Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
пересіченій балками місцевості, що поблизу моря сходяться в одну. Через нього пролягає автодорога Одеса–Миколаїв. Населення – 1600 чоловік.
Сичавка заснована в кінці XVIII століття. Першими її поселенцями були втікачі – селяни з північних і центральних областей України та відставні солдати.
Населений пункт мап кілька назв – Сичавка, Олександрівна, Ізмаїлівка, Тишковка. Найпоширенішими були дві перші назви – Сичавка і Олександрівка. Вони були в ужитку до 1922 року – часу перейменування на село ім. лейтепапта Шмідта. Однак закріпилася за селом перша, найбільш розповсюджена назва – Сичавка.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції Сичавка (Олександрівка) була волосним центром і входила до складу Одеського повіту Херсонської губернії.
Напередодні селянської реформи, у 1859 році, в Ставці проживало 1055 чоловік. Це були головним чином державні селяни, основним заняттям яких було землеробство та рибальство. В результаті реформи сичавці одержали 2937 десятин придатної для оранки та 542 десятини непридатної землі.
Селяни швидко відчули весь тягар грабіжницької реформі!. Щорічні викупні платежі вкрай виснажували їх господарства. За даними Одеської повітової земської управи, сичавська община зобов'язана була щорічно сплачувати податок в сумі 1185 карбованців.
Нужденне становище селянства відбито в доповідній записці Одеської повітової земської управи про недоїмки сичавців на вересень 1885 року в сумі 2214 карбованців: «... через те, що недоїмки запускаються з року в рік і в данин час значно перевищують обсяг поточного року, - писалося в доповідній, - земська управа...просить поліцейське управління зробити відповідне розпорядження про негайно стягнення згаданих недоїмок».
Для Сичавки, як і для інших сіл півдня України, в кінці XIX – на початку
ХХ століття характерна гостра класова диференціація. Поряд зі значним нв ком куркульських господарств тут налічувалось чимало малоземельних і безземельних селян, які наймитували у сільських багатіїв та навколишніх поміщиків.
Зароблені потом копійки у сільських наймитів та сільської бідноти вивуджували лихварі і церковники. В селі було 5 шинків, винокурня і церква, яка володіла 120 десятинами кращої орної землі. Тільки в 1898 році в Сичавці відкрили лікарню на 10 ліжок.
В селі була церковнопарафіяльна школа, в якій працювали 2 вчителі. Революційні події 1905–1907 pp. поширились і на Сичавку. Керовані приїжджими з Одеси агітаторами та революційно настроєними місцевими селянами-бідняками, сичавці влітку 1905 року готувалися до масового виступу проти багатіїв та місцевих органів влади. Однак цьому стали на перешкоді арешти селянських організаторів. Збереглися відомості про двох місцевих керівників снчавської бідноти – Г.І. Білоусова та Г.Д. Драченка, які провадили революційну роботу серед селян. Поліція, раптово наскочивши, заарештувала їх. Підчас обшуку в Білоусова знайшли револьвер, 279 примірників різних прокламацій та 43 брошури революційного змісту. Його звинуватили в приналежності до таємного товариства, що мало «на меті скинення існуючого державного ладу», і ув'язнили в одеській тюрмі. Після суду Г. І. Білоусова вислали у Вологодську губернію.
Хата Г.Д. Драченка була місцем зборів та перебування агітаторів з Одеси, схопити яких не вдалось, але при обшуку поліція знайшла тут 265 друкованих революційних прокламацій. За рішенням прокурора Одеського окружного суду Г.Д. Драченко був ув'язнений.
В роки столи пінської реакції соціально-економічне становище трудящого селянства погіршало. Навіть повітове земство в своєму друкованому органі констатувало, що половині селян не вистачає хліба для харчування, а три чверті селянських дворів не мають зерна для посіву.
Трудяще селянство і насамперед біднота Сичавки напередодні Жовтневої революції та в період боротьби за встановлення Радянської влади рішуче виступили проти поміщиків і куркулів. Найбідніші селяни, а за ними й середняки взяли активну участь у революційному русі. Навесні 1917 року місцеві органи Тимчасового уряду мали тривожні сигнали з Сичавської волості
Сичавка
Сторінка 1 з 7
Сичавка (до 1922 року – Олександрівка) – село, центр однойменної сільської Ради Комінтернівського району, якій підпорядковане також село Кошари. Розташована за 30 км від районного центру, відстань до найближчої залізничної станції Кремндівка – 25 км. Село розкинулось у горбастій, Сичавка заснована в кінці XVIII століття. Першими її поселенцями були втікачі – селяни з північних і центральних областей України та відставні солдати.
Населений пункт мап кілька назв – Сичавка, Олександрівна, Ізмаїлівка, Тишковка. Найпоширенішими були дві перші назви – Сичавка і Олександрівка. Вони були в ужитку до 1922 року – часу перейменування на село ім. лейтепапта Шмідта. Однак закріпилася за селом перша, найбільш розповсюджена назва – Сичавка.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції Сичавка (Олександрівка) була волосним центром і входила до складу Одеського повіту Херсонської губернії.
Напередодні селянської реформи, у 1859 році, в Ставці проживало 1055 чоловік. Це були головним чином державні селяни, основним заняттям яких було землеробство та рибальство. В результаті реформи сичавці одержали 2937 десятин придатної для оранки та 542 десятини непридатної землі.
Селяни швидко відчули весь тягар грабіжницької реформі!. Щорічні викупні платежі вкрай виснажували їх господарства. За даними Одеської повітової земської управи, сичавська община зобов'язана була щорічно сплачувати податок в сумі 1185 карбованців.
Нужденне становище селянства відбито в доповідній записці Одеської повітової земської управи про недоїмки сичавців на вересень 1885 року в сумі 2214 карбованців: «... через те, що недоїмки запускаються з року в рік і в данин час значно перевищують обсяг поточного року, - писалося в доповідній, - земська управа...просить поліцейське управління зробити відповідне розпорядження про негайно стягнення згаданих недоїмок».
Для Сичавки, як і для інших сіл півдня України, в кінці XIX – на початку
ХХ століття характерна гостра класова диференціація. Поряд зі значним нв ком куркульських господарств тут налічувалось чимало малоземельних і безземельних селян, які наймитували у сільських багатіїв та навколишніх поміщиків.
Зароблені потом копійки у сільських наймитів та сільської бідноти вивуджували лихварі і церковники. В селі було 5 шинків, винокурня і церква, яка володіла 120 десятинами кращої орної землі. Тільки в 1898 році в Сичавці відкрили лікарню на 10 ліжок.
В селі була церковнопарафіяльна школа, в якій працювали 2 вчителі. Революційні події 1905–1907 pp. поширились і на Сичавку. Керовані приїжджими з Одеси агітаторами та революційно настроєними місцевими селянами-бідняками, сичавці влітку 1905 року готувалися до масового виступу проти багатіїв та місцевих органів влади. Однак цьому стали на перешкоді арешти селянських організаторів. Збереглися відомості про двох місцевих керівників снчавської бідноти – Г.І. Білоусова та Г.Д. Драченка, які провадили революційну роботу серед селян. Поліція, раптово наскочивши, заарештувала їх. Підчас обшуку в Білоусова знайшли револьвер, 279 примірників різних прокламацій та 43 брошури революційного змісту. Його звинуватили в приналежності до таємного товариства, що мало «на меті скинення існуючого державного ладу», і ув'язнили в одеській тюрмі. Після суду Г. І. Білоусова вислали у Вологодську губернію.
Хата Г.Д. Драченка була місцем зборів та перебування агітаторів з Одеси, схопити яких не вдалось, але при обшуку поліція знайшла тут 265 друкованих революційних прокламацій. За рішенням прокурора Одеського окружного суду Г.Д. Драченко був ув'язнений.
В роки столи пінської реакції соціально-економічне становище трудящого селянства погіршало. Навіть повітове земство в своєму друкованому органі констатувало, що половині селян не вистачає хліба для харчування, а три чверті селянських дворів не мають зерна для посіву.
Трудяще селянство і насамперед біднота Сичавки напередодні Жовтневої революції та в період боротьби за встановлення Радянської влади рішуче виступили проти поміщиків і куркулів. Найбідніші селяни, а за ними й середняки взяли активну участь у революційному русі. Навесні 1917 року місцеві органи Тимчасового уряду мали тривожні сигнали з Сичавської волості
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка