Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
залізницею – 401 км, по автошляху – 323 км, по Дунаю і морю – 333 км. Населення – 18.0 тис. чоловік.
Місто виникло на території давнього поселення. За часів Київської Русі тут була річкова пристань – рені (давньоруське). Звідси й походить його назва. Перша письмова згадка про місто і порт належить до 1548 року. В цей час воно входило до Молдавського князівства.
Вигідне географічне положення: наявність водних шляхів по Пруту, Дунаю і Чорному морю і сухопутних торгових шляхів в Добруджу, Молдавію, Валахію, Польщу та інші країни Європи сприяли тому, що місто невдовзі стало центром ремесла і торгівлі. Основним населенням його були ремісники та кущі, і лише незначна частина жителів займалася сільським господарством на землях, що входили в міський «окол». У XVI-XVII століттях міські жителі майже зовсім поривають з сільським господарством. Зростала кількість робітників, що обслуговувала торговельні судна і річкову пристань. У XVIII столітті ремісники починають переходити від роботи на замовника до виробництва на ринок. Частина з них, крім майстерень, вже мала свої крамниці. В цей же період відбувається процес об’єднання ремісників у цехи.
В XVI-XVII століттях Рені стало відігравати помітну роль в економіці краю. Як торговельний порт, звідки вивозилося багато хліба, худоби та продуктів тваринництва в Туреччину, а звідти привозилися прянощі, предмети розкоші, лак, клей, сукно, шовк та інші товари, що збувалися не тільки на місцевих базарах, але й на ринках Центральної та Східної Європи.
Рені було також перевалочним пунктом і портом для транспортування зерна, яке турецькі загарбники відбирали, а почасти закуповували на Дунайському узбережжі для свого війська. Зерно вантажилося на судна в Рені і перевозилося до сховищ, що містилися на берегах річки Пруту.
Оскільки Рені розташоване на крайньому півдні Молдавії і мало велике як стратегічне, так і економічне значення для краю, за нього точилася довголітня боротьба з Портою. На боці поневолених нею жителів виступала Росія. Безпосередньо військову допомогу Молдавії подавало українське козацтво. Так, у 1574 році 30-тисячна молдавсько-козацька армія під командуванням козацького отамана Сверчковського протягом багатьох місяців вела кровопролитні бої з турецькими військами. В битві, що сталася за 3 км від Рені біля озера Кагулу, турки були розбиті. Вони втратили 60 гармат та велику кількість живої сили.
На межі XVI-XVIІ століть Молдавія переживала гостру міжусобну феодальну боротьбу. Одночасно з південного сходу посилювалася експансія Туреччини, а з півночі на південний схід – Польщі. Внаслідок польсько-турецьких воєн, що часто відбувалися на території Молдавії, в 1621 році Туреччина захопила порт Рені. Місто було перейменоване на Томарове і підпорядковане Ізмаїльській райї.
У XVIIIстолітті, в зв’язку з загальним економічним і політичним занепадом Туреччини, Рені дедалі втрачало значення торговельного міста. Якщо експорт хліба через нього в Туреччину відносно збільшився, то загальний обсяг торгівлі з Польщею, Трансільванією і Венецією значно зменшився. Лише дещо розширилися торговельні зв’язки з Росією, Австрією і Пруссією. Скорочення торгівлі, особливо ремісничими виробами, негативно позначилося на економіці міста. Тут переважали тепер невеликі глиняні хати, і тільки незначна кількість будівель багатіїв була більш упорядкована. Сучасники стали називати Рені просто невеличкою фортецею.
В другій половині XVIII століття під час російсько-турецьких воєн 1768-1774 і 1787-1791 рр. Рені двічі займали російські війська. Але за умовами як Кючук-Кайнарджійського, так і Ясського мирних договорів місто залишалось під владою Туреччини.
Та кордон не став перепоною для збільшення в ньому кількості українського і російського населення, що переселялося сюди з різних губерній Російської імперії. Крім селян, що тікали від своїх поміщиків, в місті в цей час поселялося також багато козаків. Особливо вони стали прибувати в придунайські степи після ліквідації Запорізької Січі. Селяни-втікачі і козаки всіляко протидіяли спробам молдавських поміщиків закріпачити їх. Як
Рені
Сторінка 1 з 13
Рені - місто-порт районного підпорядкування, центр Ренійського району; розташоване на лівому березі Дунаю, в нижній його течії, за 3 км на схід від гирла річки Пруту (притока Дунаю). Віддаль до обласного центру Місто виникло на території давнього поселення. За часів Київської Русі тут була річкова пристань – рені (давньоруське). Звідси й походить його назва. Перша письмова згадка про місто і порт належить до 1548 року. В цей час воно входило до Молдавського князівства.
Вигідне географічне положення: наявність водних шляхів по Пруту, Дунаю і Чорному морю і сухопутних торгових шляхів в Добруджу, Молдавію, Валахію, Польщу та інші країни Європи сприяли тому, що місто невдовзі стало центром ремесла і торгівлі. Основним населенням його були ремісники та кущі, і лише незначна частина жителів займалася сільським господарством на землях, що входили в міський «окол». У XVI-XVII століттях міські жителі майже зовсім поривають з сільським господарством. Зростала кількість робітників, що обслуговувала торговельні судна і річкову пристань. У XVIII столітті ремісники починають переходити від роботи на замовника до виробництва на ринок. Частина з них, крім майстерень, вже мала свої крамниці. В цей же період відбувається процес об’єднання ремісників у цехи.
В XVI-XVII століттях Рені стало відігравати помітну роль в економіці краю. Як торговельний порт, звідки вивозилося багато хліба, худоби та продуктів тваринництва в Туреччину, а звідти привозилися прянощі, предмети розкоші, лак, клей, сукно, шовк та інші товари, що збувалися не тільки на місцевих базарах, але й на ринках Центральної та Східної Європи.
Рені було також перевалочним пунктом і портом для транспортування зерна, яке турецькі загарбники відбирали, а почасти закуповували на Дунайському узбережжі для свого війська. Зерно вантажилося на судна в Рені і перевозилося до сховищ, що містилися на берегах річки Пруту.
Оскільки Рені розташоване на крайньому півдні Молдавії і мало велике як стратегічне, так і економічне значення для краю, за нього точилася довголітня боротьба з Портою. На боці поневолених нею жителів виступала Росія. Безпосередньо військову допомогу Молдавії подавало українське козацтво. Так, у 1574 році 30-тисячна молдавсько-козацька армія під командуванням козацького отамана Сверчковського протягом багатьох місяців вела кровопролитні бої з турецькими військами. В битві, що сталася за 3 км від Рені біля озера Кагулу, турки були розбиті. Вони втратили 60 гармат та велику кількість живої сили.
На межі XVI-XVIІ століть Молдавія переживала гостру міжусобну феодальну боротьбу. Одночасно з південного сходу посилювалася експансія Туреччини, а з півночі на південний схід – Польщі. Внаслідок польсько-турецьких воєн, що часто відбувалися на території Молдавії, в 1621 році Туреччина захопила порт Рені. Місто було перейменоване на Томарове і підпорядковане Ізмаїльській райї.
У XVIIIстолітті, в зв’язку з загальним економічним і політичним занепадом Туреччини, Рені дедалі втрачало значення торговельного міста. Якщо експорт хліба через нього в Туреччину відносно збільшився, то загальний обсяг торгівлі з Польщею, Трансільванією і Венецією значно зменшився. Лише дещо розширилися торговельні зв’язки з Росією, Австрією і Пруссією. Скорочення торгівлі, особливо ремісничими виробами, негативно позначилося на економіці міста. Тут переважали тепер невеликі глиняні хати, і тільки незначна кількість будівель багатіїв була більш упорядкована. Сучасники стали називати Рені просто невеличкою фортецею.
В другій половині XVIII століття під час російсько-турецьких воєн 1768-1774 і 1787-1791 рр. Рені двічі займали російські війська. Але за умовами як Кючук-Кайнарджійського, так і Ясського мирних договорів місто залишалось під владою Туреччини.
Та кордон не став перепоною для збільшення в ньому кількості українського і російського населення, що переселялося сюди з різних губерній Російської імперії. Крім селян, що тікали від своїх поміщиків, в місті в цей час поселялося також багато козаків. Особливо вони стали прибувати в придунайські степи після ліквідації Запорізької Січі. Селяни-втікачі і козаки всіляко протидіяли спробам молдавських поміщиків закріпачити їх. Як
Дивиться також інші населені пункти цього району: