Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
земства в 1911 почали і в 1914 році закінчили будівництво лікарні.
Напередодні першої російської революції вуликовому Полі мали місце селянські заворушення, головною причиною яких були утиск з боку землевласників, посесорів та управителів. Так, Мартос, маючи кінний завод та іподром, тримав всього 500 десятин землі під сінокосом, а 6670 десятин здавав в оренду Недзельському по 3 крб. 25 коп. за десятину. Той у свою чергу віддавав землю посесору Шуману, але вже по 4 крб. 25 коп. за десятину. Селяни ж орендували землю в Шумана і Бродського по 6-8 крб. за десятину. Причому посесори й управлять брали оренду на 3 роки, а здавали селянам на один рік, закриваючи оренду відразу після жнив, щоб за випас худоби по стерні брати додаткову плату. Управитель Чернієвський їздив по степу і коли виявляв скошену траву навіть на межі орендованої землі, то бив селян нагаєм. Все це викликало гнів і обурення населення.
Ще гіршим було становище батраків. На базарах, що влаштовувались у містечку щопонеділка, збиралося багато сільськогосподарських робітників, які приїздили сюди, особливо влітку, в пошуках роботи. Вони скупчувались на забрудненій площі, над якою хмарою стояла смердюча курява, днювали і ночували тут разом з худобою.
Тяжкі умови життя штовхали селян а революційну боротьбу. Пробудженню революційної свідомості їх сприяла також нелегальна література, яку розповсюджував місцевий житель О. Новицький, за що був заарештований і висланий. На початку 1905 року поліція неодноразово повідомляла прокурора одеського окружного суду про появу в Черновому прокламації Одеського і Єлисаветградського комітетів РСДРП. Їх розповсюджували члени РСДРП А. П. Макаров і Ф. І. Гнутов – російські робітники-будівельники, яких поміщик найняв для спорудження палацу в с. Ісаєвому. Вони часто влаштовували підпільні збори, на які сходилось багато місцевих селян.
1905 року після жнив, коли на поміщицькому току стояв складений у скирти хліб, а в приміщення – інвентар, селян підпалили будинок економії, скирти, склади. Церковні дзвони били на сполох, але мало хто кидався гасити пожежу.
Після цих подій у село чинити розправу приїхав сам віце-губернатор із загоном козаків та черкесів. Селян били, тримали в «холодній». Організаторів і багатьох учасників виступу було заслано до Сибіру. Карателі ще деякий час залишалися в Черновому та Ісаєвому для підтримання «порядку». Між ними та селянами відбувалися сутички.
Один з учасників виступів згадує, що селяни Чернового викликали на одну з своїх сходок посесорів та управителя і поставили вимогу брати за оренду однієї десятини не більше 3-х крб. Сход також постановив стягнути штраф з управителя за побої селян – по 10 крб. за удар кулаком і по 20 крб. за удар нагаєм.
Перші світова війна ще більш погіршила становище трудящих. У селян реквізували худобу та сільськогосподарські продукти. Піднялись ціни на товари першої потреби. Особливо в скрутному становищі опинились сім’ї, годувальників яких було взято на фронт.
Звістка про повалення царизму викликала у селян великі надії. Вони сподівалися, що Тимчасовий уряд дасть їм землю. Однак, крім обіцянок, вони нічого не одержали, і тоді селяни почали відкрито висловлювати незадоволення новою владою, загрожували самовільно взяти землю. Перелякані чиновники і куркулі в березні запросили з Одеської Ради агітатора-меншовика, який мав заспокоїти населення, переконати його почекати до скликання Установчих зборів, які, мовляв, розв’яжуть земельне питання.
Але в селі з’явилися свої агітатори – солдати, що повернулися з фронту. Найактивніший серед них – С. М. Недолуженко – був місцевим жителем, народився він в сім’ї селянина-середняка. В 1915 році призваний у царську армію, він на фронті познайомився з більшовиками і під їх впливом зрозумів, що війна ця грабіжницька, в якій зацікавлені лише гнобителі трудового народу. В 1916 році С. М. Недолуженко покинув фронт і повернувся додому. Переховуючись від жандармів, які його розшукували , він розгорнув
Андрієво-Іванівка
Сторінка 2 з 7
фельдшером, який обслуговував жителів усієї волості. В 1904 році після закінчення медичного факультету Одеського університету сюди приїхав на постійну роботу лікар В. І. Окснер (1878-1959), який більше 50 років життя віддав справі охорони здоров’я трудящих. З його ініціативи на кошти Напередодні першої російської революції вуликовому Полі мали місце селянські заворушення, головною причиною яких були утиск з боку землевласників, посесорів та управителів. Так, Мартос, маючи кінний завод та іподром, тримав всього 500 десятин землі під сінокосом, а 6670 десятин здавав в оренду Недзельському по 3 крб. 25 коп. за десятину. Той у свою чергу віддавав землю посесору Шуману, але вже по 4 крб. 25 коп. за десятину. Селяни ж орендували землю в Шумана і Бродського по 6-8 крб. за десятину. Причому посесори й управлять брали оренду на 3 роки, а здавали селянам на один рік, закриваючи оренду відразу після жнив, щоб за випас худоби по стерні брати додаткову плату. Управитель Чернієвський їздив по степу і коли виявляв скошену траву навіть на межі орендованої землі, то бив селян нагаєм. Все це викликало гнів і обурення населення.
Ще гіршим було становище батраків. На базарах, що влаштовувались у містечку щопонеділка, збиралося багато сільськогосподарських робітників, які приїздили сюди, особливо влітку, в пошуках роботи. Вони скупчувались на забрудненій площі, над якою хмарою стояла смердюча курява, днювали і ночували тут разом з худобою.
Тяжкі умови життя штовхали селян а революційну боротьбу. Пробудженню революційної свідомості їх сприяла також нелегальна література, яку розповсюджував місцевий житель О. Новицький, за що був заарештований і висланий. На початку 1905 року поліція неодноразово повідомляла прокурора одеського окружного суду про появу в Черновому прокламації Одеського і Єлисаветградського комітетів РСДРП. Їх розповсюджували члени РСДРП А. П. Макаров і Ф. І. Гнутов – російські робітники-будівельники, яких поміщик найняв для спорудження палацу в с. Ісаєвому. Вони часто влаштовували підпільні збори, на які сходилось багато місцевих селян.
1905 року після жнив, коли на поміщицькому току стояв складений у скирти хліб, а в приміщення – інвентар, селян підпалили будинок економії, скирти, склади. Церковні дзвони били на сполох, але мало хто кидався гасити пожежу.
Після цих подій у село чинити розправу приїхав сам віце-губернатор із загоном козаків та черкесів. Селян били, тримали в «холодній». Організаторів і багатьох учасників виступу було заслано до Сибіру. Карателі ще деякий час залишалися в Черновому та Ісаєвому для підтримання «порядку». Між ними та селянами відбувалися сутички.
Один з учасників виступів згадує, що селяни Чернового викликали на одну з своїх сходок посесорів та управителя і поставили вимогу брати за оренду однієї десятини не більше 3-х крб. Сход також постановив стягнути штраф з управителя за побої селян – по 10 крб. за удар кулаком і по 20 крб. за удар нагаєм.
Перші світова війна ще більш погіршила становище трудящих. У селян реквізували худобу та сільськогосподарські продукти. Піднялись ціни на товари першої потреби. Особливо в скрутному становищі опинились сім’ї, годувальників яких було взято на фронт.
Звістка про повалення царизму викликала у селян великі надії. Вони сподівалися, що Тимчасовий уряд дасть їм землю. Однак, крім обіцянок, вони нічого не одержали, і тоді селяни почали відкрито висловлювати незадоволення новою владою, загрожували самовільно взяти землю. Перелякані чиновники і куркулі в березні запросили з Одеської Ради агітатора-меншовика, який мав заспокоїти населення, переконати його почекати до скликання Установчих зборів, які, мовляв, розв’яжуть земельне питання.
Але в селі з’явилися свої агітатори – солдати, що повернулися з фронту. Найактивніший серед них – С. М. Недолуженко – був місцевим жителем, народився він в сім’ї селянина-середняка. В 1915 році призваний у царську армію, він на фронті познайомився з більшовиками і під їх впливом зрозумів, що війна ця грабіжницька, в якій зацікавлені лише гнобителі трудового народу. В 1916 році С. М. Недолуженко покинув фронт і повернувся додому. Переховуючись від жандармів, які його розшукували , він розгорнув
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка