Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виникло село в середині XVIII століття. Спочатку воно називалося Чернове. Заселяли його втікачі-кріпаки і виходці з Запорізької Січі. В 1972 році російський уряд, який провадив політику колонізації Новоросійського краю, передав землі навколо Червоного у власність полковнику Чорноморського козацького війська Куликовського. Він також одержав у власність земельні наділи біля Каховки та в інших місцях.
Свої землі Куликовський здавав через посесорів в оренду жителям Чернового, що пізніше стало називатись Куликовим Полем (з1802 року – містечко). Вони вважалися юридично вільними і були приписані до міщан. Не маючи власної землі, бо вся вона належала поміщикові, поселенці мусили сплачувати йому чинш за користування садибою, ріллею, пасовиськами. З господарів, хати яких розміщувались у центрі містечка, стягалося по 20, а в інших місцях – по 10 коп. за квадратний сажень присадибної ділянки. Окремо визначалася плата з орендарів, що мали заїзд, по 10 крб., ресторацію – 10 крб., крамницю – 5 карбованців.
Населення містечка зростало досить повільно. Так, у 1859 році тут було лише 44 двори, в яких проживав 241 чоловік.
Реформа 1861 року не внесла істотних змін у порядок землекористування. Жителі містечка земельних наділів не одержали й змушені були надалі орендувати землю. Чинш за оренду зберігся аж до Великої Жовтневої соціалістичної революції, про що свідчать «відкриті листи» від 25 січня 1899 і від 6 травня 1912 року, видані двом міщанам на право «вічної» оренди садиб по 12 крб. на рік за кожну. Ці листи зобов’язували орендарів «додержувати правил, виданих 7 січня 1856 року для тих, що оселялись і вільно проживали у Куликовому Полі».
Скасування кріпацтва певною мірою сприяло зростанню населення. Вже за переписом 1886-1887 рр. у Куликовому Полі в 205 дворах проживало 967 чоловік. Тільки хліборобством займалось 87 сімей, 25 – ремісництвом. Тут налічувалось 40 ткаль і килимниць, 25 шевців і кравців. 48 сімей торговці мали 20 лавок, 15 рундуків, 10 зсипних комор. У містечку були 4 кузні, гончарня та на околиці 6 вітряків. Було тут і кілька заїздів. Найбільший з них вміщував понад 150 возів з волами. Власник його ще мав великі луги для заготівлі сіна, 300 вуликів бджіл, 40 корів тощо.
На ті часи Куликове Поле було типовим містечком причорноморських степів на шляху з Білої Церкви та Умані до Одеси. 111 сімей тут проживало в своїх хатах, а 57 – у найнятих. Коли припинився орендний договір, той, хто збудував хату, мусив виселяться, залишивши її поміщику. Таких чиновників називали «випханцями», а у місцевій поговірці говорилося: «Постаріли, брате, - та чужії хати».
Тяжкі економічні умови життя викликали настрої незадоволення існуючим політичним устроєм і протести проти царату. Так, у донесеннях справника за вересень 1879 року зазначалось, що селянин С. Гуменюк прилюдно лаяв царя.
З 30-х років ХІХ століття землі Куликового Поля перейшли до Мартосів, далеких родичів відомого скульптора І. П. Мартоса. У зв’язку з цим містечко дістало назву Мартос-Куликове Поле. В 1890 році спадкоємець Мартосів Бродський зробив спробу приставити до назви містечка і своє прізвище. Вийшла довга назва: «м. Бродське-Мартосове-Куликове Поле», але вона не закріпилась. У народній пам’яті збереглась неписана історія про першого поселенця Чернова. Тому поряд з назвою Куликове Поле встановлюється ще одна «Чернове», яка з 19110 року залишається єдиною.
На початку ХХ століття письменних у містечку налічувалось 70 чоловік, тобто всього 7 процентів. Майже всі вони належали до заможних верств. З 1838 року тут існувала церковнопарафіяльна школа, в якій вчилося 46 дітей, в т. ч. 37 хлопчиків і 9 дівчаток. Тільки в 1900 році тут відкрили двокласне народне училище, в якому спочатку навчалися тільки хлопчики, а з 1906 року і дівчата.
В 1900 році в містечку відкрились поштове відділення і аптека. В 1902 році на кошти земства почав працювати приймальний покій з одним
Андрієво-Іванівка
Сторінка 1 з 7
Андрієво-Іванівка (кол. Чернове, Куликове Поле, Мартос-Куликове Поле) – село, центр сільської Ради, якій підпорядковане населені пункти Вовкове, Добринівка, Ісаєва, Новотроїцьке. Розташоване на березі річки Тилігулу, за 24 км на захід від районного центру. До залізничної станції Любашівка на лінії Одеса-Харків = 40 км. Населення – 2590 чоловік. Свої землі Куликовський здавав через посесорів в оренду жителям Чернового, що пізніше стало називатись Куликовим Полем (з1802 року – містечко). Вони вважалися юридично вільними і були приписані до міщан. Не маючи власної землі, бо вся вона належала поміщикові, поселенці мусили сплачувати йому чинш за користування садибою, ріллею, пасовиськами. З господарів, хати яких розміщувались у центрі містечка, стягалося по 20, а в інших місцях – по 10 коп. за квадратний сажень присадибної ділянки. Окремо визначалася плата з орендарів, що мали заїзд, по 10 крб., ресторацію – 10 крб., крамницю – 5 карбованців.
Населення містечка зростало досить повільно. Так, у 1859 році тут було лише 44 двори, в яких проживав 241 чоловік.
Реформа 1861 року не внесла істотних змін у порядок землекористування. Жителі містечка земельних наділів не одержали й змушені були надалі орендувати землю. Чинш за оренду зберігся аж до Великої Жовтневої соціалістичної революції, про що свідчать «відкриті листи» від 25 січня 1899 і від 6 травня 1912 року, видані двом міщанам на право «вічної» оренди садиб по 12 крб. на рік за кожну. Ці листи зобов’язували орендарів «додержувати правил, виданих 7 січня 1856 року для тих, що оселялись і вільно проживали у Куликовому Полі».
Скасування кріпацтва певною мірою сприяло зростанню населення. Вже за переписом 1886-1887 рр. у Куликовому Полі в 205 дворах проживало 967 чоловік. Тільки хліборобством займалось 87 сімей, 25 – ремісництвом. Тут налічувалось 40 ткаль і килимниць, 25 шевців і кравців. 48 сімей торговці мали 20 лавок, 15 рундуків, 10 зсипних комор. У містечку були 4 кузні, гончарня та на околиці 6 вітряків. Було тут і кілька заїздів. Найбільший з них вміщував понад 150 возів з волами. Власник його ще мав великі луги для заготівлі сіна, 300 вуликів бджіл, 40 корів тощо.
На ті часи Куликове Поле було типовим містечком причорноморських степів на шляху з Білої Церкви та Умані до Одеси. 111 сімей тут проживало в своїх хатах, а 57 – у найнятих. Коли припинився орендний договір, той, хто збудував хату, мусив виселяться, залишивши її поміщику. Таких чиновників називали «випханцями», а у місцевій поговірці говорилося: «Постаріли, брате, - та чужії хати».
Тяжкі економічні умови життя викликали настрої незадоволення існуючим політичним устроєм і протести проти царату. Так, у донесеннях справника за вересень 1879 року зазначалось, що селянин С. Гуменюк прилюдно лаяв царя.
З 30-х років ХІХ століття землі Куликового Поля перейшли до Мартосів, далеких родичів відомого скульптора І. П. Мартоса. У зв’язку з цим містечко дістало назву Мартос-Куликове Поле. В 1890 році спадкоємець Мартосів Бродський зробив спробу приставити до назви містечка і своє прізвище. Вийшла довга назва: «м. Бродське-Мартосове-Куликове Поле», але вона не закріпилась. У народній пам’яті збереглась неписана історія про першого поселенця Чернова. Тому поряд з назвою Куликове Поле встановлюється ще одна «Чернове», яка з 19110 року залишається єдиною.
На початку ХХ століття письменних у містечку налічувалось 70 чоловік, тобто всього 7 процентів. Майже всі вони належали до заможних верств. З 1838 року тут існувала церковнопарафіяльна школа, в якій вчилося 46 дітей, в т. ч. 37 хлопчиків і 9 дівчаток. Тільки в 1900 році тут відкрили двокласне народне училище, в якому спочатку навчалися тільки хлопчики, а з 1906 року і дівчата.
В 1900 році в містечку відкрились поштове відділення і аптека. В 1902 році на кошти земства почав працювати приймальний покій з одним
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка