Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
землі і теж просив надіслати військову команду для охорони манна
і відновлення порядку6.
В період мирного розвитку революції більшовики Одеси посилили аптаціино- пропагандистську роботу серед сільського населення. В Сичавку кілька раз приїздив один з випробуваних революціонерів Л.В. Трофимов (дід Трохим). Ще на початок березня він брав участь у виборах до місцевих громадських організацій села. У звіті селянській секції Одеської Ради робітничих депутатів він писав: «Обрано комітет громадської безпеки з 25 осіб, у т.ч. й жінок. Комітет цей поділено на секції: 1) продовольчу; 2) міліцейську; 3) ліквідаційну (для ліквідації старого ладу); 4) культосвітню... Настрій селянства чудовий, піднесений, бадьорий, дисциплінований...». Далі А.В. Трофимов застерігав: «Дії комісара (Тимчасового уряду – В. Н.) дуже реакційні».
Наприкінці березня А.В. Трофимов брав участь в організації виборів делегатів від Сичавки до селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. Вибори пройшли успішно. Збори склали подяку селянській секції Одеської Ради робітничих депутатів «за надіслання такого досвідченого організатора, як А В. Трофимов».
Революційний настрій сичавців знайшов відбиток у постанові сільських зборів,
які відбулися в грудні 1917 року. В ній вимагалось «визнати лише владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, істину владу трудового народу».
Під керівництвом Одеської більшовицької організації селяни вирішили сформувати наприкінці 1917 року загін сільської Червоної гвардії, який був одним з перших на півдні України. Очолив його Г.І. Білоусов, що саме повернувся з фронту. Бійцями загону стали революційно настроєні сичавські бідняки Д.П. Царюк, С.Ф. Костандій, П.О. Помпенко, Т.І. Зубков та інші. Готуючись до повалення місцевих органів Центральної ради, загін реквізував у маєтках поміщиків та в сільської буржуазії 40 рушниць і 20 багнетів. Сичавці звернулися з листом до Одеської Ради робітничих депутатів, в якому повідомляли про створення загону Червоної гвардії. Снчавська Рада селянських депутатів просила санкції на те, щоб розпочати повстання.
У січні 1918 року в селі була встановлена Радянська влада. Однак у березні сюди вдерлися австро-німецькі окупанти. Бійці червоногвардійського загону пішли в підпілля, щоб активно боротися проти загарбників. Окупанти послали 31 березня 1918 року в Сичавку великий каральний загін. Вдершись сюди, вони вчинили масові пограбування, арешти, а потім підпалили село. У липні 1918 року підпільники сусідніх сіл – Анатолівки і Тузлів – приступили до створення об'єднаного військово-революційного комітету на чолі з більшовиком матросом-балтійцем М.Ф. Потриваєвим. Сичавці теж утворили нелегальну п'ятірку, яка стала ядром майбутнього партизанського загону.
В грудні 1918 року Одесу та навколишні села окупували англо-французькі інтервенти. В Сичавці й волості розгорнув діяльність партизанський загін. Його знову очолив Г.І. Білоусов. Активним організатором підпілля і партизанської боротьби в селі була Г.М. Панкратова, що працювала в Снчавській волосній бібліотеці. Завдяки цьому бібліотека стала одним з пунктів зв'язку партизанських загонів Одещини.
Активним борцем за встановлення Радянської влади на селі була вчителька місцевої школи Потапова, член сичавської Ради селянських депутатів. Вона тримала міцний зв'язок з одеськими більшовиками, виступала на зборах і мітингах, роз'яснювала суть зрадницької політики Центральної ради та закликала селян до боротьби з ворожими діями куркулів. За це куркулі люто ненавиділи активістку і робили не одну спробу вбити її, але біднота пильно охороняла свою захисницю.
В грудні 1918 року на партизанському з'їзді в с. Анатолівці за участю енчавців обговорювався план боротьби проти апгло-французьких інтервентів та білогвардійців. Партизани налагодили зв'язки з більшовицькими організаціями Миколаєва й Одеси. Па цей час кількість народних месників у Сичавській волості досягла кількох сот бійців.
Сичавка
Сторінка 2 з 7
про розгром маєтків та захоплення і розподіл поміщицької землі. В травні 1917 року з волості в Одесу надійшла телеграма, автор якої волав про допомогу у вигляді озброєного загону. Управляючий маєтком поміщиці Малаховської у вересні того ж року скаржився на сичанців за самочинне захоплення ними і відновлення порядку6.
В період мирного розвитку революції більшовики Одеси посилили аптаціино- пропагандистську роботу серед сільського населення. В Сичавку кілька раз приїздив один з випробуваних революціонерів Л.В. Трофимов (дід Трохим). Ще на початок березня він брав участь у виборах до місцевих громадських організацій села. У звіті селянській секції Одеської Ради робітничих депутатів він писав: «Обрано комітет громадської безпеки з 25 осіб, у т.ч. й жінок. Комітет цей поділено на секції: 1) продовольчу; 2) міліцейську; 3) ліквідаційну (для ліквідації старого ладу); 4) культосвітню... Настрій селянства чудовий, піднесений, бадьорий, дисциплінований...». Далі А.В. Трофимов застерігав: «Дії комісара (Тимчасового уряду – В. Н.) дуже реакційні».
Наприкінці березня А.В. Трофимов брав участь в організації виборів делегатів від Сичавки до селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. Вибори пройшли успішно. Збори склали подяку селянській секції Одеської Ради робітничих депутатів «за надіслання такого досвідченого організатора, як А В. Трофимов».
Революційний настрій сичавців знайшов відбиток у постанові сільських зборів,
які відбулися в грудні 1917 року. В ній вимагалось «визнати лише владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, істину владу трудового народу».
Під керівництвом Одеської більшовицької організації селяни вирішили сформувати наприкінці 1917 року загін сільської Червоної гвардії, який був одним з перших на півдні України. Очолив його Г.І. Білоусов, що саме повернувся з фронту. Бійцями загону стали революційно настроєні сичавські бідняки Д.П. Царюк, С.Ф. Костандій, П.О. Помпенко, Т.І. Зубков та інші. Готуючись до повалення місцевих органів Центральної ради, загін реквізував у маєтках поміщиків та в сільської буржуазії 40 рушниць і 20 багнетів. Сичавці звернулися з листом до Одеської Ради робітничих депутатів, в якому повідомляли про створення загону Червоної гвардії. Снчавська Рада селянських депутатів просила санкції на те, щоб розпочати повстання.
У січні 1918 року в селі була встановлена Радянська влада. Однак у березні сюди вдерлися австро-німецькі окупанти. Бійці червоногвардійського загону пішли в підпілля, щоб активно боротися проти загарбників. Окупанти послали 31 березня 1918 року в Сичавку великий каральний загін. Вдершись сюди, вони вчинили масові пограбування, арешти, а потім підпалили село. У липні 1918 року підпільники сусідніх сіл – Анатолівки і Тузлів – приступили до створення об'єднаного військово-революційного комітету на чолі з більшовиком матросом-балтійцем М.Ф. Потриваєвим. Сичавці теж утворили нелегальну п'ятірку, яка стала ядром майбутнього партизанського загону.
В грудні 1918 року Одесу та навколишні села окупували англо-французькі інтервенти. В Сичавці й волості розгорнув діяльність партизанський загін. Його знову очолив Г.І. Білоусов. Активним організатором підпілля і партизанської боротьби в селі була Г.М. Панкратова, що працювала в Снчавській волосній бібліотеці. Завдяки цьому бібліотека стала одним з пунктів зв'язку партизанських загонів Одещини.
Активним борцем за встановлення Радянської влади на селі була вчителька місцевої школи Потапова, член сичавської Ради селянських депутатів. Вона тримала міцний зв'язок з одеськими більшовиками, виступала на зборах і мітингах, роз'яснювала суть зрадницької політики Центральної ради та закликала селян до боротьби з ворожими діями куркулів. За це куркулі люто ненавиділи активістку і робили не одну спробу вбити її, але біднота пильно охороняла свою захисницю.
В грудні 1918 року на партизанському з'їзді в с. Анатолівці за участю енчавців обговорювався план боротьби проти апгло-французьких інтервентів та білогвардійців. Партизани налагодили зв'язки з більшовицькими організаціями Миколаєва й Одеси. Па цей час кількість народних месників у Сичавській волості досягла кількох сот бійців.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка