Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Домінуюче місце в торгівлі через порт Рені займав експорт. Імпорт товарів здійснювався переважно через Одесу. В порти Рені та Ізмаїлу ввозилися товари, призначені для південних районів Бессарабії.
Після приєднання Рені до Російської держави в місті збереглися колишні економічні привілеї для купців та бояр. В їхніх руках було і адміністративне управління містом: правила про тимчасове управління в Бессарабії (1812 року) зберігали адміністративну владу за колишніми чиновниками і залишили недоторканними старі закони та правові звичаї. У 1830 році створено Ізмаїльське градоначальство, якому підпорядковувались і адміністративні органи міста Рені.
Розвиток капіталістичних відносин сприяв зосередженню в руках купецтва великої кількості земельних угідь, які здебільшого переходи до них від поміщиків. Ця земля, як правило, здавалась в оренду селянам. Купці і заможні міщани в свою чергу орендували велику кількість поміщицьких та міських земель. Протягом першої половини ХІХ століття значно збільшилась кількість жителів, які вирощували виноград і фрукти на продаж. Садівництвом і виноградарством займалися й купці, які мали здебільшого великі плантації та переробні підприємства, де застосовувались вільнонаймана праця. Вони ж брали на відкуп збирання окремих поборів з дрібних землевласників, державних селян і міщан. Відкупщики та орендарі жорстоко експлуатували трудящих, наживаючи величезні капітали. Так, купець Жуков за три роки (1837-1839) з орендованого ним села Дмитрівки Акерманського повіту одержав прибутку 13 851 крб., збільшивши вкладений капітал майже в 14 разів.
Джерелом наживи купців і багатих міщан була також система відкупів на продаж вина. Вона виявилась однією з найжорстокіших методів експлуатації населення. У 1849 році ренійські жителі, що займалися землеробством, скаржилися на посесора, експлуатація і самоуправство якого не мали меж. Навіть бессарабський губернатор в посланні міській управі вказував на «неймовірне розоренні, що його терплять ренійські міщани». Свавілля адміністрації призводило до протесту і стихійних виступів міських низів проти експлуататорів.
Ремісники відмовлялися підкорятися розпорядженням майстрів і цехмістрів, горожами подавали скарги на чиновників поліції за здирство, хабарі, розправи.
Тяжким було становище болгарських переселенців, які потрапили під гнів поміщиків, купців і духовенства. Тому Рені і повіт невдовзі стали центром заворушень серед задунайських переселенців. Царський уряд навіть призначив спеціального доглядача над задунайськими переселенцями в Томаровськім повіті з резиденцією в м. Рені. Членом комісії по влаштуванню задунайських переселенців на території Бессарабії у 1816 році був один з організаторів Південного товариства декабристів, член його Директорії О. П. Юшневський. Він зробив багато корисного для поліпшення їхнього становища. О. П. Юшневський не обмежився лише виконанням офіційного завдання, що полягало в збиранні статистичних даних про чисельність переселенців. В багатьох донесеннях і рапортах місцевим властям і командуючому 2-ю армією, де він служив, зверталась увага на те, що громадянські права переселенців зневажаються, що їх примусово, всупереч закону, переселяють з казенних земель на поміщицькі., обкладають податками. Не чекаючи відповіді вищих властей, Юшневський своєю владою відмінив наказ бессарабського губернатора про переселення болгар з казенних земель на поміщицькі.
В другій чверті ХІХ століття посилилась національно-визвольна боротьба в Болгарії проти турецького панування. Рені стало одним з підпільних центрів визвольного руху болгар. У 1841-1842 рр. в Бессарабії виникла таємна організація серед болгар для підготовки повстання проти Туреччини. В Рені нею керував болгарин П. Ганчев, який підтримував тісний зв'язок з керівниками болгарського руху в Браїлі, Галаці, Одесі. Через Рені зв’язок з
Рені
Сторінка 3 з 13
товарообороту уряд асигнував 68 428 крб. на побудову нових приміщень ренійського карантину. Основним товаром для експорту був хліб. Але через порт вивозилось також вовна та інша сільськогосподарська сировина. За навігаційний 1832 рік ренійський порт прийняв 32 судна. Серед них – англійські, турецькі, австрійські, російські, грецькі, сардинські та інші, які завантажували головним чином пшеницю. Домінуюче місце в торгівлі через порт Рені займав експорт. Імпорт товарів здійснювався переважно через Одесу. В порти Рені та Ізмаїлу ввозилися товари, призначені для південних районів Бессарабії.
Після приєднання Рені до Російської держави в місті збереглися колишні економічні привілеї для купців та бояр. В їхніх руках було і адміністративне управління містом: правила про тимчасове управління в Бессарабії (1812 року) зберігали адміністративну владу за колишніми чиновниками і залишили недоторканними старі закони та правові звичаї. У 1830 році створено Ізмаїльське градоначальство, якому підпорядковувались і адміністративні органи міста Рені.
Розвиток капіталістичних відносин сприяв зосередженню в руках купецтва великої кількості земельних угідь, які здебільшого переходи до них від поміщиків. Ця земля, як правило, здавалась в оренду селянам. Купці і заможні міщани в свою чергу орендували велику кількість поміщицьких та міських земель. Протягом першої половини ХІХ століття значно збільшилась кількість жителів, які вирощували виноград і фрукти на продаж. Садівництвом і виноградарством займалися й купці, які мали здебільшого великі плантації та переробні підприємства, де застосовувались вільнонаймана праця. Вони ж брали на відкуп збирання окремих поборів з дрібних землевласників, державних селян і міщан. Відкупщики та орендарі жорстоко експлуатували трудящих, наживаючи величезні капітали. Так, купець Жуков за три роки (1837-1839) з орендованого ним села Дмитрівки Акерманського повіту одержав прибутку 13 851 крб., збільшивши вкладений капітал майже в 14 разів.
Джерелом наживи купців і багатих міщан була також система відкупів на продаж вина. Вона виявилась однією з найжорстокіших методів експлуатації населення. У 1849 році ренійські жителі, що займалися землеробством, скаржилися на посесора, експлуатація і самоуправство якого не мали меж. Навіть бессарабський губернатор в посланні міській управі вказував на «неймовірне розоренні, що його терплять ренійські міщани». Свавілля адміністрації призводило до протесту і стихійних виступів міських низів проти експлуататорів.
Ремісники відмовлялися підкорятися розпорядженням майстрів і цехмістрів, горожами подавали скарги на чиновників поліції за здирство, хабарі, розправи.
Тяжким було становище болгарських переселенців, які потрапили під гнів поміщиків, купців і духовенства. Тому Рені і повіт невдовзі стали центром заворушень серед задунайських переселенців. Царський уряд навіть призначив спеціального доглядача над задунайськими переселенцями в Томаровськім повіті з резиденцією в м. Рені. Членом комісії по влаштуванню задунайських переселенців на території Бессарабії у 1816 році був один з організаторів Південного товариства декабристів, член його Директорії О. П. Юшневський. Він зробив багато корисного для поліпшення їхнього становища. О. П. Юшневський не обмежився лише виконанням офіційного завдання, що полягало в збиранні статистичних даних про чисельність переселенців. В багатьох донесеннях і рапортах місцевим властям і командуючому 2-ю армією, де він служив, зверталась увага на те, що громадянські права переселенців зневажаються, що їх примусово, всупереч закону, переселяють з казенних земель на поміщицькі., обкладають податками. Не чекаючи відповіді вищих властей, Юшневський своєю владою відмінив наказ бессарабського губернатора про переселення болгар з казенних земель на поміщицькі.
В другій чверті ХІХ століття посилилась національно-визвольна боротьба в Болгарії проти турецького панування. Рені стало одним з підпільних центрів визвольного руху болгар. У 1841-1842 рр. в Бессарабії виникла таємна організація серед болгар для підготовки повстання проти Туреччини. В Рені нею керував болгарин П. Ганчев, який підтримував тісний зв'язок з керівниками болгарського руху в Браїлі, Галаці, Одесі. Через Рені зв’язок з
Дивиться також інші населені пункти цього району: