Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В селі й на його околицях виявлено рештки поселень епохи пізньої бронзи (кінець ІІ — початок І тисячоліття до н. е.), а також поселення перших віків нашої ери та салтово-маяцької культури (VII—VIII століття н. е.).
Село засноване вихідцями з Болгарії, які почали тут поселятися під час російсько-турецької війни 1806— 1812 рр. Первісна його назва Ташбунар, що походить від турецького Кам'яна Криниця; офіційно зареєстрована в 1814 році.
В 1825 році тут було 105 дворів, де налічувалося 748 жителів. Кожна болгарська родина одержувала по 60 десятин землі і на 10 років звільнялася від податків.
Протягом 1828—1834 рр. сюди переселилось ще 35 родин. Селу в той час належало 8280 десятин землі, або по 59 десятин на двір.
Волгарські колоністі, займались здебільшого вівчарством, розведенням великої рогатої худоби, а також вирощуванням кукурудзи, озимої пшениці, ячменю, капусти, помідорів, болгарського перцю, цибулі. Завдяки сприятливим кліматичним умовам в Ташбунарі переселенці почали розводити сади, виноградники, тутоі гаї, з коконів жінки ткали шовк для себе та на продаж. Поступово збільшувалася кількість населення. У 1853 році тут у 146 будинках мешкало 1111 жителів.
Після поразки в Кримській війні за Паризьким мирним добром Ташбунар в складі Ізмаїльського округу відійшов до Молдавського князівства. Відірваність від російського ринку, соціальне і національне гноблення викликали рішучій протест з боку населення. В 1860 році молдавські власті запровадили для переселенців військову повинність, від якої вони були звільнені в складі Росії. У відповідь на це почалося масове переселення болгар в Росію, зокрема в Таврію, де вони заснували недалеко від Азовського моря села Преслав та Інзовку.
За час перебування Ташбунару в складі Молдавського князівства (з 1861 р. Румунії) кількість жителів зменшилася до 988, які мешкали в 176 будинках. Кількість землі, що числилася за селом, становила 6919 десятин, з яких 1361 десятину відібрав у селян румунський уряд. 1878 року Ташбунар було повернено Росії. Тут налічувалося 444 коней, 989 голів великої рогатої худоби, 8646 овець. Селу належало 175 баштанів і городів, 92 садки, 22 вітряки. Значна частина з цього належала багатим господарствам. Одночасно тут було немало безземельних господарств.
Наприкінці XIX століття процес класової диференціації посилився. Кількість безземельних селянських родин збільшилася. Біднякн змушені були йти в найми до місцевих куркулів-чарбайджіїв або в сусідні села до німецьких колоністів. Місцеві куркулі — брати Попазови та інші — мали по 250 десятин землі. Їм належала також більшість худоби, випасів, виноградників. Вони жорстоко експлуатували розорених селян, які змушені були за низьку плату працювати в їхніх господарствах, брали великі проценти за позичене насіння та за оренду землі. В кінці XIX століття земельні наділи колоністів зменшилися до 10 десятин на двір, за станом на 1905 рік кількість землі, що припадала на один двір, зменшилась на 17 процентів.
В умовах важкого соціального гніту більшість дітей була позбавлена змоги вчитися. Сільську трикласну школу закінчували лише діти багатіїв, а інші — після першого — другого року навчання йшли в найми, залишаючись фактично без освіти.
Напередодні революції 1905—1907 рр. посилюється класова боротьба. В селі поширювалася ленінська «Искра», що друкувалася в Кишинові. Розповсюджували її учні Миколаївсько-Новоросійської учительської семінарії. Перший номер ленінської «Искрьі», як реліквію, зберігав житель Кам'янки — І. Караїнанський. Про революційні події 1905—1907 рр. селянам Ташбунару розповідали односельчани, які повернулися з російсько-японської війни. Так, І. Кінев привіз з собою нелегальну літературу, тексти революційних пісень. Агітаційну роботу серед селян Ташбунару провадили представники соціал-демократичної групи міста Болграда, створеної А. Христевим у 1905 році.
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Кам’янка
Сторінка 1 з 6
Кам'янка (до 1941 року Ташбунар) - село, центр Кам'янської сільської Ради, якій підпорядковане село Новокам'янка. Розташована за 6 км від озера Катлабуху. До найближчої залізничної станції Ташбунар — 5 км, до райцентру — ЗО км. Населення — 2530 чоловік. Село засноване вихідцями з Болгарії, які почали тут поселятися під час російсько-турецької війни 1806— 1812 рр. Первісна його назва Ташбунар, що походить від турецького Кам'яна Криниця; офіційно зареєстрована в 1814 році.
В 1825 році тут було 105 дворів, де налічувалося 748 жителів. Кожна болгарська родина одержувала по 60 десятин землі і на 10 років звільнялася від податків.
Протягом 1828—1834 рр. сюди переселилось ще 35 родин. Селу в той час належало 8280 десятин землі, або по 59 десятин на двір.
Волгарські колоністі, займались здебільшого вівчарством, розведенням великої рогатої худоби, а також вирощуванням кукурудзи, озимої пшениці, ячменю, капусти, помідорів, болгарського перцю, цибулі. Завдяки сприятливим кліматичним умовам в Ташбунарі переселенці почали розводити сади, виноградники, тутоі гаї, з коконів жінки ткали шовк для себе та на продаж. Поступово збільшувалася кількість населення. У 1853 році тут у 146 будинках мешкало 1111 жителів.
Після поразки в Кримській війні за Паризьким мирним добром Ташбунар в складі Ізмаїльського округу відійшов до Молдавського князівства. Відірваність від російського ринку, соціальне і національне гноблення викликали рішучій протест з боку населення. В 1860 році молдавські власті запровадили для переселенців військову повинність, від якої вони були звільнені в складі Росії. У відповідь на це почалося масове переселення болгар в Росію, зокрема в Таврію, де вони заснували недалеко від Азовського моря села Преслав та Інзовку.
За час перебування Ташбунару в складі Молдавського князівства (з 1861 р. Румунії) кількість жителів зменшилася до 988, які мешкали в 176 будинках. Кількість землі, що числилася за селом, становила 6919 десятин, з яких 1361 десятину відібрав у селян румунський уряд. 1878 року Ташбунар було повернено Росії. Тут налічувалося 444 коней, 989 голів великої рогатої худоби, 8646 овець. Селу належало 175 баштанів і городів, 92 садки, 22 вітряки. Значна частина з цього належала багатим господарствам. Одночасно тут було немало безземельних господарств.
Наприкінці XIX століття процес класової диференціації посилився. Кількість безземельних селянських родин збільшилася. Біднякн змушені були йти в найми до місцевих куркулів-чарбайджіїв або в сусідні села до німецьких колоністів. Місцеві куркулі — брати Попазови та інші — мали по 250 десятин землі. Їм належала також більшість худоби, випасів, виноградників. Вони жорстоко експлуатували розорених селян, які змушені були за низьку плату працювати в їхніх господарствах, брали великі проценти за позичене насіння та за оренду землі. В кінці XIX століття земельні наділи колоністів зменшилися до 10 десятин на двір, за станом на 1905 рік кількість землі, що припадала на один двір, зменшилась на 17 процентів.
В умовах важкого соціального гніту більшість дітей була позбавлена змоги вчитися. Сільську трикласну школу закінчували лише діти багатіїв, а інші — після першого — другого року навчання йшли в найми, залишаючись фактично без освіти.
Напередодні революції 1905—1907 рр. посилюється класова боротьба. В селі поширювалася ленінська «Искра», що друкувалася в Кишинові. Розповсюджували її учні Миколаївсько-Новоросійської учительської семінарії. Перший номер ленінської «Искрьі», як реліквію, зберігав житель Кам'янки — І. Караїнанський. Про революційні події 1905—1907 рр. селянам Ташбунару розповідали односельчани, які повернулися з російсько-японської війни. Так, І. Кінев привіз з собою нелегальну літературу, тексти революційних пісень. Агітаційну роботу серед селян Ташбунару провадили представники соціал-демократичної групи міста Болграда, створеної А. Христевим у 1905 році.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік