Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
колгоспом ім. Шевченка держава закріпила близько 2 тис. га землі. У 1935 - 1936 рр. вій мав 150 коней і 130 волів, придбав 3 автомашини. Спираючись на творчу ініціативу трудівників, правління і партійна організація колгоспу організували масове соціалістичне змагання, впроваджували нову агротехніку. Це дало можливість у передвоєнні роки одержувати середній урожай зернових по 18-20 цнт. 1940 року колгосп зібрав по 32,6 цнт пшениці на площі 377 га і став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Дружно працювали, заможно жили колгоспники. В 1939-1940 рр. вони одержували па трудодень по 3-4 кг зерна і 2-3 крб. грішми. В успіхах артілі була чимала заслуга здібного організатора невтомного працівника комуніста А. Є. Дмитрашка, який був її головою з 1934 по 1941 рік.
З кожним роком все краще працювали 5 промислово-кооперативних підприємств Троїцького. У 1939 році воші виробили продукції па 7 млн. крб. В селі було організовано механічно-слюсарну майстерню, налагоджено роботу державного млина. Ще в 1929 році стала до ладу дизельна електростанція потужністю 260 квт. У хатах засвітились лампочки Ілліча.
Рік у рік поліпшувалося медичне обслуговування трудящих. Колишня земська лікарня була повністю переобладнана, число ліжок збільшилося до 42. Вона мала пологове відділення, електрокабінет, амбулаторію, інфекційне відділення тощо. Тут працювало 2 лікарі, 8 фельдшерів та медсестер. В селі відкрили санепідстанцію, дитячу консультацію.
Значних успіхів трудящі села добилися і в галузі культури. Зусиллями культосвітньої секції сільради, вчителів та громадськості в 1936 році ліквідовано неписьменність. В середній, двох семирічних і початковій школах навчалося понад 500 дітей.
В селі діяли радіовузол, кінотеатр, районна бібліотека. Справжні» місцем культурного відпочинку жителів Троїцького став клуб. У гуртках художньої самодіяльності села брали участь молодь і багато літніх колгоспників.
Активно включилися трудящі Троїцького в боротьбу за виконання третього п'ятирічного плану розвитку народного господарства і культури СРСР. Однак напад гітлерівської Німеччини на нашу країну перешкодив його здійсненню. Вже в перші дні війни захищати соціалістичну Вітчизну пішло 800 жителів Троїцького. Ті. що лишилися. працювали на спорудженні оборонних укріплень навколо села і її районі. Провадилася евакуація майна колгосп і промислових підприємств. Але завершити її не вдалося.
8 серпня 1941 року німецько-румунські окупанти вдерлися в Троїцьке. Почалися масові страти і катування. Від рук фашистів загинули секретар райкому комсомолу М. З. Бордюженко, один з організаторів Радянської влади на селі Є. П. Дмитрашко з дружиною і інші активісти села, які не встигли відійти а Червоною Армією. Алє терор окупантів не зламав волю жителів. Вони билися з ворогом в лавах партизанського загону. що діяв у Троїцькому районі. Це був один з перших загонів, створених в Одеській області. Його бійці в серпні 1941 року брали участь у нападі на німецькі транспорти поблизу сіл Ширяєвого, Жовтня, Антонівки і Демидового. Під час цих боїв було вбито 120 солдатів і офіцерів порога, спалено 27 цистерн бензину, 47 автомашин з боєприпасами тощо.
Восени 1912 року, коли під стінами Сталінграда радянські війська вели героїчні бої, в селі організується підпільна група. До неї входили Лідія і Олексій Середицькі, Марія і Микола Чепурнюки. Людмила Василенко, Василь Смединський, Людмила Черненко, Максим Аниченко. Вони агітували населення саботувати заходи окупантів, писали та поширювали листівки, повідомлення Радянського інформбюро. В ніч з 6 на 7 листопада 1942 року підпільники на всіх громадських будівлях розклеїли листівки із закликами до боротьби а підступним ворогом. А в грудні, коли почався розгром фашистських військ на берегах Волги, розповсюдили понад 80 листівок. Невдовзі окупанти напали на слід підпільників. 25-27 грудня 1942 року декого з них було заарештовано. У фашистських катівнях тираспольської в'язниці загинули організатор групи вчителька Лідія Середицька та Марія Чепурнюк. А ті, кому вдалося врятуватися, продовжували боротьбу з ворогом аж до визволення села.
Троїцьке
Сторінка 5 з 8
ЧТЗ, понад ЗО комбайнів «Комунар» та іншу техніку. Плодотворну роботу по зміцненню колгоспних парторганізацій, поліпшенню організації праці в артілях, запровадженню трудодня провів політвідділ МТС. Все це обумовило економічне зміцнення колективних господарств в роки передвоєнних п'ятирічок. За З кожним роком все краще працювали 5 промислово-кооперативних підприємств Троїцького. У 1939 році воші виробили продукції па 7 млн. крб. В селі було організовано механічно-слюсарну майстерню, налагоджено роботу державного млина. Ще в 1929 році стала до ладу дизельна електростанція потужністю 260 квт. У хатах засвітились лампочки Ілліча.
Рік у рік поліпшувалося медичне обслуговування трудящих. Колишня земська лікарня була повністю переобладнана, число ліжок збільшилося до 42. Вона мала пологове відділення, електрокабінет, амбулаторію, інфекційне відділення тощо. Тут працювало 2 лікарі, 8 фельдшерів та медсестер. В селі відкрили санепідстанцію, дитячу консультацію.
Значних успіхів трудящі села добилися і в галузі культури. Зусиллями культосвітньої секції сільради, вчителів та громадськості в 1936 році ліквідовано неписьменність. В середній, двох семирічних і початковій школах навчалося понад 500 дітей.
В селі діяли радіовузол, кінотеатр, районна бібліотека. Справжні» місцем культурного відпочинку жителів Троїцького став клуб. У гуртках художньої самодіяльності села брали участь молодь і багато літніх колгоспників.
Активно включилися трудящі Троїцького в боротьбу за виконання третього п'ятирічного плану розвитку народного господарства і культури СРСР. Однак напад гітлерівської Німеччини на нашу країну перешкодив його здійсненню. Вже в перші дні війни захищати соціалістичну Вітчизну пішло 800 жителів Троїцького. Ті. що лишилися. працювали на спорудженні оборонних укріплень навколо села і її районі. Провадилася евакуація майна колгосп і промислових підприємств. Але завершити її не вдалося.
8 серпня 1941 року німецько-румунські окупанти вдерлися в Троїцьке. Почалися масові страти і катування. Від рук фашистів загинули секретар райкому комсомолу М. З. Бордюженко, один з організаторів Радянської влади на селі Є. П. Дмитрашко з дружиною і інші активісти села, які не встигли відійти а Червоною Армією. Алє терор окупантів не зламав волю жителів. Вони билися з ворогом в лавах партизанського загону. що діяв у Троїцькому районі. Це був один з перших загонів, створених в Одеській області. Його бійці в серпні 1941 року брали участь у нападі на німецькі транспорти поблизу сіл Ширяєвого, Жовтня, Антонівки і Демидового. Під час цих боїв було вбито 120 солдатів і офіцерів порога, спалено 27 цистерн бензину, 47 автомашин з боєприпасами тощо.
Восени 1912 року, коли під стінами Сталінграда радянські війська вели героїчні бої, в селі організується підпільна група. До неї входили Лідія і Олексій Середицькі, Марія і Микола Чепурнюки. Людмила Василенко, Василь Смединський, Людмила Черненко, Максим Аниченко. Вони агітували населення саботувати заходи окупантів, писали та поширювали листівки, повідомлення Радянського інформбюро. В ніч з 6 на 7 листопада 1942 року підпільники на всіх громадських будівлях розклеїли листівки із закликами до боротьби а підступним ворогом. А в грудні, коли почався розгром фашистських військ на берегах Волги, розповсюдили понад 80 листівок. Невдовзі окупанти напали на слід підпільників. 25-27 грудня 1942 року декого з них було заарештовано. У фашистських катівнях тираспольської в'язниці загинули організатор групи вчителька Лідія Середицька та Марія Чепурнюк. А ті, кому вдалося врятуватися, продовжували боротьбу з ворогом аж до визволення села.
Дивиться також інші населені пункти цього району: