну стінгазету.
Переборюючи труднощі, сільськогосподарська артіль ім. Будьонного зростала й міцніла. В 1930-1931 рр. вона вийшла на перше місце в районі. Врожай зернових становив 17 цнт з га. На цей час господарство для допомоги іншим колгоспам.
На початок 1932 року до артілі ім.. Будьонного приєднався ще ТСОЗ «Земельна праця».
У довоєнні роки колгоспи ім. Будьонного перетворився на велике багатогалузеве господарство, яке мало значні досягнення в усіх галузях виробництва. Його успіхи в боротьбі за сталі врожаї зернових та інших сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності худоби вже тоді викликали великий інтерес в усіх колгоспах республіки.
Сюди за досвідом приїздили колгоспники з інших районів. З ініціативи комуністів у колгоспі постійно провадились агро заняття, на яких передовики артілі знайомились з агротехнікою, вивчали досвід новаторів колгоспного виробництва.
З числа ентузіастів, засновників колгоспу, виросли здібні бригадири – рільники, садоводи, городники, тваринники. Колгоспні ферми у 1938 році налічували тисячу голів худоби. Корови-рекордистки знатної доярки О. Бірюкової давали 4500 кг молока на рік. Бригади Ф. Музики, Л. Сулими, З. Бойченка вирощували по 200-220 пудів пшениці на кожному гектарі. Під керівництвом колгоспного виноградаря комуніста І. С. Коваленка, який впровадив кращі сорти на колгоспних виноградниках, зібрали з га по 100 цнт винограду, заклали колгоспний розсадник. Досвідчений хлібороб І. Г. Шевченко організував лабораторію, налагодив зв'язок з селекційним інститутом, пропагував наукові методи ведення господарства. Річний прибуток артілі за 1938 рік зріс до 415 тис. крб.., а у 1940 році дорівнював
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка
- Ставкове