Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
19 березня, зібравшись на мітинг, селяни вирішили звернутись до Одеської
Ради робітничих депутатів з проханням поклопотатися перед штабом
військового округу про виділення солдатів з кіньми для засіву селянських наділів.
Радісно зустріли селяни звістку про перемогу Жовтневої революції в Петрограді і ленінські декрети про мир і землю. Виявом цього були листи селян в одеську більшовицьку газету «Голос пролетария», в яких вони запевняли про підтримку всіх заходів Радянської влади.
В січні 1918 року селяни Антонового-Кодинцевого розгромили маєток Шаповаленка та інших землевласників і почали ділити землю.
Одним з перших заходів після встановлення Радянської влади в селі була ліквідація волосного правління і утворення Ради селянських депутатів, яка почала проводити в життя постанови Радянського уряду про землю. Але розгорнути широку діяльність Рада не встигла, бо в березні 1918 року містечко захопили «австро-німецькі війська і встановили тут жорстокий окупаційний режим. Поміщики, що повернулися разом з ними, відібрали у селян землю та інвентар.
У цей час кілька уродженців містечка і серед них І.Ю. Овчаренко повернулися з фронту. Незабаром вони зв'язалися з більшовиками с. Анатоліївки і в серпні 1918 року створили в себе партійний осередок та сільський ревком. І.Ю. Овчаренко ввійшов до складу районного Анатолієво-Тузлівського ревкому, одержував звідти літературу тощо. Народився він у сім'ї безземельного селянина, змалку нас чужих свиней. Згодом працював в Одесі на бісквітній фабриці, на заводах РОПИТ і Белліно-Фендеріха. В роки першої світової війни дослужився до чипа підпрапорщика. За мужність у боях був нагороджений георгіївським хрестом 4 ступенів і медалями 2 ступенів; у серпні 1917 року йому присвоїли звання прапорщика і запропонували поїхати на Дон, де гуртувалося контрреволюційне козацтво. Іван Юхимович обрав інший шлях: у жовтні 1917 року він повернувся в Антонове-Кодинцеве і став у лави борців за перемогу Радянської влади. За дорученням Анатолієво-Тузлівського і Антоново-Кодинцевського військово-революційних комітетів І.Ю. Овчаренко восени 1918 року почав формувати партизанський загін для боротьби проти австро-німецьких окупантів та гетьманщини.
В листопаді 1918 року підпільники містечка обеззброїли гетьманську варту, захопили два кулемети, близько 50 гвинтівок, 45 коней. Батальйон карателів, направлений у село, підпільники пропустили, а потім оточили і теж обеззброїли.
Як тільки в листопаді 1918 року виникла нова небезпека з боку англо-французьких інтервентів, підпільники скликали селянський сход. Його керівники і учасники М.Ф. Потриваєв, І.Ю. Овчаренко та інші закликали населення посилити боротьбу проти нових ворогів Радянської влади. Схваливши цю пропозицію, селяни вирішили створити революційний загін, командиром якого призначили І.Ю. Овчаренка. Наприкінці грудня стало відомо, що в містечко мав прибути французька військова місія. На вимогу місії в Антоновому-Кодинцевому було скликано волосний з'їзд. До нього ретельно готувались і більшовики. Для виступу на з їзді виділили ораторів з місцевих жителів, більшовиків І.Є. Фоменка, С.П. Захарченка, С.Ф. Цебренка.
На з'їзд, крім французької військової місії, прибув також представник петлюрівського «уряду». Він виступив з демагогічною промовою «про рідну, самостійну Україну», але нічого не сказав про землю і владу. Представник місії заявив, що союзні пінська прибули на Україну, щоб допомогти населенню подолати анархію та підтримати «законний» уряд. На його запитання яку владу хоче мати населення, присутні тут селяни відповіли одностайно: «Радянську». Далі виступили І.Є. Фоменко, С.П. Захарченко та інші. їх відповіді представникам місії звелись до головного: «Ми вас на Україну не кликали, і чим швидше ви повернетесь до Франції, тим скоріше тут установиться порядок». Місія поїхала ні з чим.
Наприкінці березня в Антонове-Кодинцеве надійшла вказівка підпільного Одеського обласному про негайний виступ проти англо-французьких інтервентів. Партизани містечка влилися в Тилігуло-Березанський партизанський загін, яким командувач М.І. Іванченко. Жителі містечка взяли участь у бойових операціях проти петлюрівських банд Козубського, Варениці.
Комінтернівське
Сторінка 3 з 9
питання не розв'язала, життя селян не поліпшилось. Вони не мали ні реманенту ні тяглової сили, ні достатньої кількості робочих рук.19 березня, зібравшись на мітинг, селяни вирішили звернутись до Одеської
Ради робітничих депутатів з проханням поклопотатися перед штабом
Радісно зустріли селяни звістку про перемогу Жовтневої революції в Петрограді і ленінські декрети про мир і землю. Виявом цього були листи селян в одеську більшовицьку газету «Голос пролетария», в яких вони запевняли про підтримку всіх заходів Радянської влади.
В січні 1918 року селяни Антонового-Кодинцевого розгромили маєток Шаповаленка та інших землевласників і почали ділити землю.
Одним з перших заходів після встановлення Радянської влади в селі була ліквідація волосного правління і утворення Ради селянських депутатів, яка почала проводити в життя постанови Радянського уряду про землю. Але розгорнути широку діяльність Рада не встигла, бо в березні 1918 року містечко захопили «австро-німецькі війська і встановили тут жорстокий окупаційний режим. Поміщики, що повернулися разом з ними, відібрали у селян землю та інвентар.
У цей час кілька уродженців містечка і серед них І.Ю. Овчаренко повернулися з фронту. Незабаром вони зв'язалися з більшовиками с. Анатоліївки і в серпні 1918 року створили в себе партійний осередок та сільський ревком. І.Ю. Овчаренко ввійшов до складу районного Анатолієво-Тузлівського ревкому, одержував звідти літературу тощо. Народився він у сім'ї безземельного селянина, змалку нас чужих свиней. Згодом працював в Одесі на бісквітній фабриці, на заводах РОПИТ і Белліно-Фендеріха. В роки першої світової війни дослужився до чипа підпрапорщика. За мужність у боях був нагороджений георгіївським хрестом 4 ступенів і медалями 2 ступенів; у серпні 1917 року йому присвоїли звання прапорщика і запропонували поїхати на Дон, де гуртувалося контрреволюційне козацтво. Іван Юхимович обрав інший шлях: у жовтні 1917 року він повернувся в Антонове-Кодинцеве і став у лави борців за перемогу Радянської влади. За дорученням Анатолієво-Тузлівського і Антоново-Кодинцевського військово-революційних комітетів І.Ю. Овчаренко восени 1918 року почав формувати партизанський загін для боротьби проти австро-німецьких окупантів та гетьманщини.
В листопаді 1918 року підпільники містечка обеззброїли гетьманську варту, захопили два кулемети, близько 50 гвинтівок, 45 коней. Батальйон карателів, направлений у село, підпільники пропустили, а потім оточили і теж обеззброїли.
Як тільки в листопаді 1918 року виникла нова небезпека з боку англо-французьких інтервентів, підпільники скликали селянський сход. Його керівники і учасники М.Ф. Потриваєв, І.Ю. Овчаренко та інші закликали населення посилити боротьбу проти нових ворогів Радянської влади. Схваливши цю пропозицію, селяни вирішили створити революційний загін, командиром якого призначили І.Ю. Овчаренка. Наприкінці грудня стало відомо, що в містечко мав прибути французька військова місія. На вимогу місії в Антоновому-Кодинцевому було скликано волосний з'їзд. До нього ретельно готувались і більшовики. Для виступу на з їзді виділили ораторів з місцевих жителів, більшовиків І.Є. Фоменка, С.П. Захарченка, С.Ф. Цебренка.
На з'їзд, крім французької військової місії, прибув також представник петлюрівського «уряду». Він виступив з демагогічною промовою «про рідну, самостійну Україну», але нічого не сказав про землю і владу. Представник місії заявив, що союзні пінська прибули на Україну, щоб допомогти населенню подолати анархію та підтримати «законний» уряд. На його запитання яку владу хоче мати населення, присутні тут селяни відповіли одностайно: «Радянську». Далі виступили І.Є. Фоменко, С.П. Захарченко та інші. їх відповіді представникам місії звелись до головного: «Ми вас на Україну не кликали, і чим швидше ви повернетесь до Франції, тим скоріше тут установиться порядок». Місія поїхала ні з чим.
Наприкінці березня в Антонове-Кодинцеве надійшла вказівка підпільного Одеського обласному про негайний виступ проти англо-французьких інтервентів. Партизани містечка влилися в Тилігуло-Березанський партизанський загін, яким командувач М.І. Іванченко. Жителі містечка взяли участь у бойових операціях проти петлюрівських банд Козубського, Варениці.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка
- Сичавка
- Петрівка