Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ананьїв

Ананьїв — місто, центр однойменного району. Відстань до залізничної стан­ції Жеребкове 15 км, від Одеси, з якою він зв’язаний автобусним і авіацій­ним сполученням,— 170 км. Населення — 18,9 тис. чоловік.
Територія, на якій розташоване місто, була заселена з давніх часів. В околи­
цях Ананьєва і села Боярки знайдено римські монети II століття нашої ери.
На початку XVIII століття на землі між Бугом і Дністром, що перебували тоді під владою Криму і Туреччини, переселялися біглі селяни з України, Росії, Молда­вії та запорізька голота («сіромахи»). Наприкінці 50-х років XVIII століття в цьому краю вже існувало чимало поселень, відомих під назвою «ханські слободи». В їх числі була і Анані. За переказами, ця назва походить від імені першого поселенця запорізького козака Ананя. В історичних документах слобода вперше згадується у 1767 році в донесенні полковника А. Кайнаша. За Ясським мирним договором 1791 року цю територію приєднано до Російської імперії. У наступному році слободу Анані передано у казенне відомство. Її жителі брали активну участь у боротьбі народів країни проти іноземних загарбників. У період Вітчизняної війни 1812 року ананьївці збирали кошти для спорядження загонів народного ополчення, які разом з регулярною армією боронили Росію від наполеонівської армії. Всього було пере­дано 1,1 тис. крб. грішми, 180 четвертей хліба та 27 волів.
1834 року слобода Анані стала повітовим містом Херсонської губернії - Ананьєвом. Через десять років тут налічувалось 609 дворів з населенням 2770 чоло­вік. У місті проживали переважно державні селяни і міщани. Але були и кріпаки (близько 600 чоловік). Важко жилося хліборобам. Землі вони мали обмаль, бо Ананьїв з усіх боків оточували поміщицькі володіння. У 1834 році державні селяни (2074 чоловіка) мали 2429 десятин, тобто 1,17 десятини на душу. З кожним роком збільшувались недоїмки з їх господарств і в середині XIX століття досягли 50 тис.крб. Втративши надію стягнути з бід­ноти борги, урядовці перевели селян у міщани, а їх землі передали міській управі.
Ще гіршою була доля поміщицьких селян. 3—4 дні на тиждень кріпаки працювали на поміщика, отже на сноє госпо­дарство часу лишалося дуже мало. В середньому па 1 душу чоловічої статі припадало 3,25 десятини. Знаряддя праці були примітивними, грунт оброблявся погано. Нe вистачало робо­чої худоби, добрив. Тому майже кожного другого року гос­подарства кріпаків терпіли від неврожаїв.
Реформа 1861 року не поліпшила економічного становища селян. В руках поміщиків залишилося 89,4 проц. всіх земель, а колишні кріпаки через високі ви­купні платежі (34 крб. за десятину) змогли придбати лише 167 десятин. У 27,4 проц. селянських дворів взагалі не було земельних наділів, а у 40 проц.— тяглової сили і продуктивної худоби. Не маючи землі, селяни мусили орендувати її в міській управі на кабальних умовах — по 11 — 12 крб. за десятину. Орендна плата була най­вищою в губернії. Такі великі гроші могли заплатити тільки куркулі, частина серед­няків, а біднякам лишалося одне — йти на ринки сільськогосподарських робітни­ків в Голту, Бірзулу, Березівку. В другій половині XIX століття Ананьїв теж стає одним з таких ринків. Сюди приїздили поміщики не тільки з Ананьївського, але й з інших повітів, бо робочі руки тут були найдешевші. Якщо в Херсонській губернії в 70—80-х роках середня заробітна плата сільськогосподарського робітника за день становила 57 коп., то в Ананьївському повіті — 21,6 коп. Особливо важко було зна­йти роботу взимку. Візникуванням — основним видом зимових заробітків — бід­няки займатися не могли через відсутність коней і волів. Декому щастило влаштува­тися в економіях, на кам'яних кар’єрах. Частина селян працювала на дрібних про­мислових підприємствах.
Кількість підприємств швидко зростала. Якщо в 40-х роках XIX століття в Ананьєві були сукновальня, що виробляла 700 аршин сукна на рік (на 2,3 тис. крб.) і 3 винокурні (обсяг виробництва — 7,9 тис. крб.), то на кінець століття тут вже на­лічувалося близько 20 напівкустарних підприємств по переробці сільськогосподар­ської сировини. Серед них — свічково-салотоцний і миловарний заводи, 3 фабрики фруктових і шипучих вод, 2 маслоробні, 5 цегельних заводів, тютюнова фабрика, 2 парові і 1 кінний млини. Ці підприємства випускали продукції на 16 тис. крб. на рік. Тут було зайнято 23 постійні робітники, а сезонних — значно більше. Зростає прошарок кваліфікованих робітників — слюсарів, ковалів. Власники підприємств запрошували на роботу інженерів і техніків.



Сучасна карта - Ананьїв