Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незадоволення політикою Тимчасового уряду, що продовжував війну. З кожним днем зростало. Бажання «не на фронт, а додому» стало загальним серед солдатів і було тією основою, яка зміцнювала контакти з населенням.
Ренійська Рада робітничих депутатів успішно проводила пропагандистську і агітаційну роботу серед населення та армії проти Тимчасового уряду і його політики. Коли стало відомо про спробу корніловського контрреволюційного перевороту, Ренійська Рада ухвалила резолюцію, в якій вимагала суду над Корніловим та його прибічниками.
Через Рені встановлювались зв’язки революційно настроєних військ Румунського фронту з центральними більшовицькими організаціями України Росії, значно зміцніли після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в центрі Росії.
20-26 вересня 1917 року в Кишиневі зібрався Бессарабський губернський з’їзд Рад. Від Ренійської Ради на з’їзді були присутні депутати Гейко і Астахов. Обидва виступили з доповідями, в яких розповіли про тяжке економічне становище місцевого населення. Нестаток хліба і іншого продовольства в місті відчувався особливо гостро в зв’язку з великою кількістю військ і госпіталів, що тут розташовувалися. Дезорганізація залізничного транспорту не давала можливості регулярно доставляти продукти, вугілля і нафту. Зупинилися млини. Колишні чиновники, що залишалися ще на службі, не виявляли бажання співробітничати з радою і вдавалося до саботажу. Доповідачі разом з тим відмітили, що серед населення й солдатів з кожним днем зростає авторитет Ради робітничих депутатів. І дійсно. Вже в листопаді 1917 року вся влада в місті зосереджувалась в руках Ради. Депутатом на ІІ Всеросійський з’їзд рад у жовтні 1917 року від ренійської Ради обрано більшовика Ф. І. Смирнова.
Восени 1917 року Ренійська Рада була ще меншовицькою. Це обумовлювалося рядом складних обставин, в яких опинилося місто, відрізане, як і вся Бессарабія, від центру країни буржуазно-націоналістичною Центральною радою. В самій Бессарабії контрреволюційні сили гуртувалися навколо буржуазно-націоналістичного «Сфатул-Церія», що вступив в антирадянський зговір з Українською Центральною радою. Але роз’яснювальна робота більшовиків серед трудящих, що послідовно викривала зрадницьку політику «Сфатул-Церія», давала свої результати: маси вимагали розгону цієї зрадницької організації і встановлення Радянської влади. Ці вимоги трудящих має яскраво відображені в резолюції про владу, що її прийняли делегати Бессарабії на ІІ з’їзді Румчероду.
В грудні 1917 року з загостренням боротьби за владу виникла потреба в створенні радянських збройних сил. Після обговорення цього питання на виконавчому бюро Румчероду 21 грудня 1917 року утворено фронт відділ для організованого виводу російських військ з території королівської Румунії і формування радянських військ. Штаб фронтвідділу розміщувався в Болграді, а представники його – в Рені, Унгенах і Дунайській флотилії. Представник фронтвідділу відразу ж установив зв’язки з Ренійською Радою та її виконкомом і за допомогою місцевих радянських органів обладнав радіостанцію, друкарню і зосередив значні військові з’єднання. Радянську владу в Рені встановлено на початку січня 1918 року.
Скориставшись тяжким внутрішнім і зовнішнім становищем молодої Радянської країни. Буржуазна Румунія на початку 1918 року розпочала окупацію Бессарабії. Жорстокі бої кілька днів тривали на півдні Бессарабії. Місто Рені двічі переходило з рук у руки і 12 січня 1918 року його зайняли окупанти. Напередодні відбулося засідання Ренійського виконавчого комітету разом з ревкомом 115-ї піхотної дивізії. На засіданні було прийнято рішення про евакуацію виконкому. Так над містом нависла темна ніч іноземної окупації. Довгі 22 роки його населення залишалося відірваним від вільного життя Радянської країни. Приреченим на існування під гнітом румунських поміщиків і буржуазії.
Становище населення міста під час румунської окупації дуже погіршало. Незважаючи на те, що в цілому для Бессарабії 1919 рік був урожайним, тогочасні газети відмічали в країні масове безробіття, голод та епідемії.
Рені
Сторінка 6 з 13
Рені разом з трудящими всієї Росії, в т. ч. і України. Піднялися на боротьбу з самодержавством, а потім їм допомогала армія. Так, 12 березня 1917 року солдати військових частин, що розташовувалися в місті, роззброїли міську поліцію, паралізувавши її діяльність. Незадоволення політикою Тимчасового уряду, що продовжував війну. З кожним днем зростало. Бажання «не на фронт, а додому» стало загальним серед солдатів і було тією основою, яка зміцнювала контакти з населенням.
Ренійська Рада робітничих депутатів успішно проводила пропагандистську і агітаційну роботу серед населення та армії проти Тимчасового уряду і його політики. Коли стало відомо про спробу корніловського контрреволюційного перевороту, Ренійська Рада ухвалила резолюцію, в якій вимагала суду над Корніловим та його прибічниками.
Через Рені встановлювались зв’язки революційно настроєних військ Румунського фронту з центральними більшовицькими організаціями України Росії, значно зміцніли після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в центрі Росії.
20-26 вересня 1917 року в Кишиневі зібрався Бессарабський губернський з’їзд Рад. Від Ренійської Ради на з’їзді були присутні депутати Гейко і Астахов. Обидва виступили з доповідями, в яких розповіли про тяжке економічне становище місцевого населення. Нестаток хліба і іншого продовольства в місті відчувався особливо гостро в зв’язку з великою кількістю військ і госпіталів, що тут розташовувалися. Дезорганізація залізничного транспорту не давала можливості регулярно доставляти продукти, вугілля і нафту. Зупинилися млини. Колишні чиновники, що залишалися ще на службі, не виявляли бажання співробітничати з радою і вдавалося до саботажу. Доповідачі разом з тим відмітили, що серед населення й солдатів з кожним днем зростає авторитет Ради робітничих депутатів. І дійсно. Вже в листопаді 1917 року вся влада в місті зосереджувалась в руках Ради. Депутатом на ІІ Всеросійський з’їзд рад у жовтні 1917 року від ренійської Ради обрано більшовика Ф. І. Смирнова.
Восени 1917 року Ренійська Рада була ще меншовицькою. Це обумовлювалося рядом складних обставин, в яких опинилося місто, відрізане, як і вся Бессарабія, від центру країни буржуазно-націоналістичною Центральною радою. В самій Бессарабії контрреволюційні сили гуртувалися навколо буржуазно-націоналістичного «Сфатул-Церія», що вступив в антирадянський зговір з Українською Центральною радою. Але роз’яснювальна робота більшовиків серед трудящих, що послідовно викривала зрадницьку політику «Сфатул-Церія», давала свої результати: маси вимагали розгону цієї зрадницької організації і встановлення Радянської влади. Ці вимоги трудящих має яскраво відображені в резолюції про владу, що її прийняли делегати Бессарабії на ІІ з’їзді Румчероду.
В грудні 1917 року з загостренням боротьби за владу виникла потреба в створенні радянських збройних сил. Після обговорення цього питання на виконавчому бюро Румчероду 21 грудня 1917 року утворено фронт відділ для організованого виводу російських військ з території королівської Румунії і формування радянських військ. Штаб фронтвідділу розміщувався в Болграді, а представники його – в Рені, Унгенах і Дунайській флотилії. Представник фронтвідділу відразу ж установив зв’язки з Ренійською Радою та її виконкомом і за допомогою місцевих радянських органів обладнав радіостанцію, друкарню і зосередив значні військові з’єднання. Радянську владу в Рені встановлено на початку січня 1918 року.
Скориставшись тяжким внутрішнім і зовнішнім становищем молодої Радянської країни. Буржуазна Румунія на початку 1918 року розпочала окупацію Бессарабії. Жорстокі бої кілька днів тривали на півдні Бессарабії. Місто Рені двічі переходило з рук у руки і 12 січня 1918 року його зайняли окупанти. Напередодні відбулося засідання Ренійського виконавчого комітету разом з ревкомом 115-ї піхотної дивізії. На засіданні було прийнято рішення про евакуацію виконкому. Так над містом нависла темна ніч іноземної окупації. Довгі 22 роки його населення залишалося відірваним від вільного життя Радянської країни. Приреченим на існування під гнітом румунських поміщиків і буржуазії.
Становище населення міста під час румунської окупації дуже погіршало. Незважаючи на те, що в цілому для Бессарабії 1919 рік був урожайним, тогочасні газети відмічали в країні масове безробіття, голод та епідемії.
Дивиться також інші населені пункти цього району: