Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
згаданого року селяни відмовились перевозити поміщицький хліб, вимагаючи збільшення плати від 4 до З коп. за пуд. Поміщик викликав козачий загін і наказав заарештувати 11 возіїв. Серед заарештованих були С. С. Динник, М. Г. Березовський, П. Ф. Сила, Т. О. Марков, О. М. Дриз та інші. Селяни заявили, що не будуть вивозити хліб за таку низьку ціну. Коли розлючений офіцер ударив шаблюкою одного з них, присутні кинулися на офіцера. Козаки вбили шістьох учасників виступу. Кривава розправа над ялівцями схвилювала селян навколишніх сіл і і викликала заворушення. Про це теж писала «Искра» в 46 номері.
Після подій у Янівці Одеський комітет РСДРП встановив зв'язок з селянами містечка. У 1905 році представники комітету розповсюдили в Янівці революційні листівки та провели мітинги, на яких закликали селян до активної боротьби за землю.
Революційні листівки зробили великий вплив на селян. Вони сприяли посиленню їх боротьби за свої права. На сільському сході селяни вимагали звільнення з тюрми ми засуджених за виступи проти поміщиків та за політичні переконання.
Сходки революційно настроєних жителів неодноразово відбувались у жовті і листопаді 1905 року в будинках П. Силли, Д. Крижанівського, Г. Радіщевського, І. Зелинського, С. Диніна. На сходках, де збиралося по 70—80 чоловік, читалися газети, обговорювалися питання боротьби за землю та інші болючі питання. 22 листопада 1905 року в містечку відбулась багатолюдна нічна сходка янівців з участю представника Одеського комітету РСДРП. Її учасники висунули вимогу про розподіл землі між безземельними селянами. В листопаді 1905 року трудящі Янівки активно боролись проти чорносотенних загонів, які намагались придушити революційний рух.
В січні 1906 року у місцевого фельдшера Б. Замощина під час обшуку було знайдено 107 примірників листівок Одеського комітету РСДРП та кілька брошур. Б. Замощин зберігав також квитанції на зібрані кошти для Одеської соціал-демократичної організації. Його син — М. Замощин збирав кошти для Херсонського губернського комітету сільських організацій РСДРП. У квітні 1907 року М. Замощина засудив Одеський військово-окружний суд за те, що він як член російської соціал-демократичної партії провадив революційну пропаганду в 1905 році.
Участь значної кількості селян у революційному русі 1905—1906 рр. примусила янівського поліцейського урядника послати на ім'я пристава рапорт з проханням ввести в містечко військо для встановлення порядку. Наприкінці 1906 року в Янівці було введено військове становище.
В роки столипінської реакції багато безземельних янівців вирішили переселитись до Сибіру, сподіваючись одержати там землю. Але невдовзі чимало з них повернулось назад і поповнило ряди наймитів, яким з кожним роком ставало все важче знайти роботу.
Під час першої світової війни становище трудящих Янівки стало ще нестерпнішим. Важко жилося не тільки селянам. Розорювались янівські ремісники. Так, у 1917 році число ковальських майстерень порівняно з 1915 роком зменшилось з 7 до 4, за цей же час закрились 2 з 3 шорень, перестали працювати дві фургонні, малярна і палітурна майстерні, які ще в 1915 році діяли.
Після Лютневої революції 1917 року місцева буржуазія, купці й лихварі намагались не допустити посилення революційної боротьби, а чорносотенці, всіляко підтримуючи тимчасовий уряд, прагнули відновити старі порядки.
Свідома частина янівців рішуче виступила проти цих намагань. Про це писав в Одеську Раду робітничих депутатів 4 березня 1917 року революційно настросний житель містечка П. І. Непомнящий.
Ворожа діяльність начальника місцевої пошти Гришанова викликала гнів і обурення населення. У квітні 1917 року 56 громадян Янівки написали заяву в виконком Янівської Ради, в якій, осудивши ворожу агітаційну діяльність начальника пошти, захисника самодержавства і погромника, просили виселити його як монархіста за межі містечка.
Іванівка
Сторінка 2 з 7
Безземелля, тяжкі умови життя і праці змушували трудящих містечка боротись за поліпшення свого становища. Виступи селян особливо посилились напередодні та під час першої російської революції. Ленінська «Искра» у 1903 році вмістила кореспонденцію, яка розповідала про боротьбу селян-батраків Янівки проти місцевого поміщика. В серпні Після подій у Янівці Одеський комітет РСДРП встановив зв'язок з селянами містечка. У 1905 році представники комітету розповсюдили в Янівці революційні листівки та провели мітинги, на яких закликали селян до активної боротьби за землю.
Революційні листівки зробили великий вплив на селян. Вони сприяли посиленню їх боротьби за свої права. На сільському сході селяни вимагали звільнення з тюрми ми засуджених за виступи проти поміщиків та за політичні переконання.
Сходки революційно настроєних жителів неодноразово відбувались у жовті і листопаді 1905 року в будинках П. Силли, Д. Крижанівського, Г. Радіщевського, І. Зелинського, С. Диніна. На сходках, де збиралося по 70—80 чоловік, читалися газети, обговорювалися питання боротьби за землю та інші болючі питання. 22 листопада 1905 року в містечку відбулась багатолюдна нічна сходка янівців з участю представника Одеського комітету РСДРП. Її учасники висунули вимогу про розподіл землі між безземельними селянами. В листопаді 1905 року трудящі Янівки активно боролись проти чорносотенних загонів, які намагались придушити революційний рух.
В січні 1906 року у місцевого фельдшера Б. Замощина під час обшуку було знайдено 107 примірників листівок Одеського комітету РСДРП та кілька брошур. Б. Замощин зберігав також квитанції на зібрані кошти для Одеської соціал-демократичної організації. Його син — М. Замощин збирав кошти для Херсонського губернського комітету сільських організацій РСДРП. У квітні 1907 року М. Замощина засудив Одеський військово-окружний суд за те, що він як член російської соціал-демократичної партії провадив революційну пропаганду в 1905 році.
Участь значної кількості селян у революційному русі 1905—1906 рр. примусила янівського поліцейського урядника послати на ім'я пристава рапорт з проханням ввести в містечко військо для встановлення порядку. Наприкінці 1906 року в Янівці було введено військове становище.
В роки столипінської реакції багато безземельних янівців вирішили переселитись до Сибіру, сподіваючись одержати там землю. Але невдовзі чимало з них повернулось назад і поповнило ряди наймитів, яким з кожним роком ставало все важче знайти роботу.
Під час першої світової війни становище трудящих Янівки стало ще нестерпнішим. Важко жилося не тільки селянам. Розорювались янівські ремісники. Так, у 1917 році число ковальських майстерень порівняно з 1915 роком зменшилось з 7 до 4, за цей же час закрились 2 з 3 шорень, перестали працювати дві фургонні, малярна і палітурна майстерні, які ще в 1915 році діяли.
Після Лютневої революції 1917 року місцева буржуазія, купці й лихварі намагались не допустити посилення революційної боротьби, а чорносотенці, всіляко підтримуючи тимчасовий уряд, прагнули відновити старі порядки.
Свідома частина янівців рішуче виступила проти цих намагань. Про це писав в Одеську Раду робітничих депутатів 4 березня 1917 року революційно настросний житель містечка П. І. Непомнящий.
Ворожа діяльність начальника місцевої пошти Гришанова викликала гнів і обурення населення. У квітні 1917 року 56 громадян Янівки написали заяву в виконком Янівської Ради, в якій, осудивши ворожу агітаційну діяльність начальника пошти, захисника самодержавства і погромника, просили виселити його як монархіста за межі містечка.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Червонозам’янка
- Северинівка
- Петрівка
- Павлинка
- Михайлопіль
- Конопляне
- Джугастрове
- Білка
- Баранове
- Благоєве