Сторінка 10 з 16
році і Ананьєві працювали цегельний, спиртовий і промислових артілей та ран харчокомбінат, на яких було зайнято близько 500 робітників і службовців. Ці підприємства спеціалізувалися, головним чипом, на переробці, сільськогосподарської сировини. Важливе значення для
підвищення технічного рівня промислових підприємств мало введення в експлуатацію у 1939 році міської електростанції. В будинках трудящих засвітилися лампочки Ілліча. Зростало та впорядковувалося саме місто. Воно прикрасилося новими спорудами. На центральних вулицях прокладено тротуари. Почалось будівництво водопроводу. Діяв радіовузол.
Істотні зрушення мали місце і в культурному житті Ананьєва. До 1936 року було повністю ліквідовано неписьменність. В місті відкрилися 2 середні школи. Розширювалася мережа середніх спеціальних навчальних закладів. На базі педагогічних курсів було організовано школу, яка готувала вчителів початкових класів. Ще в 1933 році Ананьївське профтехучилище реорганізували в технікум механізації сільського господарства. Враховуючи зрослі потреби колгоспів та МТС в трактористах і комбайнерах, у 1934 році в місті відкрили школу механізації.
Чимало було зроблено для поліпшення культурного обслуговування населення. У 1936 році на базі народного будинку відкрився районний клуб, де працювало 6 гуртків художньої самодіяльності. В клубі виступали актори Одеси, Тирасполя та інших міст. З 1932 року українською і молдавською мовою почала виходити районна газета «Більшовицька перемога».
Великі масштаби господарського та культурного будівництва в місті вимагали посилення організаторської роботи партійних і радянських органів. З 1939 року в Ананьєві відновила діяльність міська Рада депутатів трудящих. Напередодні війни, в 1940 році, Ананьївськнй район увійшов до складу Одеської області.
Коли німецько-фашистські орди 22 червня 1941 року вторглися в нашу країну, ананьївці, як і всі радянські люди, стали на захист своєї соціалістичної Вітчизни. Сотні жителів міста пішли на фронт. В Ананьєві сформували винищувальний батальйон. Понад тисяча жінок, підлітків будували за містом укріплення, копали протитанкові рови. Організовано йшла підготовка до евакуації населення, техніки МТС, майна колгоспів та підприємств.
Героїчно обороняли Ананьїв і села району частини 9-ї армії. Та 2 серпня 1941 року танкова група ворога прорвалася до Первомайська. Щоб запобігти оточенню, наші війська змушені були відійти на південний схід. 7 серпня радянські частини залишили Ананьїв. В місто вдерлися гітлерівські загарбники. Його жителі відразу відчули на собі весь жах т. зв. нового порядку. Окупанти вдалися до масового знищення мирних жителів. На четвертому кілометрі шляху Ананьїв-Жеребкове фашисти розстріляли з кулеметів єврейське населення міста. За час окупації від рук ворога загинуло близько 2,5 тис. радянських людей. Зокрема, загарбники стратили місцевих жителів П. В. Григор'єва і Т. В. Гуревича за те, що вони подавали допомогу пораненим червоноармійцям.
Жорстокий терор не зламав ананьївців, а тільки подесятерив їх ненависть до окупантів. Жадібно читали жителі міста підпільні листівки, які надходили з сусіднього села Гандрабурів. Їх поширювали комуніст С. І. Мунтян, безпартійні В.Н. Кердивар, Ф. П. Лупуленко та інші патріоти. Вони зуміли зберегти радіоприймач і таємно ним користувалися. На їх заклик населення переховувало хліб, худобу, щоб вони не дісталися окупантам.
Під впливом успіхів Червоної Армії підпільна боротьба в місті поступово посилювалася. Після розгрому німецько-фашистських військ на Орловсько-Курській дузі активну роботу серед населення розгорнули комуніст В. М. Бондаренко, безпартійні С. Н. Вось, К. В. Кульчицький, М. П. Красовський та інші. Вони були зв’язані з одеським підпіллям, звідки одержували листівки, а також з балтськими партизанами. Та фашисти натрапили на слід патріотів. С. Н. Вось і К. В. Кульчицький були розстріляні.
У 1943 році в місті діяла підпільна комсомольська група, створена комуністами. До неї входило 8 чоловік — М. Д. Кучеренко (керівник), В. І. Буженко, Н. П. Вінницька, І. Г. Виноградов, М. П. Дроздов, В. С. Єрмоленко, П. Т. Кудашев, Б. П. Топор. Вони друкували на машинці листівки й розповсюджували їх в громадських місцях: у кінотеатрі, па ринку тощо. На початку травня М. П. Дроздова і І. Г. Виноградова було послано до
Дивиться також інші населені пункти цього району: