Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після поразки Росії в Кримській війні 1853-1856 рр. місто Рені ввійшло до Молдавського князівства, яке 1859 року було об’єднано з Валахією в єдину державу, названу 1861 року Румунією. Економічне і правове становище міста набагато погіршало. У зв’язку з цим почалося масове переселення
жителів у російську частину Бессарабії.
Під час польського повстання 1863 року в Рені формувалися збройні загони з поляків, що проживали в Молдавії і Бессарабії. В листопаді 1863 року один з загонів чисельністю в 213 чоловік переправився біля Рені на протилежний берег Дунаю. Завдяки симпатіям і підтримці місцевого населення, поляки запобігли переслідувань румунських властей і успішно дісталися до Польщі.
В 60-80 роках Рені стало одним з пунктів, через який революційні народники та зв’язківці «Південноросійського союзу робітників» транспортували в Росію з-за кордону нелегальну літературу, друкарський шрифт, переправляли за кордон окремих діячів революційного руху. В Рені був постійний човняр (молдавани Костянтин, на прізвисько Балтарець), який перевозив через Дунай людей і вантажі. Доставка нелегальних вантажів в центральні райони Росії здійснювалась довіреними кочегарами і машиністами, що працювали на залізниці Бендери-Рені-Галац.
Вантажі, що поступали з-за кордону, деякий час брав земський лікар Літинський. Він постійно підтримував зв’язки з київськими соціалістами, одержував від них гроші на друкування нелегальної літератури і переправляв їх у Галац Я. Піотровському. Що був представником від київського підпілля в Бессарабії і Румунії. В Бендерах Літинський був зв’язаний з сестрою-жалібницею А. Романовською, яка виконувала його доручення по транспортуванню вантажів у цей район. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Літинський допомагав революціонерам переправлятися через кордон, активно розповсюджував нелегальну літературу серед російських солдатів і місцевого населення. В своїй діяльності він справився на підтримку багатьох однодумців з числа лікарів і молодшого медперсоналу. Що обслуговували санітарні поїзди та численну клієнтуру з ренійських міщан.
Повернення Рені до складу Російської держави після російсько-турецької війни 1877-1878 рр. відіграло позитивну роль у розвитку економіки і культури міста. Залізниця Бендери-Рені-Галац, збудована Росією у 1877 році, зв’язувала місто не тільки з Бессарабією, але й з центром країни, що сприяло пожвавленню ділового життя. Рені-порт набував все більшого значення в торгівлі Росії з іншими країнами. У другій половині ХІХ та на початку ХХ століття Рені розвивалось головним чином як річковий порт. Містом керував думська управа на чолі з міським головою. Після повернення Росії дунайських портів у 1878 році торгівлю через порт Рені з чорноморськими і балканськими портами здійснювали суднами торговельного дому князя Гагаріна. У 1886 році це підприємство було перетворено в Акціонерне товариство Чорноморсько-Дунайського пароплавства. Але в умовах економічної кризи початку ХХ століття і конкуренції з боку Австрійського, Угорського та Румунського пароплавства Акціонерне товариство, незважаючи на державну фінансову підтримку. Не могло далі забезпечувати ефективну діяльність водного транспорту в цьому районі. Ці функції взяло на себе державне російське Дунайське пароплавство. Рені стало одним з основних портів дунайської водної траси.
У 1900 році Кілійське русло Дунаю біло значно поглиблене і до ренійського порту почали заходити океанські судна. Сюди доставлялося багато вантажів з Одеси, які потім направлялися в придунайські країни. Товари, що поступали з цих країн, в свою чергу через Рені перевозилися до Одеси, а потім далі на Україну та в різні райони Росії. Чимало вантажів, зокрема зерна, поступало сюди по річці Пруту, а звідси вивозилося за кордон.
На початку ХХ століття з Рені щоденно відправлялися пароплави на Галац, Ісакчу, Тулчу, Ізмаїл. Двічі на тиждень здійснювалися буксирно-вантажні рейси в Галац та інші порти Дунаю і майже кожного дня буксирно-вантажні і поштово-пасажирські рейси між Одесою і Рені з заходом в проміжні дунайські порти. Багато вантажів і пасажирів перевозились по лінії Рені-Кладово з заходом у порти Румунії, Болгарії і Сербії. Крім того. Порт приймав і відправляв багато іноземних суден.
Рені
Сторінка 4 з 13
Одесою та іншими містами Росії підтримував і керівник болгарської таємної організації в Молдавії і Валахії Г. Козак.Після поразки Росії в Кримській війні 1853-1856 рр. місто Рені ввійшло до Молдавського князівства, яке 1859 року було об’єднано з Валахією в єдину державу, названу 1861 року Румунією. Економічне і правове становище міста набагато погіршало. У зв’язку з цим почалося масове переселення
Під час польського повстання 1863 року в Рені формувалися збройні загони з поляків, що проживали в Молдавії і Бессарабії. В листопаді 1863 року один з загонів чисельністю в 213 чоловік переправився біля Рені на протилежний берег Дунаю. Завдяки симпатіям і підтримці місцевого населення, поляки запобігли переслідувань румунських властей і успішно дісталися до Польщі.
В 60-80 роках Рені стало одним з пунктів, через який революційні народники та зв’язківці «Південноросійського союзу робітників» транспортували в Росію з-за кордону нелегальну літературу, друкарський шрифт, переправляли за кордон окремих діячів революційного руху. В Рені був постійний човняр (молдавани Костянтин, на прізвисько Балтарець), який перевозив через Дунай людей і вантажі. Доставка нелегальних вантажів в центральні райони Росії здійснювалась довіреними кочегарами і машиністами, що працювали на залізниці Бендери-Рені-Галац.
Вантажі, що поступали з-за кордону, деякий час брав земський лікар Літинський. Він постійно підтримував зв’язки з київськими соціалістами, одержував від них гроші на друкування нелегальної літератури і переправляв їх у Галац Я. Піотровському. Що був представником від київського підпілля в Бессарабії і Румунії. В Бендерах Літинський був зв’язаний з сестрою-жалібницею А. Романовською, яка виконувала його доручення по транспортуванню вантажів у цей район. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Літинський допомагав революціонерам переправлятися через кордон, активно розповсюджував нелегальну літературу серед російських солдатів і місцевого населення. В своїй діяльності він справився на підтримку багатьох однодумців з числа лікарів і молодшого медперсоналу. Що обслуговували санітарні поїзди та численну клієнтуру з ренійських міщан.
Повернення Рені до складу Російської держави після російсько-турецької війни 1877-1878 рр. відіграло позитивну роль у розвитку економіки і культури міста. Залізниця Бендери-Рені-Галац, збудована Росією у 1877 році, зв’язувала місто не тільки з Бессарабією, але й з центром країни, що сприяло пожвавленню ділового життя. Рені-порт набував все більшого значення в торгівлі Росії з іншими країнами. У другій половині ХІХ та на початку ХХ століття Рені розвивалось головним чином як річковий порт. Містом керував думська управа на чолі з міським головою. Після повернення Росії дунайських портів у 1878 році торгівлю через порт Рені з чорноморськими і балканськими портами здійснювали суднами торговельного дому князя Гагаріна. У 1886 році це підприємство було перетворено в Акціонерне товариство Чорноморсько-Дунайського пароплавства. Але в умовах економічної кризи початку ХХ століття і конкуренції з боку Австрійського, Угорського та Румунського пароплавства Акціонерне товариство, незважаючи на державну фінансову підтримку. Не могло далі забезпечувати ефективну діяльність водного транспорту в цьому районі. Ці функції взяло на себе державне російське Дунайське пароплавство. Рені стало одним з основних портів дунайської водної траси.
У 1900 році Кілійське русло Дунаю біло значно поглиблене і до ренійського порту почали заходити океанські судна. Сюди доставлялося багато вантажів з Одеси, які потім направлялися в придунайські країни. Товари, що поступали з цих країн, в свою чергу через Рені перевозилися до Одеси, а потім далі на Україну та в різні райони Росії. Чимало вантажів, зокрема зерна, поступало сюди по річці Пруту, а звідси вивозилося за кордон.
На початку ХХ століття з Рені щоденно відправлялися пароплави на Галац, Ісакчу, Тулчу, Ізмаїл. Двічі на тиждень здійснювалися буксирно-вантажні рейси в Галац та інші порти Дунаю і майже кожного дня буксирно-вантажні і поштово-пасажирські рейси між Одесою і Рені з заходом в проміжні дунайські порти. Багато вантажів і пасажирів перевозились по лінії Рені-Кладово з заходом у порти Румунії, Болгарії і Сербії. Крім того. Порт приймав і відправляв багато іноземних суден.
Дивиться також інші населені пункти цього району: