Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
оточили Окни, вимагаючи від жителів негайно здати зброю. відповідь на ультиматум група озброєних окнянців, закріпившись. на хуторі, відкрила кулеметний вогонь по загарбниках. Тільки після артилерійського обстрілу хутора окупантам вдалося зламати опір селян.
Але боротьба окнянців проти іноземних загарбників продовжувалася. Частіна молоді разом з більшовиком К. Л. Мельничуком пішла до лав Червоної Армії. Влітку
і особливо восени 1918 року виступи жителів Окнів проти окупантів та їх прислужників — гетьманців значно активізувалися. В цей час в село повернувся К. А. Мельничук. Керуючись постановами II з'їзду КП(б)У, він разом з місцевими комуніста- ми-підпільниками розгорнув активну роботу по підготовці масового повстання . Воно спалахнуло а грудні 1918 року, коли під натиском Червоної Армії та партизанських загонів окупанти почали тікати з української землі. Над селом знов замайорів червоний прапор.
Тяжким для окнянців був 1919 рік. їм довелося вести боротьбу з петлюрівськими і денікінськими військами, долати численні господарські труднощі. Наприкінці літа, коли білогвардійці захопили майже всю Україну, проти них розгорнулася народна партизанська війна. В жовтні 1919 року організували загін червоних партизанів підпільні осередки Окон, Гросулового (нині Велика Михайлівка), Плоского. 12 листопада цей загін почав діяти в сусідній Захар'ївській волості (нині Фрунзівський район). Його очолювали Д. Я. Альошин і 0. К. Дубенко. 25 листопада 1919 року партизани оточили Окни і примусили капітулювати денікінський загін. У полон потрапили начальник контррозвідки з Рибниці, пристав, управитель маєтку князя Гагаріна та ін. Були взяті значні трофеї.
Після бою партизани зв'язалися з окнянськими підпільниками і допомогли створити ревком і червону міліцію. О. К. Дубенку як місцевому жителю було доручено організувати кінний загін. До нього записалося понад 300 чоловік. Керувала ним сільська партійна група через комуністів Д. Альошина, О. Дубенка, М. Наконечного та інших, що входили до штабу загону. Село, яке на честь відновлення Радянської влади почало називатися Красними Окнами, було до кінця 1919 року центральною базою загону. 8 січня 1920 року загін вчинив напад на штаб і обоз 2-ї Галицької бригади, що розміщувалися на хуторі Флорі. Близько 500 солдатів було взято в полон, 40 з них приєдналися до партизан. Другого дня за допомогою жителів Красних Окон бійці загону розгромили 2-гу Галицьку бригаду, що прямувала на допомогу петлюрівському генералу Шльосеру. Загін після цього бою зріс до 500 чоловік і мав кінну, пішу, гарматну і кулеметну частини. Він ще не раз уславився в боях на Одещині.
Після закінчення громадянської війни в Красних Окнах почалася відбудова зруйнованого господарства. Рада селянських депутатів, обрана в лютому 1920 року (голова М. В. Чабан), продовжила роботу по наділенню землею сільської бідноти. В колишньому папському маєтку відкрили школу, розмістили громадські установи. Партійна група села поповнилася новими членами. 19 травня 1920 року було створено партійний осередок-, до складу якого входили 8 чоловік, зокрема і. Великий, О. Попадюк, Н. Назаров та інші. Очолював сільських комуністів Д. Я. Альошин. Більшовики боролися за виконання планів продрозверстки, організовували комуністичні суботники і недільники. Одним з перших заходів партосередку було відкриття хати-читальні, бібліотеки, створення молодіжного самодіяльного гуртка.
Паростки нового життя пробивали собі шлях у запеклій боротьбі з куркульством. В тяжкий 1921 рік, коли країна відчувала особливо гостру нестачу хліба, члени Красноокнянського комсомольського осередку, створеного в 1920 році, виставляли спеціальні сторожові пости, вистежували, де ховають куркулі хліб, а потім вилучали його із сховищ. Під час одного з трусів куркулі покололи двох комсомольців вилами. Та молоді, не злякалася. У куркуля Задорожнюка комсомольці знайшли велику кількість закопаного хліба. Глитаї жорстоко помстилися сільським активістам. Під час одного із засідань комсомольського осередку, де вирішувалося питання про боротьбу за хліб, той самий Задорожнюк пострілом у вікно вбив борця за Радянську
Красні Окни
Сторінка 3 з 7
Навесні 1918 року умови боротьби за зміцнення влади Рад значно ускладнились. За угодою з контрреволюційною Центральною радою на Україну вдерлися австро-німецькі війська. 19 травня австрійські загони Але боротьба окнянців проти іноземних загарбників продовжувалася. Частіна молоді разом з більшовиком К. Л. Мельничуком пішла до лав Червоної Армії. Влітку
і особливо восени 1918 року виступи жителів Окнів проти окупантів та їх прислужників — гетьманців значно активізувалися. В цей час в село повернувся К. А. Мельничук. Керуючись постановами II з'їзду КП(б)У, він разом з місцевими комуніста- ми-підпільниками розгорнув активну роботу по підготовці масового повстання . Воно спалахнуло а грудні 1918 року, коли під натиском Червоної Армії та партизанських загонів окупанти почали тікати з української землі. Над селом знов замайорів червоний прапор.
Тяжким для окнянців був 1919 рік. їм довелося вести боротьбу з петлюрівськими і денікінськими військами, долати численні господарські труднощі. Наприкінці літа, коли білогвардійці захопили майже всю Україну, проти них розгорнулася народна партизанська війна. В жовтні 1919 року організували загін червоних партизанів підпільні осередки Окон, Гросулового (нині Велика Михайлівка), Плоского. 12 листопада цей загін почав діяти в сусідній Захар'ївській волості (нині Фрунзівський район). Його очолювали Д. Я. Альошин і 0. К. Дубенко. 25 листопада 1919 року партизани оточили Окни і примусили капітулювати денікінський загін. У полон потрапили начальник контррозвідки з Рибниці, пристав, управитель маєтку князя Гагаріна та ін. Були взяті значні трофеї.
Після бою партизани зв'язалися з окнянськими підпільниками і допомогли створити ревком і червону міліцію. О. К. Дубенку як місцевому жителю було доручено організувати кінний загін. До нього записалося понад 300 чоловік. Керувала ним сільська партійна група через комуністів Д. Альошина, О. Дубенка, М. Наконечного та інших, що входили до штабу загону. Село, яке на честь відновлення Радянської влади почало називатися Красними Окнами, було до кінця 1919 року центральною базою загону. 8 січня 1920 року загін вчинив напад на штаб і обоз 2-ї Галицької бригади, що розміщувалися на хуторі Флорі. Близько 500 солдатів було взято в полон, 40 з них приєдналися до партизан. Другого дня за допомогою жителів Красних Окон бійці загону розгромили 2-гу Галицьку бригаду, що прямувала на допомогу петлюрівському генералу Шльосеру. Загін після цього бою зріс до 500 чоловік і мав кінну, пішу, гарматну і кулеметну частини. Він ще не раз уславився в боях на Одещині.
Після закінчення громадянської війни в Красних Окнах почалася відбудова зруйнованого господарства. Рада селянських депутатів, обрана в лютому 1920 року (голова М. В. Чабан), продовжила роботу по наділенню землею сільської бідноти. В колишньому папському маєтку відкрили школу, розмістили громадські установи. Партійна група села поповнилася новими членами. 19 травня 1920 року було створено партійний осередок-, до складу якого входили 8 чоловік, зокрема і. Великий, О. Попадюк, Н. Назаров та інші. Очолював сільських комуністів Д. Я. Альошин. Більшовики боролися за виконання планів продрозверстки, організовували комуністичні суботники і недільники. Одним з перших заходів партосередку було відкриття хати-читальні, бібліотеки, створення молодіжного самодіяльного гуртка.
Паростки нового життя пробивали собі шлях у запеклій боротьбі з куркульством. В тяжкий 1921 рік, коли країна відчувала особливо гостру нестачу хліба, члени Красноокнянського комсомольського осередку, створеного в 1920 році, виставляли спеціальні сторожові пости, вистежували, де ховають куркулі хліб, а потім вилучали його із сховищ. Під час одного з трусів куркулі покололи двох комсомольців вилами. Та молоді, не злякалася. У куркуля Задорожнюка комсомольці знайшли велику кількість закопаного хліба. Глитаї жорстоко помстилися сільським активістам. Під час одного із засідань комсомольського осередку, де вирішувалося питання про боротьбу за хліб, той самий Задорожнюк пострілом у вікно вбив борця за Радянську
Дивиться також інші населені пункти цього району: