Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
зерно, борошно, городину, домашні промислові і ремісничі вироби. Міщани, що займалися торгівлею, крім податків сплачували побори – 60 крб. на рік, селяни вносили ще більш високу плату.
В Ананьєві відкрилися міський банк, позичково-ощадне товариство, агентство Бессарабсько-Таврійського банку, пошта й телеграф, друкарня. Тут було споруджено десятки нових будинків, зернові склади, бакалійні, галантерейні магазини, крамниці. Місто розкинулося на 10 верст вздовж річки Тілігулу. Збільшувалося його населення. Якщо в 1886 році тут проживало 14 130 чоловік (в т. ч. селян – 752, дворян – 690, міщан та купців – 12 688), то в 1897 році – вже 16 684 мешканці.
Швидке зростання населення змусило земство подбати про розширення лікарні, яка була відкрита у 1863 році. Наприкінці 70-х років число ліжок в ній збільшилося з 16 до 45. Але ця кількість аж ніяк не могла задовольнити потреби в медичній допомозі мешканців міста й повіту. В 1887 році на одного дільничого лікаря припадало 43 тис. жителів. Царський уряд до краю обмежував асигнування на охорону здоров’я трудящих. Зате рік у рік зростали витрати на царських опричників. Так, у 1889 році на утримання поліції в Ананьєві витрачено 4422 крб., а на лікування жителів – всього 2260 карбованців.
Недостатніми були асигнування і на потреби освіти. Наприкінці XIX—на початку XX століття в місті діяли чоловіча і жіноча гімназії, 2 народні училища, 3 церковнопарафіяльні школи, єврейське початкове училище та реміснича школа. В них навчалось 997 учнів, тобто менше половини дітей шкільного віку. У 80-х роках Ананьївська гімназія стала центром революційної молоді повіту. Тут з 1882 по 1884 р. існувала нелегальна бібліотека, діяв народницький гімназичний гурток. Його члени встановили зв'язки з Кишиневом. Звідти ананьївські гімназисти одержували заборонену літературу, зокрема програму, прийняту одеським з’їздом народницьких гуртків.
У серпні 1902 року в Ананьєві і повіті розгорнув революційну агітацію місцевий гурток інтелігентів, членами якого були колишні студенти І. Книжник, брати В. і Б. Волошини, волосний лікар М. Ширяєв та інші. Гуртківці одержували нелегальні видання, в т. ч. газету «Искра». Незабаром вони примкнули до революційної соціал-демократії. Великий вплив на їх діяльність мав Одеський комітет РСДРП, що стояв на позиціях ленінської «Искры». З Одеси прибували пропагандисти, надходила партійна література.
Для посилення революційної пропаганди соціал-демократи вміло використали події в ананьївській в'язниці в липні 1903 року. Тюремні наглядачі жорстоко побили групу політичних в’язнів, що намагалася втекти. На знак протесту інші в 'язні закидали охорону камінням. Тюремне начальство притягло до судової відповідальності 15 чоловік. Дізнавшись про це з соціал-демократнчної листівки, громадськість міста активно висловила своє обурення діями поліції.
Могутнім поштовхом до розгортання в Ананьєві боротьби проти самодержавства стали революційні події в країні 1905 року. В Ананьївському повіті посилився селянський рух. Цілковиту підтримку в місті знайшов виступ селян Петрівки, які на початку травня захопили поміщицькі посіви та сіножаті і вимагали зниження орендної плати за землю. Ананьївці відверто висловлювали своє співчуття учасникам аграрного руху.
Навесні 1905 року соціал-демократи активізували революційну агітацію. У травні в місті поширювалися листівки Одеського комітету РСДРП: «Дві революції і голос фабрикантів», «Геть самодержавство! Хай живуть Установчі зборні», «Петербурзькі товариші кличуть нас приєднатися...» та інші. Наростання революційного руху в місті вимагало посилення організаторської роботи соціал-демократів, керівництва діями мас. З цією метою в червні 1905 року був оформлений міський осередок РСДРП, одним з організаторів якого став більшовик А. Чекунов. Внаслідок цього революційна робота в місті значно пожвавилася. На початку осені в Ананьїв прибув одеський робітник член РСДРП С. І. Острокуш. Він привіз нелегальну літературу і активно включився в пропагандистську діяльність.
Ананьїв
Сторінка 2 з 16
Швидко розвивалась в Ананьєві і торгівля, зокрема, зерном. Серед міст Херсонської губернії за розвитком хліботоргівлі Ананьїв посідав 9 місце. Ярмарки тут відбувалися 2 рази на рік, базари — щодня. На них продавали В Ананьєві відкрилися міський банк, позичково-ощадне товариство, агентство Бессарабсько-Таврійського банку, пошта й телеграф, друкарня. Тут було споруджено десятки нових будинків, зернові склади, бакалійні, галантерейні магазини, крамниці. Місто розкинулося на 10 верст вздовж річки Тілігулу. Збільшувалося його населення. Якщо в 1886 році тут проживало 14 130 чоловік (в т. ч. селян – 752, дворян – 690, міщан та купців – 12 688), то в 1897 році – вже 16 684 мешканці.
Швидке зростання населення змусило земство подбати про розширення лікарні, яка була відкрита у 1863 році. Наприкінці 70-х років число ліжок в ній збільшилося з 16 до 45. Але ця кількість аж ніяк не могла задовольнити потреби в медичній допомозі мешканців міста й повіту. В 1887 році на одного дільничого лікаря припадало 43 тис. жителів. Царський уряд до краю обмежував асигнування на охорону здоров’я трудящих. Зате рік у рік зростали витрати на царських опричників. Так, у 1889 році на утримання поліції в Ананьєві витрачено 4422 крб., а на лікування жителів – всього 2260 карбованців.
Недостатніми були асигнування і на потреби освіти. Наприкінці XIX—на початку XX століття в місті діяли чоловіча і жіноча гімназії, 2 народні училища, 3 церковнопарафіяльні школи, єврейське початкове училище та реміснича школа. В них навчалось 997 учнів, тобто менше половини дітей шкільного віку. У 80-х роках Ананьївська гімназія стала центром революційної молоді повіту. Тут з 1882 по 1884 р. існувала нелегальна бібліотека, діяв народницький гімназичний гурток. Його члени встановили зв'язки з Кишиневом. Звідти ананьївські гімназисти одержували заборонену літературу, зокрема програму, прийняту одеським з’їздом народницьких гуртків.
У серпні 1902 року в Ананьєві і повіті розгорнув революційну агітацію місцевий гурток інтелігентів, членами якого були колишні студенти І. Книжник, брати В. і Б. Волошини, волосний лікар М. Ширяєв та інші. Гуртківці одержували нелегальні видання, в т. ч. газету «Искра». Незабаром вони примкнули до революційної соціал-демократії. Великий вплив на їх діяльність мав Одеський комітет РСДРП, що стояв на позиціях ленінської «Искры». З Одеси прибували пропагандисти, надходила партійна література.
Для посилення революційної пропаганди соціал-демократи вміло використали події в ананьївській в'язниці в липні 1903 року. Тюремні наглядачі жорстоко побили групу політичних в’язнів, що намагалася втекти. На знак протесту інші в 'язні закидали охорону камінням. Тюремне начальство притягло до судової відповідальності 15 чоловік. Дізнавшись про це з соціал-демократнчної листівки, громадськість міста активно висловила своє обурення діями поліції.
Могутнім поштовхом до розгортання в Ананьєві боротьби проти самодержавства стали революційні події в країні 1905 року. В Ананьївському повіті посилився селянський рух. Цілковиту підтримку в місті знайшов виступ селян Петрівки, які на початку травня захопили поміщицькі посіви та сіножаті і вимагали зниження орендної плати за землю. Ананьївці відверто висловлювали своє співчуття учасникам аграрного руху.
Навесні 1905 року соціал-демократи активізували революційну агітацію. У травні в місті поширювалися листівки Одеського комітету РСДРП: «Дві революції і голос фабрикантів», «Геть самодержавство! Хай живуть Установчі зборні», «Петербурзькі товариші кличуть нас приєднатися...» та інші. Наростання революційного руху в місті вимагало посилення організаторської роботи соціал-демократів, керівництва діями мас. З цією метою в червні 1905 року був оформлений міський осередок РСДРП, одним з організаторів якого став більшовик А. Чекунов. Внаслідок цього революційна робота в місті значно пожвавилася. На початку осені в Ананьїв прибув одеський робітник член РСДРП С. І. Острокуш. Він привіз нелегальну літературу і активно включився в пропагандистську діяльність.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шимкове
- Точилове
- Новоолександрівка
- Новогеоргіївка
- Коханівка
- Жеребкове
- Гандрабури
- Мардарівка
- Долинське
- Ананьївський район