Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
3 часом селяни почали переходити до колективних форм господарювання. Ще в 1923 році у Сичавці організувалось кредитне сільськогосподарське
товариство, яке подавало допомогу наибідишіим господарствам в обробітку землі, збиранні врожаю тощо. Спираючись на допомогу держави та використовуючи власні ресурси, кредитне товариство восени 1925 року створило один з перших у Радянському Союзі тракторний загін, який налічував 15 тракторів, 6 молотарок та інший причіпний інвентар. Діяльність тракторного загону істотно вплинула на життя селян і, насамперед, бідноти. Вже через рік посівні площі зросли більш як на 2 тис. десятин. Навесні 1926 року не лишилося жодпої десятини перелогів; економічно зміцніли середняцькі і бідняцькі господарства села. Переважна їх більшість вже мала озимі посіви, а здавання бідняцьких наділів куркулям в оренду звелося до мінімуму. Цього року сичавці зібрали зернових набагато більше, ніж у сусідніх селах. У 54 бідняцьких і середняцьких господарствах з'явилися виноградні насадження. Кредитне товариство користувалось широкою підтримкою Радянської держави. В 1927 році йому додатково передали три трактори «Фордзон». На досвіді роботи цього товариства селяни переконувались, що найдоцільніше використовувати техніку в умовах колективного господарювання. Під час створення колгоспів члени товариства першими вступали до них. Вони також активно відгукувались на проведення різних масово-політичних кампаній. Як повідомляла газета, члени товариства одностайно придбали облігації позики зміцнення народного господарства 1928 року. Проіснувало товариство до створення ТСОЗу в 1928 році. Одним з його організаторів і першим головою був комуніст М.Д. Михайлов.
Налагоджувалася робота кооперативно-збутової молочної ферми. Протягом одного лише року вона вивезла до Одеси 60 тис. відер молока.
Самовіддано працювали комуністи Сичавки на всіх ділянках господарського і громадсько-політичного життя. Незабутню пам'ять лишив по собі голова сільської Ради Є. Козак, який вірно служив народові. І зустрів смерть комуніст Козак на бойовому посту, рятуючи від пожежі хату місцевого бідняка. Хворий иа легені, він задихнувся в диму і, не приходячи до пам'яті, помер у лікарні. Звістка про смерть Є. Козака вразила всіх селян. Кореспондент районної газети так описував похорон комуніста: «Опівдні принесли ного партійці з лікарні до будинку сільради. Поклали там, де останні роки від ранку до вечора горів Козак на громадській роботі. Почесну варту поставили. По-червоному, по-новому поховали. Похилили прапори, як впали перші грудки землі на труну».
Життєвий приклад комуніста ще тісніше згуртував трудівників Сичавки навколо партійного осередку. І коли в 1929 році в селі розгорнувся масовіш колгоспний рух, то иа базі кредитного товариства та ТСОЗу були організовані артілі «Певний шлях», «Добра путь», ім. Щорса, «Майбутнє життя», «13-річчя Жовтня» та «Більшовнцькин сів».
Хоч перші колгоспи були невеликими, економічно слабкими і не мали організаційно-виробничого досвіду, вони все ж за перші два роки досягли певних господарських успіхів. В артілі «Майбутнє життя» всі колгоспники ще з весни 1933 року оголосили себе ударниками. Сумлінно працюючи, вони вчасно обробили 70 га городини, посіяли всі озимі і ярі культури. Того року колгосп одержав близько 38 тис. крб. чистого прибутку, переконав план хлібозаготівлі, а також план здачі м'яса державі. Тільки грішми члени артілі одержали на трудодень більше як по 6 карбованців.
Поряд з економічними зрушеннями розвивалась культура. В клубі працювали драматичний, музичний, фізкультурний та військовий гуртки, бібліотека з читальним залом. Відійшла в минуле неписьменність. У 30-х роках у двох школах початковій і середній – навчалися всі діти колгоспників.
У 1938–1939 pp. у Сичавці почалося укрупнення колгоспів. До 1940 року в селі залишилося чотири артілі – «Добра путь», ім. Щорса, «Певний шлях» та ім. Горького. У роки довоєнних п'ятирічок серед колгоспників поширився рух ударників. Особливо відзначилися бавовнярі Сичавки, які боролись за вирощення 10 цнт волокна з кожного га. Приклад сумлінної праці показували ланкові О.А. Старовойт, Н.Н. Карабан, колгоспники В.К. Назаренко, І.І. Юрченко та інші. За трудові досягнення їх у 1939 році затвердили учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Сичавка
Сторінка 4 з 7
населенням, брали участь у ліквідації неписьменності. Комсомольці та молодь побудували новий клуб на 150 місць, стали організаторами художньої самодіяльності на селі. У 1925 році розпочала роботу кіноустановка.3 часом селяни почали переходити до колективних форм господарювання. Ще в 1923 році у Сичавці організувалось кредитне сільськогосподарське
Налагоджувалася робота кооперативно-збутової молочної ферми. Протягом одного лише року вона вивезла до Одеси 60 тис. відер молока.
Самовіддано працювали комуністи Сичавки на всіх ділянках господарського і громадсько-політичного життя. Незабутню пам'ять лишив по собі голова сільської Ради Є. Козак, який вірно служив народові. І зустрів смерть комуніст Козак на бойовому посту, рятуючи від пожежі хату місцевого бідняка. Хворий иа легені, він задихнувся в диму і, не приходячи до пам'яті, помер у лікарні. Звістка про смерть Є. Козака вразила всіх селян. Кореспондент районної газети так описував похорон комуніста: «Опівдні принесли ного партійці з лікарні до будинку сільради. Поклали там, де останні роки від ранку до вечора горів Козак на громадській роботі. Почесну варту поставили. По-червоному, по-новому поховали. Похилили прапори, як впали перші грудки землі на труну».
Життєвий приклад комуніста ще тісніше згуртував трудівників Сичавки навколо партійного осередку. І коли в 1929 році в селі розгорнувся масовіш колгоспний рух, то иа базі кредитного товариства та ТСОЗу були організовані артілі «Певний шлях», «Добра путь», ім. Щорса, «Майбутнє життя», «13-річчя Жовтня» та «Більшовнцькин сів».
Хоч перші колгоспи були невеликими, економічно слабкими і не мали організаційно-виробничого досвіду, вони все ж за перші два роки досягли певних господарських успіхів. В артілі «Майбутнє життя» всі колгоспники ще з весни 1933 року оголосили себе ударниками. Сумлінно працюючи, вони вчасно обробили 70 га городини, посіяли всі озимі і ярі культури. Того року колгосп одержав близько 38 тис. крб. чистого прибутку, переконав план хлібозаготівлі, а також план здачі м'яса державі. Тільки грішми члени артілі одержали на трудодень більше як по 6 карбованців.
Поряд з економічними зрушеннями розвивалась культура. В клубі працювали драматичний, музичний, фізкультурний та військовий гуртки, бібліотека з читальним залом. Відійшла в минуле неписьменність. У 30-х роках у двох школах початковій і середній – навчалися всі діти колгоспників.
У 1938–1939 pp. у Сичавці почалося укрупнення колгоспів. До 1940 року в селі залишилося чотири артілі – «Добра путь», ім. Щорса, «Певний шлях» та ім. Горького. У роки довоєнних п'ятирічок серед колгоспників поширився рух ударників. Особливо відзначилися бавовнярі Сичавки, які боролись за вирощення 10 цнт волокна з кожного га. Приклад сумлінної праці показували ланкові О.А. Старовойт, Н.Н. Карабан, колгоспники В.К. Назаренко, І.І. Юрченко та інші. За трудові досягнення їх у 1939 році затвердили учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка