Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
м. Комінтернівське) – селище міського типу, районний центр і центр однойменної селищної Ради, якій підпорядковані села Вовківське, Зоринове, Шевченка, Шевченків Кут. Розташоване за 50 км від Одеси і за 16 км від залізнично станції Кремидівка. Через Комінтернівське проходить автомагістраль Одеса-Київ населення – 4 тис. чоловік.
Населений пункт виник на початку XIX століття, десь у 1802 році, як кріпацьке село. Його поява і назва пов'язані з ім'ям поміщика Полтавської губернії Антона Кодинцева, який купив землю у поміщика Колмогорова і переселив сюди частину своїх кріпаків. Офіційно з 1818 року, тобто з часу побудування церкви, Антонове Кодинцеве вважалось містечком, де налічувалось понад сто дворів і постійно проживало кілька ремісників. Пізніше, з 1883 року, тут відкрилося два шинки і три невеличкі крамниці, щотижня збирався базар. Коли в 30–40 роках зросла роль таких навколишніх містечок як Янівка, Северинівка, Березівка, значення Антонового-Кодинцевого підупало.
Хоч селян у 1801 році звільнили від кріпосної залежності і наділили землею, однак фактично вільними вони не стали і тривалий час вважались тимчасовозобов'язаними. В 1870 році в містечку налічувалось 166 ревізьких душ, яким належало 803 десятини землі, або в середньому по 4,5–5 десятин на кожну душу чоловічої статі.
Жителі села (200 дворів) мали в 1873 році 114 волів, 57 корів та 68 коней. Майже половина селянських дворів не мала волів, дві третини – коней. Не маючи чим обробляти землю, вони змушені були здавати її в оренду та йти в найми до поміщиків або куркулів. В той же час заможні господарі мали по парі або й по дві волів, дві – три корови, стільки ж коней.
Ті селяни, ким надільної землі не вистачало, орендували її у багатіїв. За десятину орної землі сплачували по 3 крб. 50 коп., за сінокіс – 3-5 крб. Доводилось наймати і вигін під пасовисько. За це платили землевласнику по 2 крб. сріблом віч голови худоби. Крім оренди, існувала ще така форма визиску як засів поміщицької землі за четверту кону від урожаю.
Місцеві багатії – поміщик Бутенко, який мав 715 десятин землі, брати Дончеви (500 десятин), Є.І. Шаповаленко (700 десятин), Келлер (1400 десятин), І. Шаповаленко (1192 десятини), стягуючи з бідноти «четверту копу», примножували свої багатства.
Селяни несли великий податковий тягар. Вони платили подушну подать у розмірі 1 крб. 60 коп. (разом 265 крб. 60 коп.). На казенні земські повинності з селян стягували по 57 коп., з душі (всього 94 крб. 62 коп.). Загальна сума податей (1879 р.) становила 204 крб. та викупні платежі – 525 крб. 62 коп. Отже, 166 ревізьких душ щороку змушені були вносити в казну 1090 крб. Недоїмки весь час зростали, селяни розорювались, кидали свої хати і йшли в місто на заробітки.
Оскільки Антонове-Кодинцеве лежало на великому, т. зв. поштовому шляху, або військово-транспортному тракті, що зв'язував Одесу з Вознесенськом, воно хоч і повільно, а все ж зростало. На початку 80-х років тут налічувалось 130 дворів, а наприкінці XIX століття на 11 дворів стало більше; кількість жителів зросла з 544 до 785 чоловік.
Саме містечко мало досить непривабливий вигляд. Більшість селян жила в землянках з землянок» покрівлею, де росли трава і бур'ян. Навколо хатин не було ні огорожі, ні дерев.
Важкі соціально-економічні умови життя, політична безправність доповнювались темнотою більшості населення. В 70-х роках у містечку працювало дві школи, в яких навчалось всього 67 учнів. Першу з них, однокласну церковнопарафіяльну, відкрили в 1862 році. В ній тоді навчалось 8 хлопчиків. Друга, земська двокласна школа почала працювати з 1878 року. З часом кількість грамотних зросла. Це примусило земство в 1904 році відкрити бібліотеку, яка стала вогнищем культурного життя Антонового-Кодинцевого та навколишніх сіл. Близькість до Одеси, зв'язки вихідців з села, що працювали в місті і на каменоломнях, з Антоновим-Кодинцевим сприяли формуванню в 1902–1903 pp. групи революційно настроєних селян. У села Одеського повіту, в т. ч. і в Антонове-Кодинцеве, часто приїздили агітатори з Одеси. Завдяки цьому сюди потрапляли листівки та інша нелегальна література. Так, у серпні 1904 року жандарми знайшли на околиці містечка згорток, в якому виявились революційні видання Одеського комітету РСДРП. Тут були прокламації «Война
Комінтернівське
Сторінка 1 з 9
Комінтернівське (до 1933 року містечко Антонове-Кодинцеве, до 1965 р. –м. Комінтернівське) – селище міського типу, районний центр і центр однойменної селищної Ради, якій підпорядковані села Вовківське, Зоринове, Шевченка, Шевченків Кут. Розташоване за 50 км від Одеси і за 16 км від залізнично станції Кремидівка. Через Комінтернівське проходить автомагістраль Одеса-Київ населення – 4 тис. чоловік.
Хоч селян у 1801 році звільнили від кріпосної залежності і наділили землею, однак фактично вільними вони не стали і тривалий час вважались тимчасовозобов'язаними. В 1870 році в містечку налічувалось 166 ревізьких душ, яким належало 803 десятини землі, або в середньому по 4,5–5 десятин на кожну душу чоловічої статі.
Жителі села (200 дворів) мали в 1873 році 114 волів, 57 корів та 68 коней. Майже половина селянських дворів не мала волів, дві третини – коней. Не маючи чим обробляти землю, вони змушені були здавати її в оренду та йти в найми до поміщиків або куркулів. В той же час заможні господарі мали по парі або й по дві волів, дві – три корови, стільки ж коней.
Ті селяни, ким надільної землі не вистачало, орендували її у багатіїв. За десятину орної землі сплачували по 3 крб. 50 коп., за сінокіс – 3-5 крб. Доводилось наймати і вигін під пасовисько. За це платили землевласнику по 2 крб. сріблом віч голови худоби. Крім оренди, існувала ще така форма визиску як засів поміщицької землі за четверту кону від урожаю.
Місцеві багатії – поміщик Бутенко, який мав 715 десятин землі, брати Дончеви (500 десятин), Є.І. Шаповаленко (700 десятин), Келлер (1400 десятин), І. Шаповаленко (1192 десятини), стягуючи з бідноти «четверту копу», примножували свої багатства.
Селяни несли великий податковий тягар. Вони платили подушну подать у розмірі 1 крб. 60 коп. (разом 265 крб. 60 коп.). На казенні земські повинності з селян стягували по 57 коп., з душі (всього 94 крб. 62 коп.). Загальна сума податей (1879 р.) становила 204 крб. та викупні платежі – 525 крб. 62 коп. Отже, 166 ревізьких душ щороку змушені були вносити в казну 1090 крб. Недоїмки весь час зростали, селяни розорювались, кидали свої хати і йшли в місто на заробітки.
Оскільки Антонове-Кодинцеве лежало на великому, т. зв. поштовому шляху, або військово-транспортному тракті, що зв'язував Одесу з Вознесенськом, воно хоч і повільно, а все ж зростало. На початку 80-х років тут налічувалось 130 дворів, а наприкінці XIX століття на 11 дворів стало більше; кількість жителів зросла з 544 до 785 чоловік.
Саме містечко мало досить непривабливий вигляд. Більшість селян жила в землянках з землянок» покрівлею, де росли трава і бур'ян. Навколо хатин не було ні огорожі, ні дерев.
Важкі соціально-економічні умови життя, політична безправність доповнювались темнотою більшості населення. В 70-х роках у містечку працювало дві школи, в яких навчалось всього 67 учнів. Першу з них, однокласну церковнопарафіяльну, відкрили в 1862 році. В ній тоді навчалось 8 хлопчиків. Друга, земська двокласна школа почала працювати з 1878 року. З часом кількість грамотних зросла. Це примусило земство в 1904 році відкрити бібліотеку, яка стала вогнищем культурного життя Антонового-Кодинцевого та навколишніх сіл. Близькість до Одеси, зв'язки вихідців з села, що працювали в місті і на каменоломнях, з Антоновим-Кодинцевим сприяли формуванню в 1902–1903 pp. групи революційно настроєних селян. У села Одеського повіту, в т. ч. і в Антонове-Кодинцеве, часто приїздили агітатори з Одеси. Завдяки цьому сюди потрапляли листівки та інша нелегальна література. Так, у серпні 1904 року жандарми знайшли на околиці містечка згорток, в якому виявились революційні видання Одеського комітету РСДРП. Тут були прокламації «Война
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка
- Сичавка
- Петрівка