Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В перші ж дні війни понад 300 чоловіків призовного віку поповнили ряди Червоної Армії. В самому селі на початку липня сформувався загін народного ополчення. Командиром загону став місцевий учитель І.І. Гарнаженко. Серед ополченців були учасники громадянської війни, червоні партизани і червоногвардійці.
В заяві про вступ до загону народного ополчення колишній червоний партизан Чепура писав: «Я бився з Денікіним, Петлюрою, громив окупантів. Тепер вступаю добровольцем в ряди народного ополчення, клянуся, що життя свого не пошкодую для розгрому фашистських банд». Разом з іншими до народного ополчення вступив учасник громадянської війни А. Г. Римлянський та багато інших. Бійці загону вивчали гвинтівку, кулемет, штиковий бій. У вільний від занять час ополченці несли караульну службу по охороні врожаю, складів, тваринницьких ферм, колодязів тощо.
Жителі села брали участь у спорудженні укріплень, протитанкових ровів, аеродрому. Коли настала загроза фашистського вторгнення, частина колгоспників евакуювалася. Було вивезено 1000 голів худоби, 15 тракторів, кілька комбайнів та іншу техніку.
В окупованій Сичавці фашисти влаштували табір військовополонених. І ризикуючи життям, місцеві жителі допомагали полоненим: передавали їм одяг, харчі тощо.
Героїчний подвиг здійснив учень 9-го класу місцевої школи С. Філатов. У серпні–жовтні 1941 року він як доброволець брав участь у героїчній обороні Одеси, а потім за завданням підпільників залишився на окупованій території. Поліція схопила Сергія в селі Богданівці Доманівського району, але він вирвався з рук поліцаїв і закрився в сільській кузні. Протягом доби мужній юнак відстрілювався від ворогів. Загинув безстрашний патріот в полум'ї облитої бензином кузні. Портрет Сергія Філатова, матеріали про його життя і патріотичний подвиг зберігають в піонерській кімнаті Снчавської середньої школи.
На початку квітня 1944 року, дізнавшись про наближення частин червоної Армії, В. Юрченко, П. Іоанно, В. Мельниченко переправились на лівий берег Тилігульського лиману, взявши з собою 30 баркасів, шаланд і човнів, які потім були використані радянськими воїнами при форсуванні лиману.
5 квітня 1944 року воїни 3-го Українського фронту визволили село від гітлерівського ярма. Відступаючи під натиском Червоної Армії, гітлерівці спалили два шкільних приміщення, лікарню, млин, клуб, аптеку, магазин, зруйнували мости та вирубали всі зелені насадження.
Незабаром відновили свою діяльність чотири колгоспи – «Добра путь», ім. Щорса, «Певний шлях», ім. Горького. Землю тієї першої весни довелося обробляти в основному коровами. Все ж хліб виростили, і з іншого врожаю сичавські колгоспники здали до фонду Червоної Армії 1500 цнт зерна.
У перші післявоєнні роки ударною працею відзначились колгоспники Г.Л. Клапій, І.І. Клапій, І.І. Дудниченко та інші. Доярка М.А. Мізернюк, зберігши весь приплід – 18 телят, добилась високих надоїв молока від своєї групи корів. Коли в грудні 1946 року стало сутужно з кормами, доярка власноруч зібрала 8 гарб бур'яну, придатного для годівлі. Передову трудівницю було нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 pp.».
Рік у рік зміцнювалась економіка сичавських колгоспів. У 1947 році вони мали 127 коней і волів, 133 корови, 5 автомашин. В селі спорудили ставок площею 6 га, а в артілі «Добрів путь» було насаджено 10 га саду.
Під час весняної сівби 1947 року на сичавських ланах розгорнулось масове змагання. Відмінно виявили себе на польових роботах тракторист колгоспу «Певний шлях» М. Зубко та сівачі Л. Шевчук, І. Білоус, Л. Дудниченко. Вони першими в селі завершили сівбу і допомогли відстаючим швидше впоратись з роботами. Того року всі чотири сичавські колгоспи вчасно завершили сівбу ранніх культур.
Не відставали від трудівників Сичавки і рибалки колгоспу ім. Горького. Бригада П. Іоанно, в якій сумлінно трудились П. Матвєєв, М. Лебеденко, С. Кушнір, виконала план вилову риби на 115 процентів.
Сичавка
Сторінка 5 з 7
Однак на перешкоді дальшого розвитку колгоспів, піднесення матеріального добробуту трудівників села стала війна. На сільському мітингу колгоспники поклялись віддати всі сили справі перемоги над ворогом. В перші ж дні війни понад 300 чоловіків призовного віку поповнили ряди Червоної Армії. В самому селі на початку липня сформувався загін народного ополчення. Командиром загону став місцевий учитель І.І. Гарнаженко. Серед ополченців були учасники громадянської війни, червоні партизани і червоногвардійці.
В заяві про вступ до загону народного ополчення колишній червоний партизан Чепура писав: «Я бився з Денікіним, Петлюрою, громив окупантів. Тепер вступаю добровольцем в ряди народного ополчення, клянуся, що життя свого не пошкодую для розгрому фашистських банд». Разом з іншими до народного ополчення вступив учасник громадянської війни А. Г. Римлянський та багато інших. Бійці загону вивчали гвинтівку, кулемет, штиковий бій. У вільний від занять час ополченці несли караульну службу по охороні врожаю, складів, тваринницьких ферм, колодязів тощо.
Жителі села брали участь у спорудженні укріплень, протитанкових ровів, аеродрому. Коли настала загроза фашистського вторгнення, частина колгоспників евакуювалася. Було вивезено 1000 голів худоби, 15 тракторів, кілька комбайнів та іншу техніку.
В окупованій Сичавці фашисти влаштували табір військовополонених. І ризикуючи життям, місцеві жителі допомагали полоненим: передавали їм одяг, харчі тощо.
Героїчний подвиг здійснив учень 9-го класу місцевої школи С. Філатов. У серпні–жовтні 1941 року він як доброволець брав участь у героїчній обороні Одеси, а потім за завданням підпільників залишився на окупованій території. Поліція схопила Сергія в селі Богданівці Доманівського району, але він вирвався з рук поліцаїв і закрився в сільській кузні. Протягом доби мужній юнак відстрілювався від ворогів. Загинув безстрашний патріот в полум'ї облитої бензином кузні. Портрет Сергія Філатова, матеріали про його життя і патріотичний подвиг зберігають в піонерській кімнаті Снчавської середньої школи.
На початку квітня 1944 року, дізнавшись про наближення частин червоної Армії, В. Юрченко, П. Іоанно, В. Мельниченко переправились на лівий берег Тилігульського лиману, взявши з собою 30 баркасів, шаланд і човнів, які потім були використані радянськими воїнами при форсуванні лиману.
5 квітня 1944 року воїни 3-го Українського фронту визволили село від гітлерівського ярма. Відступаючи під натиском Червоної Армії, гітлерівці спалили два шкільних приміщення, лікарню, млин, клуб, аптеку, магазин, зруйнували мости та вирубали всі зелені насадження.
Незабаром відновили свою діяльність чотири колгоспи – «Добра путь», ім. Щорса, «Певний шлях», ім. Горького. Землю тієї першої весни довелося обробляти в основному коровами. Все ж хліб виростили, і з іншого врожаю сичавські колгоспники здали до фонду Червоної Армії 1500 цнт зерна.
У перші післявоєнні роки ударною працею відзначились колгоспники Г.Л. Клапій, І.І. Клапій, І.І. Дудниченко та інші. Доярка М.А. Мізернюк, зберігши весь приплід – 18 телят, добилась високих надоїв молока від своєї групи корів. Коли в грудні 1946 року стало сутужно з кормами, доярка власноруч зібрала 8 гарб бур'яну, придатного для годівлі. Передову трудівницю було нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 pp.».
Рік у рік зміцнювалась економіка сичавських колгоспів. У 1947 році вони мали 127 коней і волів, 133 корови, 5 автомашин. В селі спорудили ставок площею 6 га, а в артілі «Добрів путь» було насаджено 10 га саду.
Під час весняної сівби 1947 року на сичавських ланах розгорнулось масове змагання. Відмінно виявили себе на польових роботах тракторист колгоспу «Певний шлях» М. Зубко та сівачі Л. Шевчук, І. Білоус, Л. Дудниченко. Вони першими в селі завершили сівбу і допомогли відстаючим швидше впоратись з роботами. Того року всі чотири сичавські колгоспи вчасно завершили сівбу ранніх культур.
Не відставали від трудівників Сичавки і рибалки колгоспу ім. Горького. Бригада П. Іоанно, в якій сумлінно трудились П. Матвєєв, М. Лебеденко, С. Кушнір, виконала план вилову риби на 115 процентів.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка