Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напередодні визволення села від румунських бояр з 513 господарств 220 було безкорівних, 110 – безкінних, 76 – безземельних, 88 господарств мали лише 1-2 га землі. За спогадами селян І. Половнюка і М. Половнюка, їх
батько був найбіднішим на селі і навіть мав прізвисько «Бідний Микола». Ні клаптика землі, а сім`я – з 7 чол. Щоб не вмерти з голоду, доводилось працювати в наймах у місцевих куркулів. Батько за оренду землі платив 300 лей за десятину й половину врожаю. Наприкінці року, після розрахунків, йому залишалась із зібраного врожаю лише половина соломи.
Населення було позбавлене і політичних прав. Вибори місцевої влади, що провадились в середині 30-х років, проходили в умовах терору, побоїв, підкупу. Для того, щоб бути обраним на посаду сільського примара, куркуль Саказли викотив на вулицю кілька бочок вина і частував виборців, а коли домігся свого, значно збільшив податки, щоб повернути гроші, витрачені на вибори. Проти такого свавілля жителі були безсилими що-небудь вдіяти.
Переважна більшість населення була неписьменною. Єдину невеличку школу з румунською мовою навчання відвідували діти багатіїв. В роки панування румунських бояр лише одна дівчина з села, Надія Кальчева, закінчила гімназію і працювала вчителькою. Але в 1036 році і її звільнено з роботи тільки тому, що вона болгарка. Вперше селяни побачили кіно в 1933 році. Це кінофільм нро воскресіння Христа На все село передплачувалося 3 газети, і то багатіями. Так було протягом усього окупаційного періоду.
28 червня 1940 року Ташбунар визволила Червона Армія. Відновлення Радянської влади стало народним святом. Зразу на площі зібралось все населення. З привітанням до народу виступили командири частин Червоної Армії і комуністи села О. В. Іванов, В. С. Саказли.
Розпочалися соціалістичні перетворення. Було конфісковано значну частину куркульських земель, млин, що належав Зільберману. Вживалися заходи для ліквідації приватної торгівлі і спекуляції. Створено сільське споживче товариство. Через кілька тижнів 54 бідняцькі родини об'єдналися в колгосп ім. Паризької Комуни, головою якого обрали одного з керівників підпілля О. В. Іванова. Трудящі визволеної Кам'янки впевнено будували нове життя.
Для обслуговування населення відкрито медичний пункт і пологовий будинок. За 2 місяці Радянської влади закінчено будівництво залізниці Ізмаїл — Арциз, що пройшла поблизу Ташбунару. Відкрито сільський клуб, почала працювати стаціонарна кіноустановка. Село радіофікували і в багатьох будинках почули голос Москви. Відкрилась масова бібліотека, в яку надіслали з східних областей 2 тис. книг. Вперше всі діти мали змогу відвідувати школу. Місцева інтелігенція приступила до ліквідації неписьменності. На кожні 10 дворів створювалась кімната лікнепу.
Щоб допомогти в обробітку землі, було створено МТС, в якій налічувалось 10 колісних і 2 гусеничні трактори. 2 комбайни, плуги, сівалки. Вперше на ланах хлібороби почали застосовувати сільськогосподарську техніку.
З великим натхненням зустріли жителі вибори до Верховної Ради СРСР. Вперше в історії села жінки здобули право голосувати. Виборці Ташбунару віддали свої голоси за кандидата в депутати до Ради Союзу — колгоспницю з сусіднього села Василівки — Гажеву.
Трудящі села, перейменованого в 1941 році на Кам'янку, на власні очі побачили значні перетворення у рідному селі, що сталися за Радянської влади. На широких ланах дозрівав багатий урожай. Але за кілька тижнів до початку жнив на Країну Рад напали фашистські орди. Жителі Кам'янки допомагали Червоній Армії, яка героїчно захищала рідну землю. Вони копали протитанкові рови, окопи тощо. М. П. Кружков, ризикуючи життям, підвозив пальне до танків, щоб дати можливість радянським воїнам вести активну оборону.
Через місяць після початку війни фашистські війська захопили село. Настали чорні дні окупації. Ті, що намагалися евакуюватись, потрапили в оточення і незабаром змушені були повернутись назад у село. Окупанти негайно заарештували М. П. Кружкова, О. І. Кінева, І. К. Караїванського, І. М. Караїванського, І. Г. Рашкова. Їх жорстоко побили, а потім заслали в концентраційний табір.
З приходом окупантів куркулі розграбували колгоспне майно,захопили землю з незібраним врожаєм. Відновилися старі порядки ще в жорстокішій
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Кам’янка
Сторінка 3 з 6
бідняків голод починався з осені. В пошуках кращої долі чимало бідняків залишали рідні оселі і виїздили до Америки.Напередодні визволення села від румунських бояр з 513 господарств 220 було безкорівних, 110 – безкінних, 76 – безземельних, 88 господарств мали лише 1-2 га землі. За спогадами селян І. Половнюка і М. Половнюка, їх
Населення було позбавлене і політичних прав. Вибори місцевої влади, що провадились в середині 30-х років, проходили в умовах терору, побоїв, підкупу. Для того, щоб бути обраним на посаду сільського примара, куркуль Саказли викотив на вулицю кілька бочок вина і частував виборців, а коли домігся свого, значно збільшив податки, щоб повернути гроші, витрачені на вибори. Проти такого свавілля жителі були безсилими що-небудь вдіяти.
Переважна більшість населення була неписьменною. Єдину невеличку школу з румунською мовою навчання відвідували діти багатіїв. В роки панування румунських бояр лише одна дівчина з села, Надія Кальчева, закінчила гімназію і працювала вчителькою. Але в 1036 році і її звільнено з роботи тільки тому, що вона болгарка. Вперше селяни побачили кіно в 1933 році. Це кінофільм нро воскресіння Христа На все село передплачувалося 3 газети, і то багатіями. Так було протягом усього окупаційного періоду.
28 червня 1940 року Ташбунар визволила Червона Армія. Відновлення Радянської влади стало народним святом. Зразу на площі зібралось все населення. З привітанням до народу виступили командири частин Червоної Армії і комуністи села О. В. Іванов, В. С. Саказли.
Розпочалися соціалістичні перетворення. Було конфісковано значну частину куркульських земель, млин, що належав Зільберману. Вживалися заходи для ліквідації приватної торгівлі і спекуляції. Створено сільське споживче товариство. Через кілька тижнів 54 бідняцькі родини об'єдналися в колгосп ім. Паризької Комуни, головою якого обрали одного з керівників підпілля О. В. Іванова. Трудящі визволеної Кам'янки впевнено будували нове життя.
Для обслуговування населення відкрито медичний пункт і пологовий будинок. За 2 місяці Радянської влади закінчено будівництво залізниці Ізмаїл — Арциз, що пройшла поблизу Ташбунару. Відкрито сільський клуб, почала працювати стаціонарна кіноустановка. Село радіофікували і в багатьох будинках почули голос Москви. Відкрилась масова бібліотека, в яку надіслали з східних областей 2 тис. книг. Вперше всі діти мали змогу відвідувати школу. Місцева інтелігенція приступила до ліквідації неписьменності. На кожні 10 дворів створювалась кімната лікнепу.
Щоб допомогти в обробітку землі, було створено МТС, в якій налічувалось 10 колісних і 2 гусеничні трактори. 2 комбайни, плуги, сівалки. Вперше на ланах хлібороби почали застосовувати сільськогосподарську техніку.
З великим натхненням зустріли жителі вибори до Верховної Ради СРСР. Вперше в історії села жінки здобули право голосувати. Виборці Ташбунару віддали свої голоси за кандидата в депутати до Ради Союзу — колгоспницю з сусіднього села Василівки — Гажеву.
Трудящі села, перейменованого в 1941 році на Кам'янку, на власні очі побачили значні перетворення у рідному селі, що сталися за Радянської влади. На широких ланах дозрівав багатий урожай. Але за кілька тижнів до початку жнив на Країну Рад напали фашистські орди. Жителі Кам'янки допомагали Червоній Армії, яка героїчно захищала рідну землю. Вони копали протитанкові рови, окопи тощо. М. П. Кружков, ризикуючи життям, підвозив пальне до танків, щоб дати можливість радянським воїнам вести активну оборону.
Через місяць після початку війни фашистські війська захопили село. Настали чорні дні окупації. Ті, що намагалися евакуюватись, потрапили в оточення і незабаром змушені були повернутись назад у село. Окупанти негайно заарештували М. П. Кружкова, О. І. Кінева, І. К. Караїванського, І. М. Караїванського, І. Г. Рашкова. Їх жорстоко побили, а потім заслали в концентраційний табір.
З приходом окупантів куркулі розграбували колгоспне майно,захопили землю з незібраним врожаєм. Відновилися старі порядки ще в жорстокішій
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік