Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Троїцьке засноване в 50-х роках XVIII століття втікачами-кріпаками з Лівобережної України та з Росії'. Обрано поселенцями місце (річка, ліс, масні чорноземи) було зручним для ведення господарства і захисту від ворога. Але селяни не знайшли тут бажаної волі. Вони потрапили під владу кримського хана. Ханський ставленик гетьман Волоський щороку стягував з поселенців данину в розмірі десятої частина врожаю та приплоду.
Після приєднання території між Бугом і Дністром до Росії (1791 рік) тут насаджувалося поміщицьке землеволодіння, відбувався процес закріпачення селянства. Однак у Троїцькому, яке в 1793 році стало слободою і було передано у відання казенного відомства, більшість населення становило казенні селяни. Крім них, в слободі налічувалося чимало кріпаків, що належали місцевим поміщикам, а також ремісників і торговців. У 1820 році тут проживало 780 меіпкапців. Черга 9 років Троїцьке було віднесено до розряду містечок. До 1834 року воно входило у Ольвіопольський повіт, а потім - до новоствореного Ананьївського повіту Херсонської губернії. Адміністративний та економічний зв'язок з Ананьєвом - одним із значних центрів торгівлі хлібом на півдні України - сприяв пожвавленню господарського життя містечка, зростанню його населення.
Напередодні реформи 1861 року тут проживало вже 929 чоловік. Жителям Троїцького - державним селянам, міщанам тощо - належало 5450 десятин землі. В руках поміщиків зосереджувалося у два рази більше - 11,6 тис. десятин, з них княгиня Гік мала 10 тис. десятин. Землевласники володіли кріпаками (близько 32 проц. селян). Останні одержували від поміщика земельні наділи - в середньому по 3 десятини на ревізьку душу4. При тогочасних трипільній і перелоговій системах землеробства та примітивних знаряддях праці така кількість землі по могла забезпечити селян хлібом. Розмір панщини і обсяг робіт нічим не регламентувалися. День панщини нерідко дорівнював трьом календарним дням.
Значно посилилась експлуатація селян, що були прикріплені до казенної землі. Більшість державних селян у Троїцькому перебувала «на господарському», власне, кріпосницькому становищі. П'ята частина їх мала наділи менше однієї десятини, половина - від 1 до 2 десятин.
Під час реформи 1861 року поміщики намагалися лишити в своїх руках якнайбільше землі. Тому селянам Троїцького було передано за значний викуп тільки 1600 десятий - сьому частину поміщицької землі. 20-25 проц. селян одержали неповні наділи, а близько 20 проц. - жалюгідні «дарчі» наділи (без викупу)'. Найвища норма надільної землі не перевищувала 3-4 десятин. Селяни мусили орендувати землю, але. як правило, через основного орендаря та суборендаря, а це значно посилювало експлуатацію хліборобів. Так, основний орендар здавав землю суборендареві по 4 крб. за десятину, а у того селяни орендували її за третину врожаю і ще сплачували грішми по 1 крб. за десятину орної землі та по 6-7 крб,- сінокосу чи випасу.
З розвитком капіталістичних відносин посилюється зубожіння трудящого селянства. За даними Херсонського земства, 80-х роках XIX століття а Троїцькому прожинало 2,5 тис. чоловік, з них 1505 - колишні державні і поміщицькі селяни. Вони об'єднувалися в сільську общину, яка мала 1828 десятін землі. Дуже скрутно було в общинників з реманентом і робочою худобою. У них налічувалося 183 плуги, 281 борона, 22 жатки, 429 коней.
Значну групу становили селяни-десятиниіки - 546 чоловік. Власної землі вони не мали, а худобою і реманентом були забезпечені вкрай погано (46 коней, 57 плугів, 58 борін). 60 сімей дссятинників жили в чужих хатах.
Про різке посилення класового розшарування на селі переконливо свідчать такі дані: 65 господарств зовсім не мали ріллі, у 85 її було від 1 до 3 десятин, у 150 - від З до 15. Куркулі володіли від 50 до 250 десятин. Значна частина сільських багатіїв виділилася на хутори. У 1887 році їх було 3 - Каданка, Шайтанка і Новоселка, в яких налічувалося 52 двори.
Троїцьке
Сторінка 1 з 8
Троїцьке (Свято-Троїцьке) - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Велика Василівка, Дачне, Катеринівка Перша, Козачий Яр, Комарівка.Мала Василівка, Маломайорське, Михайлівка, Новоолександрівка, Новотроїцьке, Панкратівка, Покровка, Шайтанка. Троїцьке розташоване на лівому березі річки Тилігулу, за 27 км під райцентру і залізничної станції Любашівка (на лінії Котовськ-Помічна). Зв'язано автобусним сполученням з Одесою, Любашівкою та Ананьєвом. Населення - 3,1 тис. чоловік. Після приєднання території між Бугом і Дністром до Росії (1791 рік) тут насаджувалося поміщицьке землеволодіння, відбувався процес закріпачення селянства. Однак у Троїцькому, яке в 1793 році стало слободою і було передано у відання казенного відомства, більшість населення становило казенні селяни. Крім них, в слободі налічувалося чимало кріпаків, що належали місцевим поміщикам, а також ремісників і торговців. У 1820 році тут проживало 780 меіпкапців. Черга 9 років Троїцьке було віднесено до розряду містечок. До 1834 року воно входило у Ольвіопольський повіт, а потім - до новоствореного Ананьївського повіту Херсонської губернії. Адміністративний та економічний зв'язок з Ананьєвом - одним із значних центрів торгівлі хлібом на півдні України - сприяв пожвавленню господарського життя містечка, зростанню його населення.
Напередодні реформи 1861 року тут проживало вже 929 чоловік. Жителям Троїцького - державним селянам, міщанам тощо - належало 5450 десятин землі. В руках поміщиків зосереджувалося у два рази більше - 11,6 тис. десятин, з них княгиня Гік мала 10 тис. десятин. Землевласники володіли кріпаками (близько 32 проц. селян). Останні одержували від поміщика земельні наділи - в середньому по 3 десятини на ревізьку душу4. При тогочасних трипільній і перелоговій системах землеробства та примітивних знаряддях праці така кількість землі по могла забезпечити селян хлібом. Розмір панщини і обсяг робіт нічим не регламентувалися. День панщини нерідко дорівнював трьом календарним дням.
Значно посилилась експлуатація селян, що були прикріплені до казенної землі. Більшість державних селян у Троїцькому перебувала «на господарському», власне, кріпосницькому становищі. П'ята частина їх мала наділи менше однієї десятини, половина - від 1 до 2 десятин.
Під час реформи 1861 року поміщики намагалися лишити в своїх руках якнайбільше землі. Тому селянам Троїцького було передано за значний викуп тільки 1600 десятий - сьому частину поміщицької землі. 20-25 проц. селян одержали неповні наділи, а близько 20 проц. - жалюгідні «дарчі» наділи (без викупу)'. Найвища норма надільної землі не перевищувала 3-4 десятин. Селяни мусили орендувати землю, але. як правило, через основного орендаря та суборендаря, а це значно посилювало експлуатацію хліборобів. Так, основний орендар здавав землю суборендареві по 4 крб. за десятину, а у того селяни орендували її за третину врожаю і ще сплачували грішми по 1 крб. за десятину орної землі та по 6-7 крб,- сінокосу чи випасу.
З розвитком капіталістичних відносин посилюється зубожіння трудящого селянства. За даними Херсонського земства, 80-х роках XIX століття а Троїцькому прожинало 2,5 тис. чоловік, з них 1505 - колишні державні і поміщицькі селяни. Вони об'єднувалися в сільську общину, яка мала 1828 десятін землі. Дуже скрутно було в общинників з реманентом і робочою худобою. У них налічувалося 183 плуги, 281 борона, 22 жатки, 429 коней.
Значну групу становили селяни-десятиниіки - 546 чоловік. Власної землі вони не мали, а худобою і реманентом були забезпечені вкрай погано (46 коней, 57 плугів, 58 борін). 60 сімей дссятинників жили в чужих хатах.
Про різке посилення класового розшарування на селі переконливо свідчать такі дані: 65 господарств зовсім не мали ріллі, у 85 її було від 1 до 3 десятин, у 150 - від З до 15. Куркулі володіли від 50 до 250 десятин. Значна частина сільських багатіїв виділилася на хутори. У 1887 році їх було 3 - Каданка, Шайтанка і Новоселка, в яких налічувалося 52 двори.
Дивиться також інші населені пункти цього району: