Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
гвардійського дивізіону бронекатерів Дунайської флотилії гвардії лейтенанта А. П. Кірсанов. Через три години радянські війська оволоділи Жебріянами, вийшли на косу Кундук і відрізали ворогу шлях до відступу. 60 десантників закріпились на косі. 24 серпня о 7 годині 30 хвилин рота десантників визволивши село, розгорнула наступ на Вилкове. В бою за Жебріяни знищено 1,5 тис. і взято в полон 4,8 тис. солдатів і офіцерів ворога, в той час як десантники втратили 28 бійців. За визволення села віддав життя Герой Радянського Союзу К. В. Бочкович.
Чимало подвигів здійснили приморчани села в боротьбі з ворогом Т. Н. Демидов – нині завгосп Приморської восьмирічної школи, а тоді – старший кулеметник батальйону капітан С. А. Неустроєва, що першим увірвався в цитадель фашизму, прикривав кулеметним вогнем підняття Червоного прапора над рейхстагом. Брав участь у штурмі Берліна К. П. Полянцева. 50 жителів села полягли в боях за свободу і незалежність Батьківщини. З тих, що перебували на фронті, 110 чол. нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу.
Після визволення розпочалася відбудова зруйнованого господарства. Окупанти знищили та вивезли колгоспне майно. Особливо великих руйнувань зазнало рибальське господарство. Ворог спалив збудовані перед війною додаткові камери і цехи рибо дільниці «Волчок», вивів увесь флот. Для відновлення кефального господарства на озері Сасику потрібні були капіталовкладення: в пересипу, що відділяє і захищає озеро від моря, утворилися велику та кільках малих «прірв», які з кожним штормом ставали ще більшими. Спочатку гостро відчувалась нестача робочих рук, бракувало коштів.
Хто лишився в селі, працювали для перемоги. Вже 1 вересня 1944 року рибалки відновили артіль ім. Косовського. В ній об’єднались 257 працездатних. Спочатку доводилося для виловлювання риби використовувати саморобні гачки, 13 уцілілих неводів, кілька сотень ятерів і 70 човнів. Та й цими засобами лову колгоспники на 16 вересня 1944 року виловили і здали державі 7498 кг риби. Поступово налагоджувалося господарство. Відбудовується рибо дільниця «Волчок», де збудовано три виробничі споруди для прийому і зберігання риби загальною місткістю на 120 тонн, відбудовано коптильній цех та цех для в’ялення риби. Допомагали налагоджувати промисловий вилов і переробку риби робітники з Вилкового, Кілії, Ізмаїла.
У цей важкий рік за допомогою держави в селі організовано безплатне харчування школярів і дошкільників, надавалася допомога продовольчими товарами кожній родині.
Немало довелося подолати труднощі у процесі проведення підготовчих робіт до весняної посівної кампанії. З цією метою створюється агітаційна група при сільраді, як а провела серед населення десятки бесід, організувала збори селян, молоді.
До виконкому сільради почали надходити заяви про вступ до колгоспу. У червні 1947 року відновила свою діяльність артіль «Паризька комуна», що об’єднала 163 родини, а восени створено ще одну сільськогосподарську артіль – «30 років Жовтня», яка об’єднувала 130 чол.. На кінець 1947 року майже всі родини вступили до колгоспів. Велике значення для відбудови колективних господарств мала підтримка держави, шефська допомога підприємств міст Вилкового і Кілії. На колгоспних ланах почали працювати трактори Ново миколаївської МТС.
Значних успіхів у розвитку господарства досягли колгоспники в 1949 році, що співав з святкуванням 10-річчя возз’єднання українського народу в Радянській державі, з п’ятиріччям з дня визволення села і області та з 25-річчям Татарбунарського повстання. Підготовкою до свята керували виконком сільради та створена навесні 1948 року приморська партійно-кандидатська група, що налічувала 6 комуністів. На кінець 1948 року вона переросла в Приморському територіальну партійну організацію. Комуністам допомагали створені в 1947 році в колгоспах комсомольські організації, які налічували 25 членів. Вшанували в ці дні і пам'ять тих, хто загинув у
Приморське
Сторінка 4 з 7
оволодіння селом мав наступати на Вилкове і Кілію. Несподівана поява радянських кораблів в Жебріянській бухті приголомшила ворога. Десантники під командуванням Героя Радянського Союзу майора Ф. Є. Котанова діяли рішуче і сміливо. Їх підтримував артилерійський вогонь бронекатерів, яким корегували гвардії старший лейтенант Ф. І. Кавтрєв, парторг 1-го Чимало подвигів здійснили приморчани села в боротьбі з ворогом Т. Н. Демидов – нині завгосп Приморської восьмирічної школи, а тоді – старший кулеметник батальйону капітан С. А. Неустроєва, що першим увірвався в цитадель фашизму, прикривав кулеметним вогнем підняття Червоного прапора над рейхстагом. Брав участь у штурмі Берліна К. П. Полянцева. 50 жителів села полягли в боях за свободу і незалежність Батьківщини. З тих, що перебували на фронті, 110 чол. нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу.
Після визволення розпочалася відбудова зруйнованого господарства. Окупанти знищили та вивезли колгоспне майно. Особливо великих руйнувань зазнало рибальське господарство. Ворог спалив збудовані перед війною додаткові камери і цехи рибо дільниці «Волчок», вивів увесь флот. Для відновлення кефального господарства на озері Сасику потрібні були капіталовкладення: в пересипу, що відділяє і захищає озеро від моря, утворилися велику та кільках малих «прірв», які з кожним штормом ставали ще більшими. Спочатку гостро відчувалась нестача робочих рук, бракувало коштів.
Хто лишився в селі, працювали для перемоги. Вже 1 вересня 1944 року рибалки відновили артіль ім. Косовського. В ній об’єднались 257 працездатних. Спочатку доводилося для виловлювання риби використовувати саморобні гачки, 13 уцілілих неводів, кілька сотень ятерів і 70 човнів. Та й цими засобами лову колгоспники на 16 вересня 1944 року виловили і здали державі 7498 кг риби. Поступово налагоджувалося господарство. Відбудовується рибо дільниця «Волчок», де збудовано три виробничі споруди для прийому і зберігання риби загальною місткістю на 120 тонн, відбудовано коптильній цех та цех для в’ялення риби. Допомагали налагоджувати промисловий вилов і переробку риби робітники з Вилкового, Кілії, Ізмаїла.
У цей важкий рік за допомогою держави в селі організовано безплатне харчування школярів і дошкільників, надавалася допомога продовольчими товарами кожній родині.
Немало довелося подолати труднощі у процесі проведення підготовчих робіт до весняної посівної кампанії. З цією метою створюється агітаційна група при сільраді, як а провела серед населення десятки бесід, організувала збори селян, молоді.
До виконкому сільради почали надходити заяви про вступ до колгоспу. У червні 1947 року відновила свою діяльність артіль «Паризька комуна», що об’єднала 163 родини, а восени створено ще одну сільськогосподарську артіль – «30 років Жовтня», яка об’єднувала 130 чол.. На кінець 1947 року майже всі родини вступили до колгоспів. Велике значення для відбудови колективних господарств мала підтримка держави, шефська допомога підприємств міст Вилкового і Кілії. На колгоспних ланах почали працювати трактори Ново миколаївської МТС.
Значних успіхів у розвитку господарства досягли колгоспники в 1949 році, що співав з святкуванням 10-річчя возз’єднання українського народу в Радянській державі, з п’ятиріччям з дня визволення села і області та з 25-річчям Татарбунарського повстання. Підготовкою до свята керували виконком сільради та створена навесні 1948 року приморська партійно-кандидатська група, що налічувала 6 комуністів. На кінець 1948 року вона переросла в Приморському територіальну партійну організацію. Комуністам допомагали створені в 1947 році в колгоспах комсомольські організації, які налічували 25 членів. Вшанували в ці дні і пам'ять тих, хто загинув у
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шевченкове
- Червоний Яр
- Фурманівка
- Трудове
- Старі Трояни
- Приозерне
- Новоселівка
- Мирне
- Ліски
- Дмитрівка
- Десантне
- Василівка