Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1944 року частини Червоної Армії розпочали наступальні бої між Дніпром і Південним Бугом. Після невдалих спроб закріпитися на Південному Бузі німецькі командування вирішило за всяку ціну втриматись на річці Тилігулі, на західному березі якої фашисти побудували оборонні споруди: вирили глибокі шанці з розгалуженими ходами, спорудили доти. Сама по собі річка, будь це в літню пору, не являла б серйозних перешкод. Але наприкінці березня вона перетворилася у досить важливий водний рубіж. До того ж підходи до Тилігулу перебували під обстрілом ворожої артилерії, а мости були висаджені в повітря або заміновані.
30 і 31 березня частини 37-ї армії у взаємодії з 23-м танковим корпусом і кінно-механізованою групою вибили гітлерівців з деяких передмостових укріплень, але форсувати Тилігул і проривати оборону ворога з ходу їм не пощастило. Жорстокі бої за Тилігул розгорнулися в ніч на 1 квітня. Частинам, що наступали на правому фланзі 37 армії, пощастило вбити з останніх передмостових укріплень 15-у німецьку піхотну дивізію непошкоджену, але заміновану переправу, після чого війська форсували Тилігул.
Опівночі вони примусили 384-у німецьку дивізію залишити укріплення і буквально на її плечах прорвалися на західний берег Тилігулу. Вони захопили значний по фронту і глибиною в 12 км плацдарм, на якому знаходилася і Андрієво-Іванівка. Була захоплена велика кількість полонених.
Але в цих боях полягло багато наших солдатів і офіцерів. Андрієво-Іванівка, Добриднівка, Ісаєве, Новотроїцьке, Вовкове, Мар’їна Роща та інші села вкрилися братськими могилами. На одній з таких могил у центрі села, де поховані воїни Радянської Армії, що смертю хоробрих полягли в боях з фашистськими загарбниками за визволення села, золотими літерами викарбовані імена 146 героїв. Тут ніколи не в’януть живі квіти. Біля могили загиблих воїнів проводять мітинги, приймають жовтенят у піонери, вручають молодій зміні комсомольські квитки.
Загін червоних слідопитів Андрієво-Іванівської середньої школи розшукав адреси загиблих воїнів і повідомив сім’ї, де поховані їх батьки, сини і чоловіки.
Хвилюючі листи надходять піонерам від рідних і товаришів загиблих. Вони дякують школярам, що не забувають воїнів, які віддали життя за щастя народу, доглядають їх могилу.
Багато родичів приїжджають в Андрієво-Іванівку поклонитися дорогій могилі. Напередодні Дня Перемоги в 1968 році сюди приїздили дружина та син полеглого старшого сержанта І. Ватуніна. Святково одягнені, з букетами квітів зустрічали їх червоні слідопити, і до пізнього вечора в піонерській кімнаті діти розповідали про свою роботу, показували численні листи, фотографії, стенди, альбоми. М. А. Ватуніна розповіла про життя свого чоловіка, про те, якими виховала дітей. Ватутіни, вчителі і учні прийшли до братської могили, де їх зустрічали жителі Андрієво-Іванівки.
Зразки мужності і героїзму виявили на фронтах Великої Вітчизняної війни багато воїнів з Андрієво-Іванівки. 160 чоловік віддали життя за щастя Вітчизни. Ю. П. Дорош удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Шанують у селі свого земляка С. В. Ходальського, льотчика-штурмовика, який зробив 125 бойових вильотів. За ратні подвиги він нагороджений 10 орденами і медалями.
Багато сил доклали колгоспники, щоб відновити господарство, зруйноване окупантами. Передусім андрієво-іванівці відбудували електростанцію, харчо- і промкомбінати, вин заводи, інкубаторну станцію тощо.
У 1944-1945 рр. майже на всіх ділянках колгоспного будівництва працювали головним чином жінки. Не вистачало тракторів, автомашин, коней. З великими труднощами зустрілись сільські механізатори. Перші три трактори вони склали з деталей розбитних танків, знайдених на полі. Бригадира В. М. Коваленка і тракториста С. Т. Гнатенка у 1945 році було нагороджено медалями «За доблесну працю ц Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
Андрієво-Іванівка
Сторінка 5 з 7
війська окупували село. Загарбники встановили в селі режим терору і насильства. Сільських активістів В. Біларта, Є. Груздову, сім’ю Литваків віддали страшним тортурам, а місцеву жительку В. Петриченко фашистський офіцер смертельно поранив за те, що вона не подала йому склянки води. 30 і 31 березня частини 37-ї армії у взаємодії з 23-м танковим корпусом і кінно-механізованою групою вибили гітлерівців з деяких передмостових укріплень, але форсувати Тилігул і проривати оборону ворога з ходу їм не пощастило. Жорстокі бої за Тилігул розгорнулися в ніч на 1 квітня. Частинам, що наступали на правому фланзі 37 армії, пощастило вбити з останніх передмостових укріплень 15-у німецьку піхотну дивізію непошкоджену, але заміновану переправу, після чого війська форсували Тилігул.
Опівночі вони примусили 384-у німецьку дивізію залишити укріплення і буквально на її плечах прорвалися на західний берег Тилігулу. Вони захопили значний по фронту і глибиною в 12 км плацдарм, на якому знаходилася і Андрієво-Іванівка. Була захоплена велика кількість полонених.
Але в цих боях полягло багато наших солдатів і офіцерів. Андрієво-Іванівка, Добриднівка, Ісаєве, Новотроїцьке, Вовкове, Мар’їна Роща та інші села вкрилися братськими могилами. На одній з таких могил у центрі села, де поховані воїни Радянської Армії, що смертю хоробрих полягли в боях з фашистськими загарбниками за визволення села, золотими літерами викарбовані імена 146 героїв. Тут ніколи не в’януть живі квіти. Біля могили загиблих воїнів проводять мітинги, приймають жовтенят у піонери, вручають молодій зміні комсомольські квитки.
Загін червоних слідопитів Андрієво-Іванівської середньої школи розшукав адреси загиблих воїнів і повідомив сім’ї, де поховані їх батьки, сини і чоловіки.
Хвилюючі листи надходять піонерам від рідних і товаришів загиблих. Вони дякують школярам, що не забувають воїнів, які віддали життя за щастя народу, доглядають їх могилу.
Багато родичів приїжджають в Андрієво-Іванівку поклонитися дорогій могилі. Напередодні Дня Перемоги в 1968 році сюди приїздили дружина та син полеглого старшого сержанта І. Ватуніна. Святково одягнені, з букетами квітів зустрічали їх червоні слідопити, і до пізнього вечора в піонерській кімнаті діти розповідали про свою роботу, показували численні листи, фотографії, стенди, альбоми. М. А. Ватуніна розповіла про життя свого чоловіка, про те, якими виховала дітей. Ватутіни, вчителі і учні прийшли до братської могили, де їх зустрічали жителі Андрієво-Іванівки.
Зразки мужності і героїзму виявили на фронтах Великої Вітчизняної війни багато воїнів з Андрієво-Іванівки. 160 чоловік віддали життя за щастя Вітчизни. Ю. П. Дорош удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Шанують у селі свого земляка С. В. Ходальського, льотчика-штурмовика, який зробив 125 бойових вильотів. За ратні подвиги він нагороджений 10 орденами і медалями.
Багато сил доклали колгоспники, щоб відновити господарство, зруйноване окупантами. Передусім андрієво-іванівці відбудували електростанцію, харчо- і промкомбінати, вин заводи, інкубаторну станцію тощо.
У 1944-1945 рр. майже на всіх ділянках колгоспного будівництва працювали головним чином жінки. Не вистачало тракторів, автомашин, коней. З великими труднощами зустрілись сільські механізатори. Перші три трактори вони склали з деталей розбитних танків, знайдених на полі. Бригадира В. М. Коваленка і тракториста С. Т. Гнатенка у 1945 році було нагороджено медалями «За доблесну працю ц Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка