Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красні Окни

Красні Окни (до 1919 року — Окни) — селище міського типу, центр Красноокнянського району і однойменної селищної Ради, якій підпорядко­вані населені пункти Волярка, Нова Волярка, Флора. Селище розташоване
на річці Мокрому Ягорлику (притока Дністра), за 175 км від Одеси та за 20 км від залізничної станції Чубівка (на лінії Одеса—Київ). Населення — 5,3 тис. чоловік, Окни виникли в останній чверті XVIII століття. Назва села походить від мол­давського слова «окни», тобто джерело, струмок. Ця місцевість багата саме на такі джерела, що не замерзають взимку. Перші вірогідні відомості про Окни зустріча­ються в документах за 1791 рік. На цей час у селі, яке входило до Ананьївського повіту, проживало 35 сімей. Через 2 роки тут вже налічувалося 238 жителів (129 чоловіків та 109 жінок). Село називалось «молдавським», бо першими поселен­цями були вихідці з Молдавії. Проте уже в цей період серед жителів налічувалося чимало українців, росіян, поляків. Одні з них втекли сюди від кріпацької неволі з центральних губерній Росії, України, з Польщі, інших згодом переселили росій­ські поміщики, яким цар дарував тут угіддя.
У 1795 році одна частина села (38 дворів з населенням 231 чоловік) належала генералу Любомирському, інша, в якій проживало 154 мешканці, — князю Стурдзе. Йому ж належало 12 тис. десятин землі. У 1842 році ця частина Окон з 10 тис. деся­тин землі перейшла до дочки Стурдзе княгині Гагаріної. Розуміючи, що кріпацтву настає край, княгиня Гагаріна намагалася обплутати селян павутинням різних повиностей економічного характеру і таким чином забезпечити себе в майбутньому дешевою робочою силою. У 1858 році вона робить «благородний» жест — відпускає на волю 94 кріпацькі сім'ї, але без землі і приписує їх до міщан Ананьєва, Кишинева, Дубоссар, Одеси та інших міст. Хитрий задум княгині розкрився після ліквідації кріпосного права. Деякий час. поки цас було їй вигідно, вона дозволяла «вільним» селянам безплатно користуватися садибами, але за польові землі змушувала сплачу­вати чинш грішми і натурою. А в 1873 році княгиня поставила вимогу, щоб селяни платили їй також і за садибу, погрожуючі відмовою в оренді польових земель. Окнянці не погодилися і звернулися до суду. Почалася тривала судова тяганина. За рі­шенням Одеської судової палати в 1878 році 52 сім'ї колишніх кріпаків було виселе­но з їх осель. Понад півтора місяця вони жили за селом, просто неба, потім самочинно вселилися в свої хати. Але на цьому боротьба не припинилася, Гагаріна і її син вперто відмовляли селянам у праві на оселі і присадибні ділянки. Коли у вересні 1882 року в Окни прибув судовий пристав, «натовп жінок оточив виконавця закону і примусив його відмовитися від виконання судового рішення». Ні погрози, ні насильство, ні підкупи не могли зламати селян. Під керівництвом І. Задорожнюка, О. Пастушенка, Т. Жуковського та інших вони продовжували бо­ротьбу. «Земельні непорозуміння», як доповідав новоросійський генерал-губернатор міністру внутрішніх справ, тривали в Окнах і в 1884 році, загрожуючи призвести до «цілого ряду інших аграрних заворушень». Щоб цього не сталося, власті послали в червні того ж року козачу сотню, яка вчинила жорстоку розправу над окнянськими селянами. їх побили і викинули з домівок. Кілька чоловік було заарештовано і обви­нувачено в «підбурюванні натовпу до непокори властям». Трьох з них — Веселовського, Задорожнюка і Франка — кинуто у в'язницю.
Переслідування окнянців тривало і в наступні роки. У 1887 році їх неоднора­зово били в поліції, вимагаючи відмовитися від своїх прав на землю і садиби. Тридця­тирічна боротьба селян закінчилася поразкою, бо сила була на боці поміщиків. Все своє життя окнянським хліборобам доводилося гнути спіну на багатіїв, бо своєї землі вони майже не мали. В Окнянській волості 7,5 тис. бідняцьких госпо­дарств володіли 6,5 тис. десятин землі, а князь Гагарін мав 28 тис. десятин. Ще 12 тис. десятин були власністю 11 інших поміщиків. Про убогість жителів Окнів пере­конливо говорить такий факт: на 10—15 селянських господарств принадив лише плуг.
Для більшості селянських дітей освіта була недоступна. До початку XX століття в селі існувала 2-класна церковнопарафіяльна школа, що розміщувалася в звичайній селянській хаті. В ній навчалося 30—35 учнів. У 1907 році збудовано нове примі­щення школи на чотири класні кімнати, де навчалося 90 дітей. У 1913—1914 рр. шко­ла вже мала 120 учнів. На кожній парті сиділо по 5 чоловік. За навчання доводи­лося платити 3 крб. на рік, тому школу відвідували здебільшого діти заможних селян і торговців.



Сучасна карта - Красні Окни