Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
на річці Мокрому Ягорлику (притока Дністра), за 175 км від Одеси та за 20 км від залізничної станції Чубівка (на лінії Одеса—Київ). Населення — 5,3 тис. чоловік, Окни виникли в останній чверті XVIII століття. Назва села походить від молдавського слова «окни», тобто джерело, струмок. Ця місцевість багата саме на такі джерела, що не замерзають взимку. Перші вірогідні відомості про Окни зустрічаються в документах за 1791 рік. На цей час у селі, яке входило до Ананьївського повіту, проживало 35 сімей. Через 2 роки тут вже налічувалося 238 жителів (129 чоловіків та 109 жінок). Село називалось «молдавським», бо першими поселенцями були вихідці з Молдавії. Проте уже в цей період серед жителів налічувалося чимало українців, росіян, поляків. Одні з них втекли сюди від кріпацької неволі з центральних губерній Росії, України, з Польщі, інших згодом переселили російські поміщики, яким цар дарував тут угіддя.
У 1795 році одна частина села (38 дворів з населенням 231 чоловік) належала генералу Любомирському, інша, в якій проживало 154 мешканці, — князю Стурдзе. Йому ж належало 12 тис. десятин землі. У 1842 році ця частина Окон з 10 тис. десятин землі перейшла до дочки Стурдзе княгині Гагаріної. Розуміючи, що кріпацтву настає край, княгиня Гагаріна намагалася обплутати селян павутинням різних повиностей економічного характеру і таким чином забезпечити себе в майбутньому дешевою робочою силою. У 1858 році вона робить «благородний» жест — відпускає на волю 94 кріпацькі сім'ї, але без землі і приписує їх до міщан Ананьєва, Кишинева, Дубоссар, Одеси та інших міст. Хитрий задум княгині розкрився після ліквідації кріпосного права. Деякий час. поки цас було їй вигідно, вона дозволяла «вільним» селянам безплатно користуватися садибами, але за польові землі змушувала сплачувати чинш грішми і натурою. А в 1873 році княгиня поставила вимогу, щоб селяни платили їй також і за садибу, погрожуючі відмовою в оренді польових земель. Окнянці не погодилися і звернулися до суду. Почалася тривала судова тяганина. За рішенням Одеської судової палати в 1878 році 52 сім'ї колишніх кріпаків було виселено з їх осель. Понад півтора місяця вони жили за селом, просто неба, потім самочинно вселилися в свої хати. Але на цьому боротьба не припинилася, Гагаріна і її син вперто відмовляли селянам у праві на оселі і присадибні ділянки. Коли у вересні 1882 року в Окни прибув судовий пристав, «натовп жінок оточив виконавця закону і примусив його відмовитися від виконання судового рішення». Ні погрози, ні насильство, ні підкупи не могли зламати селян. Під керівництвом І. Задорожнюка, О. Пастушенка, Т. Жуковського та інших вони продовжували боротьбу. «Земельні непорозуміння», як доповідав новоросійський генерал-губернатор міністру внутрішніх справ, тривали в Окнах і в 1884 році, загрожуючи призвести до «цілого ряду інших аграрних заворушень». Щоб цього не сталося, власті послали в червні того ж року козачу сотню, яка вчинила жорстоку розправу над окнянськими селянами. їх побили і викинули з домівок. Кілька чоловік було заарештовано і обвинувачено в «підбурюванні натовпу до непокори властям». Трьох з них — Веселовського, Задорожнюка і Франка — кинуто у в'язницю.
Переслідування окнянців тривало і в наступні роки. У 1887 році їх неодноразово били в поліції, вимагаючи відмовитися від своїх прав на землю і садиби. Тридцятирічна боротьба селян закінчилася поразкою, бо сила була на боці поміщиків. Все своє життя окнянським хліборобам доводилося гнути спіну на багатіїв, бо своєї землі вони майже не мали. В Окнянській волості 7,5 тис. бідняцьких господарств володіли 6,5 тис. десятин землі, а князь Гагарін мав 28 тис. десятин. Ще 12 тис. десятин були власністю 11 інших поміщиків. Про убогість жителів Окнів переконливо говорить такий факт: на 10—15 селянських господарств принадив лише плуг.
Для більшості селянських дітей освіта була недоступна. До початку XX століття в селі існувала 2-класна церковнопарафіяльна школа, що розміщувалася в звичайній селянській хаті. В ній навчалося 30—35 учнів. У 1907 році збудовано нове приміщення школи на чотири класні кімнати, де навчалося 90 дітей. У 1913—1914 рр. школа вже мала 120 учнів. На кожній парті сиділо по 5 чоловік. За навчання доводилося платити 3 крб. на рік, тому школу відвідували здебільшого діти заможних селян і торговців.
Красні Окни
Сторінка 1 з 7
Красні Окни (до 1919 року — Окни) — селище міського типу, центр Красноокнянського району і однойменної селищної Ради, якій підпорядковані населені пункти Волярка, Нова Волярка, Флора. Селище розташоване У 1795 році одна частина села (38 дворів з населенням 231 чоловік) належала генералу Любомирському, інша, в якій проживало 154 мешканці, — князю Стурдзе. Йому ж належало 12 тис. десятин землі. У 1842 році ця частина Окон з 10 тис. десятин землі перейшла до дочки Стурдзе княгині Гагаріної. Розуміючи, що кріпацтву настає край, княгиня Гагаріна намагалася обплутати селян павутинням різних повиностей економічного характеру і таким чином забезпечити себе в майбутньому дешевою робочою силою. У 1858 році вона робить «благородний» жест — відпускає на волю 94 кріпацькі сім'ї, але без землі і приписує їх до міщан Ананьєва, Кишинева, Дубоссар, Одеси та інших міст. Хитрий задум княгині розкрився після ліквідації кріпосного права. Деякий час. поки цас було їй вигідно, вона дозволяла «вільним» селянам безплатно користуватися садибами, але за польові землі змушувала сплачувати чинш грішми і натурою. А в 1873 році княгиня поставила вимогу, щоб селяни платили їй також і за садибу, погрожуючі відмовою в оренді польових земель. Окнянці не погодилися і звернулися до суду. Почалася тривала судова тяганина. За рішенням Одеської судової палати в 1878 році 52 сім'ї колишніх кріпаків було виселено з їх осель. Понад півтора місяця вони жили за селом, просто неба, потім самочинно вселилися в свої хати. Але на цьому боротьба не припинилася, Гагаріна і її син вперто відмовляли селянам у праві на оселі і присадибні ділянки. Коли у вересні 1882 року в Окни прибув судовий пристав, «натовп жінок оточив виконавця закону і примусив його відмовитися від виконання судового рішення». Ні погрози, ні насильство, ні підкупи не могли зламати селян. Під керівництвом І. Задорожнюка, О. Пастушенка, Т. Жуковського та інших вони продовжували боротьбу. «Земельні непорозуміння», як доповідав новоросійський генерал-губернатор міністру внутрішніх справ, тривали в Окнах і в 1884 році, загрожуючи призвести до «цілого ряду інших аграрних заворушень». Щоб цього не сталося, власті послали в червні того ж року козачу сотню, яка вчинила жорстоку розправу над окнянськими селянами. їх побили і викинули з домівок. Кілька чоловік було заарештовано і обвинувачено в «підбурюванні натовпу до непокори властям». Трьох з них — Веселовського, Задорожнюка і Франка — кинуто у в'язницю.
Переслідування окнянців тривало і в наступні роки. У 1887 році їх неодноразово били в поліції, вимагаючи відмовитися від своїх прав на землю і садиби. Тридцятирічна боротьба селян закінчилася поразкою, бо сила була на боці поміщиків. Все своє життя окнянським хліборобам доводилося гнути спіну на багатіїв, бо своєї землі вони майже не мали. В Окнянській волості 7,5 тис. бідняцьких господарств володіли 6,5 тис. десятин землі, а князь Гагарін мав 28 тис. десятин. Ще 12 тис. десятин були власністю 11 інших поміщиків. Про убогість жителів Окнів переконливо говорить такий факт: на 10—15 селянських господарств принадив лише плуг.
Для більшості селянських дітей освіта була недоступна. До початку XX століття в селі існувала 2-класна церковнопарафіяльна школа, що розміщувалася в звичайній селянській хаті. В ній навчалося 30—35 учнів. У 1907 році збудовано нове приміщення школи на чотири класні кімнати, де навчалося 90 дітей. У 1913—1914 рр. школа вже мала 120 учнів. На кожній парті сиділо по 5 чоловік. За навчання доводилося платити 3 крб. на рік, тому школу відвідували здебільшого діти заможних селян і торговців.
Дивиться також інші населені пункти цього району: