Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Сумлінно трудилась молодь і в рільничих бригадах. Під час жнив організовувались комсомольські бригади, які обслуговували молотарки. Юнаки і дівчата гаряче відгукнулися на заклик партії: «Молодь — на шахти!» 9 представників красноокнянської комсомоли поїхали в Донбас. Із них Тимофій Євстратьєв, брати Микола та Онисим Василевські стали забійниками-стахановцями. З'явилися ударники трудового фронту і в Красних Окнах. У 1936 році за відмінну роботу уряд нагородив орденом Леніна старшого агронома Д. 3. Манька і орденом «Знак Пошани» комбайнера Красноокнянської МТС С. І. Бондаренка. Чимало стахановців працювало і на підприємствах місцевої промисловості — маслосирзаводі, промисловому і харчовому комбінатах, збудованих за роки довоєнних п'ятирічок.
В 30-ті роки широкого розмаху набуло в селі культурне будівництво, яким керували партосередок і сільрада. Провадилася наполеглива робота по ліквідації неписьменності. До 1935 року в селі майже не лишилося жителів, які б не вміли читати і писати. Діти навчалися в семирічній школі. Проте вона вже не могла задовольнити зрослі потреби населення в освіті. У 1940 році уряд асигнував на спорудження середньої школи 456 тис. карбованців.
Справжнім вогнищем культури став сільський клуб. Тут працювали лекторська група, гуртки художньої самодіяльності, бібліотека. У виконанні сільських аматорів красноокнянці познайомилися з п'єсами Т. Р. Шевченка «Назар Стодоля», І. К. Тобілевича «Хазяїн», «Сто тисяч» тощо.
Значно поліпшилося медичне обслуговування трудящих. Красноокнянська районна лікарня в 1934 році одержала рентгенівську і фізіотерапевтичну апаратуру. При ній працювало хірургічне, акушерське, терапевтичне та інфекційне відділення. Жителі села повсякденно відчували піклування про себе, про задоволення своїх побутових та культурних потреб і прагнули працювати якомога краще. Добре почався для них 1941 рік. Весна прийшла рання, тепла. Колгоспники вчасно відсіялися. Види на врожай були чудові. Алє зібрати його доладу вже не вдалося. Почалася війна. З перших її днів значна частина красноокнянців, в основному жінки і дівчата, самовіддано трудилися на спорудженні оборонних укріплень. Для боротьби а ворожими диверсантами був сформований винищувальний батальйон. Допризовна молодь вчилася військової справи. Більшість же дорослих чоловіків пішла в Червону Армію. 22 червня 1941 року, у перший день Великої Вітчизняної війни, вступив у запеклий бій з німецько-фашистськими загарбниками командир танка Т-34 житель Красних Окон М. Крець. За бойові подвиги його нагороджено солдатським орденом Слави II ступеня і кількома медалями.
В боях під Ростовом, Сталінградом, на Курській дузі, в передмісті Кенігсберга громив ворога красноокнянський вчитель командир взводу морської піхоти, а потім мотострілецького батальйону А. Я. Швець. Орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни і ступеня, медаллю «За відвагу» відзначила Вітчизна його ратні діла.
У квітні 1945 року, коли радянські війська допомагали братньому народові Чохословаччини визволятися від фашистської неволі, красноокнянський колгоспам! О. А. Юраш брав участь у боях за місто Скалицю. На честь визволення міста в Чехословаччині видано поштову марку. На ній поряд з чехословацьким партизаном Павлом Клвачем зображено сержанта Олексія Юраша, який особливо відзначився в цих боях.
Важкими дорогами війни пройшли сотні красноокнянців. За проявлену доблесть 213 жителів села (серед них 35 офіцерів) нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу.
Понад два з половиною роки (з 7 серпня 1941 по 3 квітня 1944) не припиняли боротьбу проти ворога і ті жителі села, що лишилися на тимчасово окупованій території. Вони відмовлялися працювати в т. зв. господарстві, створеному загарбниками, палили хліб, сіно, псували машини, зривали строки сільськогосподарських робіт. Молодь всіляко уникала відправлення на каторжні роботи. Багато патріотів поплатилися життям за саботаж заходів німецько-фашистських окупаційних властей. Карателі розстріляли в Красних Окнах близько 2 тис. чоловік. Це були не тільки місцеві жителі. Сюди привозили арештованих з усього району.
Красні Окни
Сторінка 5 з 7
серед них П. Назарова, М. Когут, які першими опанували нові спеціальності. Кращі з механізаторів були прийняті в ряди ВКГІ(б). Вже на початку 1933 року партійний осередок, створений при Красноокнянській МТС, налічував 15 комуністів. Сумлінно трудилась молодь і в рільничих бригадах. Під час жнив організовувались комсомольські бригади, які обслуговували молотарки. Юнаки і дівчата гаряче відгукнулися на заклик партії: «Молодь — на шахти!» 9 представників красноокнянської комсомоли поїхали в Донбас. Із них Тимофій Євстратьєв, брати Микола та Онисим Василевські стали забійниками-стахановцями. З'явилися ударники трудового фронту і в Красних Окнах. У 1936 році за відмінну роботу уряд нагородив орденом Леніна старшого агронома Д. 3. Манька і орденом «Знак Пошани» комбайнера Красноокнянської МТС С. І. Бондаренка. Чимало стахановців працювало і на підприємствах місцевої промисловості — маслосирзаводі, промисловому і харчовому комбінатах, збудованих за роки довоєнних п'ятирічок.
В 30-ті роки широкого розмаху набуло в селі культурне будівництво, яким керували партосередок і сільрада. Провадилася наполеглива робота по ліквідації неписьменності. До 1935 року в селі майже не лишилося жителів, які б не вміли читати і писати. Діти навчалися в семирічній школі. Проте вона вже не могла задовольнити зрослі потреби населення в освіті. У 1940 році уряд асигнував на спорудження середньої школи 456 тис. карбованців.
Справжнім вогнищем культури став сільський клуб. Тут працювали лекторська група, гуртки художньої самодіяльності, бібліотека. У виконанні сільських аматорів красноокнянці познайомилися з п'єсами Т. Р. Шевченка «Назар Стодоля», І. К. Тобілевича «Хазяїн», «Сто тисяч» тощо.
Значно поліпшилося медичне обслуговування трудящих. Красноокнянська районна лікарня в 1934 році одержала рентгенівську і фізіотерапевтичну апаратуру. При ній працювало хірургічне, акушерське, терапевтичне та інфекційне відділення. Жителі села повсякденно відчували піклування про себе, про задоволення своїх побутових та культурних потреб і прагнули працювати якомога краще. Добре почався для них 1941 рік. Весна прийшла рання, тепла. Колгоспники вчасно відсіялися. Види на врожай були чудові. Алє зібрати його доладу вже не вдалося. Почалася війна. З перших її днів значна частина красноокнянців, в основному жінки і дівчата, самовіддано трудилися на спорудженні оборонних укріплень. Для боротьби а ворожими диверсантами був сформований винищувальний батальйон. Допризовна молодь вчилася військової справи. Більшість же дорослих чоловіків пішла в Червону Армію. 22 червня 1941 року, у перший день Великої Вітчизняної війни, вступив у запеклий бій з німецько-фашистськими загарбниками командир танка Т-34 житель Красних Окон М. Крець. За бойові подвиги його нагороджено солдатським орденом Слави II ступеня і кількома медалями.
В боях під Ростовом, Сталінградом, на Курській дузі, в передмісті Кенігсберга громив ворога красноокнянський вчитель командир взводу морської піхоти, а потім мотострілецького батальйону А. Я. Швець. Орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни і ступеня, медаллю «За відвагу» відзначила Вітчизна його ратні діла.
У квітні 1945 року, коли радянські війська допомагали братньому народові Чохословаччини визволятися від фашистської неволі, красноокнянський колгоспам! О. А. Юраш брав участь у боях за місто Скалицю. На честь визволення міста в Чехословаччині видано поштову марку. На ній поряд з чехословацьким партизаном Павлом Клвачем зображено сержанта Олексія Юраша, який особливо відзначився в цих боях.
Важкими дорогами війни пройшли сотні красноокнянців. За проявлену доблесть 213 жителів села (серед них 35 офіцерів) нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу.
Понад два з половиною роки (з 7 серпня 1941 по 3 квітня 1944) не припиняли боротьбу проти ворога і ті жителі села, що лишилися на тимчасово окупованій території. Вони відмовлялися працювати в т. зв. господарстві, створеному загарбниками, палили хліб, сіно, псували машини, зривали строки сільськогосподарських робіт. Молодь всіляко уникала відправлення на каторжні роботи. Багато патріотів поплатилися життям за саботаж заходів німецько-фашистських окупаційних властей. Карателі розстріляли в Красних Окнах близько 2 тис. чоловік. Це були не тільки місцеві жителі. Сюди привозили арештованих з усього району.
Дивиться також інші населені пункти цього району: