Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виникла Іванівка наприкінці XVIII століття на землі майора Баранова, який одержав у 1793 році 3,1 тис. десятини від царського уряду. В першій половині XIX століття населений пункт називався Малобаранівкою. Село зростало за рахунок припливу селян, які тікали від жорстоких утисків з центральних губерній України та Росії на південь України. В 1826 році в Малобаранівці проживало 1,9 тис. чоловік. У тому році Малобаранівку оголосили містечком.
За ділянки землі, на яких селяни будували свої житла, власникові місточка треба було платити велику орендну плату, т. зв. чинш, який весь час зростав.
У 1858 році власником Новобаранівки став шляхтич Ян Лемпер, і містечко почали називати Янівкою, а ще пізніше Іванівкою. Новий власник, зацікавлений у розвитку торгівлі, дозволив купцям без плати за землю будувати на головній вулиці містечка великі будинки. Водночас він категорично заборонив будувати тут житла біднякам. У 40—50-х роках XIX століття в Янівці помітно пожвавилась торгівля. Тут щорічно відбувався весняний ярмарок та збиралися регулярно, двічі на тиждень, базари. Збільшувалась і кількість виробів, які продавали місцеві ремісники. Янівські купці та лихварі перепродували худобу, скуплену у поміщиків та селян віддалених районів Херсонщини. На цьому вони наживали величезні бариші.
Вже в першій половині XIX століття поміщики Херсонської губернії починають все більше використовувати найману працю. У зв'язку з цим Янівка, як й інші містечка губернії, почала виконувати роль робітничого ринку. Його заповняли не тільки прибулі з інших місцевостей робітники. Сюди під час весняного ярмарку приходило багато безземельних жителів містечок, розорених ремісників тощо, щоб найнятись у сусідні поміщицькі економії.
Наприкінці 70-х років ХІХ століття в Янівці побував член народницької організації петербурзький студент О. Домікелі і мав розмову з жителями містечка П. Грудницьким і М. Железняком. Він говорив про несправедливість у розподілі землі, називав поміщиків «п’явками» та переконував, що незабаром буде новий перерозподіл, який готують у Петербурзі студенти, що стоять за інтереси селян.
У другій половині ХІХ століття Янівка і далі була одним з відомих робітничих ринків у Херсонський губернії. Перед весняними польовими роботами до містечка щороку прибували селяни з Київської, Подільської, Чернігівської, Орловської, Тульської та інших українських і російських губерній з надією на найнятись на сільськогосподарські роботи в поміщицькі господарства. Дані про кількість заробітчан, які прибували до Янівки, свідчать про щорічне зростання їх числа навіть тоді, коли приплив населення до інших робітничих ринків Херсонської губернії зменшувався. Так, з 1894 по 1897 рік число зайшлих заробітчан в Янівці зросло з 311 до 1444 чоловік. Приходило в Янівку багато людей, які вже побували на робітничих ринках Одеси, Херсона та інших міст.
В. І. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» писав, що найнятись на роботу на півдні України було дуже важко навіть в урожайні роки.
До Янівки та до інших ринків Херсонської губернії прибувало багато підвід з 10— 15-річними хлопчиками й дівчатками з Київської та Чернігівської губерній. Н. Тезяков, який цікавився становищем заробітчан на робітничих ринках Херсонської губернії, писав, що це були діти з найбідніших сімей, змушених посилати в найми навіть малолітніх.
З кожним роком погіршувалось економічне становище янівської бідноти, зростала кількість безземельних. Це призводило до значного збільшення числа наймитів місцевого походження. Збіднілі міщани Янівки прагнули найнятись на різні сільськогосподарські роботи. За даними лікувально-продовольчого пункту, серед заробітчан в 90-х роках місцеві становили понад ЗО проц. від загальної кількості тих, що збирались на робітничому ринку.
Іванівка
Сторінка 1 з 7
Іванівка (до 1946 року — Янівка) — селище міського типу, центр однойменного району і селищної Ради, до якої входять також села Баланини, Бузинове, Прохорове. Розташоване за 62 км на північ від Одеси, на правому березі річки Великого Куяльннку, що впадає в Куяльницький лиман; до найближчої залізничної станції Рогово (на лінії Роздільна—Колосовка) — 2 кілометри. Населення — 4.5 тис. чоловік. За ділянки землі, на яких селяни будували свої житла, власникові місточка треба було платити велику орендну плату, т. зв. чинш, який весь час зростав.
У 1858 році власником Новобаранівки став шляхтич Ян Лемпер, і містечко почали називати Янівкою, а ще пізніше Іванівкою. Новий власник, зацікавлений у розвитку торгівлі, дозволив купцям без плати за землю будувати на головній вулиці містечка великі будинки. Водночас він категорично заборонив будувати тут житла біднякам. У 40—50-х роках XIX століття в Янівці помітно пожвавилась торгівля. Тут щорічно відбувався весняний ярмарок та збиралися регулярно, двічі на тиждень, базари. Збільшувалась і кількість виробів, які продавали місцеві ремісники. Янівські купці та лихварі перепродували худобу, скуплену у поміщиків та селян віддалених районів Херсонщини. На цьому вони наживали величезні бариші.
Вже в першій половині XIX століття поміщики Херсонської губернії починають все більше використовувати найману працю. У зв'язку з цим Янівка, як й інші містечка губернії, почала виконувати роль робітничого ринку. Його заповняли не тільки прибулі з інших місцевостей робітники. Сюди під час весняного ярмарку приходило багато безземельних жителів містечок, розорених ремісників тощо, щоб найнятись у сусідні поміщицькі економії.
Наприкінці 70-х років ХІХ століття в Янівці побував член народницької організації петербурзький студент О. Домікелі і мав розмову з жителями містечка П. Грудницьким і М. Железняком. Він говорив про несправедливість у розподілі землі, називав поміщиків «п’явками» та переконував, що незабаром буде новий перерозподіл, який готують у Петербурзі студенти, що стоять за інтереси селян.
У другій половині ХІХ століття Янівка і далі була одним з відомих робітничих ринків у Херсонський губернії. Перед весняними польовими роботами до містечка щороку прибували селяни з Київської, Подільської, Чернігівської, Орловської, Тульської та інших українських і російських губерній з надією на найнятись на сільськогосподарські роботи в поміщицькі господарства. Дані про кількість заробітчан, які прибували до Янівки, свідчать про щорічне зростання їх числа навіть тоді, коли приплив населення до інших робітничих ринків Херсонської губернії зменшувався. Так, з 1894 по 1897 рік число зайшлих заробітчан в Янівці зросло з 311 до 1444 чоловік. Приходило в Янівку багато людей, які вже побували на робітничих ринках Одеси, Херсона та інших міст.
В. І. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» писав, що найнятись на роботу на півдні України було дуже важко навіть в урожайні роки.
До Янівки та до інших ринків Херсонської губернії прибувало багато підвід з 10— 15-річними хлопчиками й дівчатками з Київської та Чернігівської губерній. Н. Тезяков, який цікавився становищем заробітчан на робітничих ринках Херсонської губернії, писав, що це були діти з найбідніших сімей, змушених посилати в найми навіть малолітніх.
З кожним роком погіршувалось економічне становище янівської бідноти, зростала кількість безземельних. Це призводило до значного збільшення числа наймитів місцевого походження. Збіднілі міщани Янівки прагнули найнятись на різні сільськогосподарські роботи. За даними лікувально-продовольчого пункту, серед заробітчан в 90-х роках місцеві становили понад ЗО проц. від загальної кількості тих, що збирались на робітничому ринку.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Червонозам’янка
- Северинівка
- Петрівка
- Павлинка
- Михайлопіль
- Конопляне
- Джугастрове
- Білка
- Баранове
- Благоєве