Сторінка 3 з 8
Криворучко, П. М. Боханець, С. М. Недолуженко та інші командири. Було вирішено на базі загону М. М. Криворука, який прибув з Ананьєва, створити опорний пункт в Кохівці. Це завдання успішно виконано. Вдалося
розпропагувати австрійський загін, що стояв у маєтку поміщика Флоринського. Солдати були обеззброєні, а офіцери і Флоринський. що вчинили опір, розстріляні. Цей успіх сприяв значному припливу в загін М. М. Криворучка нових бійців, у т. ч. й з Троїцького. Восени 1918 року 600 бійців загону влилися в 1-й Ананьївський стрілецький полк. Вій брав участь у визволенні повіту від німецьких окупантів, вів боротьбу проти петлюрівських байд.
У листопаді 1918 року, після краху австро-німецького окупаційного режиму на Україні, влада в Троїцькому перейшла до волосного ревному. Він провадив велику роботу по встановленню в селі і волості революційного порядку. Для боротьби з англо-французькими інтервентами, що захопили південь України, був створений партизанський загін, який в березні-квітні 1919 року разом з частинами Червоної Армії визволяв Одесу.
У квітні 1919 року куркулі Троїцького та навколишніх сіл вчинили антирадянський заколот, але були швидко розгромлені червоноармійським загоном, що прибув з Ананьєва. Та куркульський бандитизм тривав. Комітет бідноти, створений в травні того ж року, мобілізував активістів-бідняків у повітовий селянський загін, який вів боротьбу проти банди Козакова - одного з помічників отамана Григор'єва. Наприкінці липня становище ще більше загострилося. З півдня насувалося армія генерала Денікіна. З серпня білогвардійці захопили Троїцьке. Члени ревкому пішли у підпілля. Встановивши зв'язки з Ананьївським більшовицьким підпільним комітетом, вона взяли участь у формуванні партизанських загонів під командуванням В. К. Дубецького та І. І. Максименка. Координуючи свої дії з частинами Червоної Армії, партизани протягом жовтня 1919 - січня 1920 року розгромили З денікінські полки під Миколаївкою Другою та в районі Лукашівки-Сиротинки. 19 лютого 1920 року червоноармійці за допомогою партизанів і місцевих жителів визволили Троїцьке.
Ревком, що вийшов з підпілля, знову взяв владу в свої руки. У травні 1920 року в селі створено комнезам, який об'єднав 1039 незаможників. Бойовим ядром, навколо якого гуртувався і зростав радянський актив села, провідною політичною та організуючою силою став волосний партійний осередок, створений на початку серпня 1920 року. До нього входило 4 члени РКП(б) - Є. П. Дмитрашко (секретар), Д. П. Стебловський, П. Прохорив, В. Ф. Пономаренко - і 9 кандидатів. Одночасно був організований і комсомольський осередок. 10 серпня 1920 року газета «Большевик» повідомляла, що понад 30 найактивніших юнаків і дівчат Троїцького вступило до Комуністичної спілки молоді. Своїм секретарем вони обрали А. А. Черненка. Комуніста і комсомольці докладала великих зусиль до налагодження нормального життя в селі. Мри активній участі КНС ревком, партосередок продовжили роботу по наділеною землею бідняцьких родин. їм попередньо нарізали по 2 десятини на їдока. У другій половині серпня 1920 року в Троїцькому було проведено «Тиждень наступу па куркуля». У сільських багатіїв реквізували близько 20 проц. реманенту та худоби і розподілили їх серед незаможників. Це дало можливість успішно закінчити осінні польові роботи. До 20 вересня було засіяно 4 тис. десятип землі.
Того ж місяця в селі проводився «Тиждень селянина», під час якого партосередок організував прослуховування грамзапису промов В. І. Леніна «Що таке Радянська
влада?», «Про селян-середняків» і «Як назавжди врятувати трудящих від гніту поміщиків і капіталістів». Під враженням цих промов бідняцькі і середняцькі маси ще тісніше згуртувалися навколо комуністів. Про це переконливо свідчить вибори до сільської і волосної Рад, які відбулися у січні 1921 року. Керівне ядро в них становили більшовики.
Сільська Рада перш за все зайнялася питанням відродження занепалого господарства. Після запровадження НЕПу вона залучила до відбудови місцевих підприємств приватний капітал. У 1921-1922 рр. Троїцька Рада передала в оренду приватникам 2 напівзруйновані млини, 3 маслоробні. Через кілька місяців вони вже працювали. Гроші, одержані від орендарів, використовувалися для господарських потреб.
Для фінансової допомоги трудящим селянам у відбудові їх господарств у лютому 1922 року було організовано сільськогосподарське кредитне товариство, до
Дивиться також інші населені пункти цього району: