Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Приморське

Сторінка 1 з 7
Приморське (до 1945 року – Жебріяни) – село, центр Приморської сільської Ради, розташоване за 45 км від райцентру та за 60 км від залізничної станції Дзинілор. Має автобусне і морське сполучення з Одесою, Кілією, Ізмаїлом, Вилковим. Населення 2240 чоловік.
Сприятливі умови краю здавна приваблювали переселенців. У кінці XVIII сторіччя в різних місцях Буджацького степу та в пониззі Дунаю почали виникати українсько-російські поселення. Одним з них було й село Жебріяни, яке позначалося на російських картах кінця XVIII століття під турецьким назвами Аджибрали або Хаджі Ібрагім. Першими його засновниками були селяни, що тікали від кріпацького гніту з різних губерній Російської імперії. Так, за даними військового відомства, П. Картавін втік від поміщика Дудіна з українського села Бутенок, С. Таран – з села Плоского Єлисаветргадьского повіту, І. Лимонов – з Московської губернії, К. Лисий – з Південної України. Перед російсько-турецькою війною 1806-1812 рр. у селі, яке вже називали Жебріянами, налічувалося понад 300 російських та українських переселенців. За даними опису, проведеного тут у липні 1808 року комендантом Кілійської фортеці майором Лавровим, 4 проц. вважалися корінними жителями. Переважна більшість з них займалася хліборобством і рибальством, інші – дрібною торгівлею. Продукція збувалася в місті Кілії.
Поступово зростала кількість населення. Якщо в 1822 році в селі налічувалось 43 двори, то в 1827 році їх кількість зросла до 50, в яких мешкало 87 сімей. Соціальний склад був неоднорідний. Так, 44 сім’ї були безземельними або малоземельними, що належали до так званих бобилів та бурлаків. У той же час понад 100 га землі належало поміщикові Брунченку з сусіднього села Нової Миколаївки.
У зв’язку з тим, що територія довгий час була театром частих російсько-турецьких воєн, економічний розвиток відбувався повільно. Після Кримської війни Жебріяни, як і вся Південна Бессарабія, тимчасово потрапили під владу Молдавського князівства. Внаслідок переможної війни з Туреччиною в 1878 році землі Південної Бессарабії остаточно ввійшли до складу Росії.
В умовах класового розшарування в селі щороку збільшувалася кількість розорених селян, які ставали на шлях боротьби проти експлуататорів. Так, у 1878 році вони брали участь у розгромі маєтку поміщик Брунченка в Новій Миколаївці.
Щоб закріпитися в Придунайському краї, царський уряд був зацікавлений у збільшенні населення, яке поповнювалося за рахунок переселенців з північних районів та природного приросту. Так, за останню чверть XIX століття воно зросло майже вдвоє. Якщо в 1875 році в 119 дворах був 741 мешканець, то в 1904 році в 198 дворах мешкало 1,3 тис. жителів. Одночасно відбувалася і соціальна диференціація населення. Якщо за третю чверть XIX століття земельний наділ зменшився більш ніж удвічі і середняцьким вважалося господарство з наділом в 25 десятків, то на початку ХХ століття середняцький наділ вже становив не більше 8 десятин, а господарство з наділом менше 8 десятин стає типовим. Натомість зростає землеволодіння куркульських господарств і церкви.
Незважаючи на віддаленість від промислових центрів Росії, де найбільш гостро проходила боротьба проти царизму, вісті про неї доходили і до Жебріян. Багато старожилів пам’ятають про історичне повстання на броненосці «Потьомкін». І нині живе в Приморському очевидець повстання – тодішній матрос Чорноморського флоті Є. С. Іванов.
Період 1905-1917 рр. ознаменувався поглибленням соціального розшарування села. Внаслідок столипінської реформи швидко зростали куркульські господарства. Саме в ці роки в селі з’являється «династія» нових куркулів – братів Іванових, які, не гербуючи ніякими шахрайськими засобами, скуповували землі розорених односельчан, розширивши свої землеволодіння до ста і більше десятин кожне. Процвітає корупція, казнокрадство. Виділені царським урядом напередодні першої світової війни деякі кошти на впорядкування морської пристані та під’їзних шляхів до неї були витрачені не за призначенням. Ніхто не дбав про медичне обслуговування населення. Переважна частина селян була неписьменною. Відкрите в 1893 році одно класичне училище могла відвідувати лише незначна кількість учнів, переважно діти привілейованих батьків. Все це створювало сприятливий грунт для поширення революційних ідей.
Про революційні події 1917 року селяни дізналися від своїх односельчан – солдатів, що поверталися з фронту. Про події Лютневої революції в


Сучасна карта - Приморське